Постанова № 53920025, 19.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 808/2511/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя до приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство - 12329" про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя звернулося в суд з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство - 12329", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах згідно п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по пенсіонерах, які знаходяться і обліковуються в управлінні Пенсійного фонду України по Заводському, Комунарському, Ленінському, Шевченківському, Хортицькому районах м.Запоріжжя та Тальнівського району Черкаської області, за період з 01.09.2013 р. по 31.12.2013 р. у розмірі 66134,90 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. ОСОБА_4. ОСОБА_5., ОСОБА_6. ОСОБА_7., ОСОБА_8.. ОСОБА_9, ОСОБА_10.ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14, були призначені та виплачуються пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з п. "з" ст.13 Закону №1788-ХІІ., як водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв. Правомірність призначення пенсій особам, вказаним у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідачем не оскаржується.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог послався на ті обставини, що відповідач є особою, на яку покладений обов'язок щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак, в порушення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України позивачем не надані документи підтвердження факту направлення позивачем та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, тому у відповідача відсутній обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо не відшкодування відповідачем фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 колишнім працівникам відповідача.

Відповідно п. "з" ст.13 вищенаведеного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а саме відповідно до норм Закону № 1788-ХІІ, Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 27.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

За правилами абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обгрунованими висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Порядок нарахування та сплати названих сум визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Так, п. 6.4 Інструкції встановлює, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За приписами п. 6.5 Інструкції, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Виходячи з наведеного, обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає після отримання від позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідач факт отримання розрахунків заперечує.

Підставою для відмови в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив недоведеність позивачем направлення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Разом з тим, відповідачем були надані докази направлення позивачу розрахунків(а.с.184-190)

Відмовляючи у позові суд першої інстанції не звернув уваги на те ,що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що дії позивача щодо надіслання розрахунків відповідачу виконані у належний спосіб, що підтверджується наданими копіями поштових повідомлень

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене з порушенням норм матеріального права, і тому підлягає скасуванню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з ПАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство-12329» на користь Управління Пенсійного фонду України в заводському районі м. Запоріжжя суму боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком призначених на пільгових умовах згідно п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період 01.09.2013 року по 31.12.2013 року у розмірі 66 134 грн 90 коп.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко