Ухвала суду № 53920257, 29.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2015 рокусправа № П/811/3801/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р. у справі № П/811/3801/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пі Груп"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"30" жовтня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пі Груп" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2014 року:

- №0001702202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 288 091,00 грн. (із них за основним платежем - 790 094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 497 997,00 грн.);

- №0001712202, за яким ТОВ "Пі Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 866 882,00 грн. (із них за основним платежем - 613 133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 253 749,00 грн.)

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про протиправність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, оскільки реальність здійснення господарської діяльності та правомірність відображення її результатів у податковому обліку підтверджено належним чином сформованою первинною документацією.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р. у справі № П/811/3801/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пі Груп" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Судом встановлено, що спірні суми валових витрат та податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Автодилер», ПП «Глобал-торг» та ПП «Інтеко-трейд» з приводу виконання угод придбання товарів та виконання робіт. Судом досліджено надані сторонами документа та здійснено висновок про фактичне здійснення відповідних господарських операцій та відповідно правомірне формування валових витрат та податкового кредиту. Судом зазначено про протиправність позиції податкового органу встановлювати нереальність господарської діяльності позивача на підставі порушень податкової дисципліни контрагентами платника податків, без належного дослідження первинної документації підприємства.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р. у справі № П/811/3801/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. доводи апеляційної скарги по суті є висновками акту перевірки позивача. Скаржник наполягає на тому, що податковий кредит та валові витрати сформовано позивачем безпідставно за результатами нереальних господарських операцій. Вказує на те, що позивачем не надано до перевірки достатнього обсягу документації, що може підтвердити реальність та правомірність відображених показників.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 15.06.2014 року по 19.06.2014 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Пі Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автодилер" за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року, ПП "Глобал-торг" за період з 01 квітня 2011 року по 28 лютого 2013 року, ПП "Інтеко-трейд" за період з 01 березня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 26 вересня 2014 року №193/4-23-22-02/37059348, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.187.1, ст.. 187, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 853 799,00 грн.

- п.п. 138.2,138.4,138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за в сумі 619 291,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2014 року:

- №0001702202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 288 091,00 грн. (за основним платежем - 790 094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 497 997,00 грн.);

- №0001712202, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 866 882,00 грн. (за основним платежем - 613 133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 253 749,00 грн.).

Не погодившись з позицією податкового органу, вважаючи прийняті рішення протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Спірні суми податкового кредиту та валових витрат позивач сформував по взаємовідносинах з ТОВ «Автодилер», ПП «Глобал-торг» та ПП «Інтеко-трейд».

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Пі Груп» (підрядник) та ПП «Глобал-торг» (субпідрядник) укладено договори субпідряду №3/01 від 03.01.2012 року та №4/01 від 03.01.2013 року, відповідно до умов яких субпідрядник зобов'язаний власними силами і засобами виконати на замовлення підрядника будівельні роботи на будівельних об'єктах підрядника, а підрядник зобов'язується надати субпідряднику майданчик, оплатити та прийняти завершені роботи.

Крім того, що між ТОВ «Пі Груп» (покупець) та ПП «Глобал-торг» (постачальник) укладено договори купівлі-продажу товарів №01/4-11 від 01.04.2011 року, №03/1-12 від 03 січня 2012 року та №01/1-13 від 01.01.2013 року, відповідно до умов яких постачальник постачає, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти визначений умовами угоди товар (будівельні матеріали). Згідно до наданих позивачем видаткових накладних та актів прийнятих робіт позивачем придбано товарів та послуг на загальну суму 17 348 111,90 грн. у т.ч. ПДВ 2 845 370 грн. Витрати понесені за даними угодами на суму 14 502 741 грн. віднесено Товариством до складу валових витрат, суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

01.03.2013 року між ТОВ «Пі Груп» (покупець) та ПП «Інтеко-Трейд» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу товарів №01/3-13 від 01.04.2011 року відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти визначений умовами угоди товар (будівельні матеріали, металопластикові вікна, вода питна). Крім того, вказаним контрагентом виконувались роботи згідно до укладеного договору про надання послуг. Згідно до наданих позивачем видаткових накладних та актів прийнятих робіт Товариством придбано товарів та послуг на загальну суму 1 359 093,08 грн. у т.ч. ПДВ 226 515,51 грн. Витрати понесені за даними угодами на суму 1 132 577,49 грн. віднесено Товариством до складу валових витрат, суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

03.03.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Автодилер» укладено договір постачання №1, відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець оплачує та приймає визначений умовами угоди товар. (вода питна в бутелях та супутні товари). Згідно до наданої видаткової накладної позивачем придбано питної води на загальну суму 30 139,48 грн. у т.ч. ПДВ 5 023,25 грн. . Витрати понесені за даними угодами на суму 25 116,23 грн. віднесено Товариством до складу валових витрат, суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Податковий орган на підставі наявної податкової інформації щодо сумнівності контрагентів позивача дійшов висновку про безтоварність укладених здійснених угод та відповідно протиправність формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання позивачем придбаного товару та послуг, виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копії договорів, сертифікати відповідності та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо якості придбаного товару, акт виконаних робіт та звіт про надані послуги як додаток до акту приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортні накладні, вантажні декларації на товарно-транспортні накладні, накладні на вантаж податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення тощо.

Актом перевірки також підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Автодилер», ПП «Глобал-торг» та ПП «Інтеко-трейд» зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, сума ПДВ по яким була включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Автодилер», ПП «Глобал-торг» та ПП «Інтеко-трейд», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних вказаними підприємствами, які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказані договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем, прибуткові ордери, тощо.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Автодилер», ПП «Глобал-торг» та ПП «Інтеко-трейд» товарів та робіт у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи. Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкових зобов'язань або податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення зазначених сум податку підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та «Автодилер», ПП «Глобал-торг» та ПП «Інтеко-трейд».

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем віднесено до складу доходів суми отриманих від покупців коштів. Висновки про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить безтоварність проведених операцій та нікчемність укладених догод.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

При укладенні договорів їх сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Доводи скаржника щодо безпідставного відхилення доказів сумнівності контрагентів, й відповідно нереальності здійснення господарської діяльності судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом нереальності господарських операцій, нікчемності угод оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є беззаперечним та безумовним документом, що підтверджує обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Так само, щодо послання скаржника на те, що контрагентами позивача по операціям постачання не відображено у власному податковому обліку суми витрат та відповідні податкові зобов'язання, витрачені на придбання товарів у ТОВ «Укртарастандарт».

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками придбання ТМЦ у позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування доходів та податкового кредиту позивачем.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу.

В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагентів позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, які в подальшому відображено в податковому обліку підприємства. Зауважень до податкових накладних, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та правомірне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставним.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р. у справі № П/811/3801/14 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р. у справі № П/811/3801/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко