Ухвала суду № 53920195, 10.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № П/811/609/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року

у справі № П/811/609/15

за позовом приватного підприємства «Фавор»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємства «Фавор» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012207 від 12.11.2014, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14253,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 7127,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій ПП «Фавор» з ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані», які ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів у зв'язку з неможливістю встановити їхнє місцезнаходження. При цьому позивач наголошує, що висновки в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані» сформовані на підставі податкової звітності та інформації з аналітичних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів щодо взаємовідносин цих підприємств з їх контрагентами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2015 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані». Надані позивачем докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані» і їх пов'язаність з господарською діяльністю ПП «Фавор».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без переліку робіт, їх виду та опису, обсягів та напрямів їх проведення, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів, що робить неможливим підтвердження факту використання зазначених послуг у господарській діяльності підприємства. Також судом не враховано доводи відповідача про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріали для здійснення основного виду діяльності у ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані».

Представники сторін у судове засідання не з'явились, пор час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено суд, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Фавор» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Глобал Люкс» за липень 2014 року, ТОВ «Юелка Бест Компані» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт №45/11-23-22-07/30869621 від 31.10.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 14253,00 грн., у тому числі 6876,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Глобал Люкс» та 7375,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Юелка Бест Компані».

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що відносно підприємств, з якими позивач мав взаємовідносини з отримання послуг, встановлено нереальність здійснення господарських операцій.

В ході перевірки використано:

акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києва від 27.08.2014 № 2280/26-55-22-07/38966174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобал Люкс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014»;

акт ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.08.2014 № 843/3-22-08/36287231 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юелка Бест Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 по 31.07.2014».

Також в акті перевірки зазначено, що в результаті аналізу наданих до перевірки первинних документах встановлено, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані» зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартості без конкретизування, які саме роботи було виконано, їх види та опис, конкретні обсяги та напрями, за якими вони проводилися, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності підприємства.

Крім того, із наданих документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність і доцільність використання їх у господарській діяльності і правомірності формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі акту перевірки №45/11-23-22-07/30869621 від 31.10.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012207 від 12.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 21380,00 грн., у тому числі 14253,00 грн. основний платіж, 7127,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.10 т.1).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини щодо придбання послуг у ТОВ «Глобал Люкс» та у ТОВ «Юелка Бест Компані» за договорами про надання послуг № 07 від 01.07.2014 (а. с.39, 40) та № 08 від 15.07.2014 (а. с.33, 34), відповідно.

За умовами даних договорів ТОВ «Глобал Люкс» і у ТОВ «Юелка Бест Компані» (Виконавці) зобов'язались за завданням ПП «Фавор» (Замовник) протягом визначеного в договорах строку надавати за плату транспортно-експедиторські послуги.

На підтвердження надання цих послуг ПП «Фавор» подані первинні документи: рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем вказаних послуг (т.1, а. с.35-28, 41-44).

Оформлення факту надання обумовлених договорами послуг актами здачі-приймання робіт (надання послуг), який підписується повноважними представниками сторін протягом 90 календарних днів після фактичного надання послуг, передбачено п.п.3.1, 3.2 договорів.

Щодо підтвердження використання даних послуг у господарській діяльності підприємства позивач подав докази, які свідчать, що у 2014 році ПП «Фавор» надавались послуги ВАТ «Кіровоградхліб» з пошуку прямих покупців хліба і хлібобулочних виробів, розміщення хліба і хлібобулочних виробів для подальшого його продажу та доставки їх покупцям, і в зв'язку з цим ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані» надавались транспортно-експедиторські послуги.

Такими доказами є договори позивача з ВАТ «Кіровоградхліб», товарно-транспортні накладні, з яких вбачається доставка хліба і хлібобулочних виробів до мереж магазинів АТБ-Маркет, Фуд-мережа, Еко тощо і в яких перевізником значиться ПП «Фавор» (т.1, а. с.132-249; т.2, а. с.1-251; т.3, а. с.1-250; т.4, а. с.1-250; т.5, а. с.1-233). Наявність вказаних первинних документів відповідачем не спростовується.

Посилання відповідача на неможливість вважати доказом поставки послуг позивачу від ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані» акти надання послуг (т.1, а. с.36, 42) через відсутність у цих актах повної інформації про перелік робіт, їх вид та опис колегія суддів вважає помилковим, оскільки на даний час на законодавчому рівні не встановлено та не затверджено форми актів здачі-приймання робіт (послуг) і сама собою відсутність окремих відомостей в цих документах не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договорів з ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані», вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять.

На момент укладення та виконання означених вище договорів контрагенти позивача ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстрований як платники податку на додану вартість.

Отже з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладені позивачем з ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані» договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання умов договорів надання послуг, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Стосовно посилань податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобал Люкс» (т.1, а. с.110-115) та ТОВ «Юелка Бест Компані» (т.1, а. с.102-109), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт стосовно іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій у щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою).

Тобто акт про неможливість проведення зустрічної лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Що ж до відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагентів позивача (як зафіксовано в актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані»), то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Тим більш, окрім зазначеної інформації в актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Юелка Бест Компані», відповідачем не надано належних доказів відсутності трудових та матеріальних ресурсів у вказаних товариств.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій надання послуг.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Крім того, позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками (виконавцями), в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними вище підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року у справі № П/811/609/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко