Ухвала суду № 53919990, 19.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 804/6342/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року по справі№804/6342/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Електропостачзбут»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропостачзбут» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 року №0000942204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 111 500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 741 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 370 500,00 грн.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ фірма «Електропостачзбут» на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині податку на додану вартість та іншого законодавства ТОВ фірма "Електропостачзбут" по взаємовідносинам з ТОВ "МЕСІНС" за період вересень 2014 року, ТОВ "ДЕОН СОЮЗ" за період жовтень 2014 року, ТОВ "ЕКТО БУД" за період листопад 2014 року, ТОВ "АЛЬМАН-ГРУП" за період листопад 2014 року, ТОВ "ПРОГРЕС ЮА" за період листопад 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 298/04-67-22-04/219423 від 30.03.2015 р. перевіркою встановлено порушення ТОВ фірма "Електропостачзбут" п. 198.6, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 741 000,00 грн., в тому числі у вересні 2014 року на суму 208 000,00 грн., в жовтні 2014 року на суму 214 000,00 грн., у листопаді 2014 року на суму 319 000,00 грн.

На підставі акту перевірки № 298/04-67-22-04/219423 від 30.03.2015 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000942204 від 21.04.2015 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ фірма "Електропостачзбут" з податку на додану вартість із вроблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 111 500,00 грн., із них: 741 000,00 грн. за основним платежем, 370 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 741000,00 грн. сформована позивачем за взаємовідносинами з ТОВ "МЕСІНС" за період вересень 2014 року на суму ПДВ 208000,00 грн., ТОВ "ДЕОН СОЮЗ" за період жовтень 2014 року на суму ПДВ 214000,00 грн., ТОВ "ЕКТО БУД" за період листопад 2014 року на суму ПДВ 84123,00 грн., ТОВ "АЛЬМАН-ГРУП" за період листопад 2014 року на суму ПДВ 78277,00 грн., ТОВ "ПРОГРЕС ЮА" за період листопад 2014 року на суму ПДВ 156600,00 грн.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання зазначеного вище правочину позивачем було надано як під час перевірки податковому органу, так і до суду, копії первинних документів, які фіксують здійснення господарських операцій між сторонами на виконання умов зазначеного договору, зокрема: 1) Договір купівлі - продажу № 0901 від 01.09.2014 р.; 2) Договір купівлі-продажу № 01102014 - 1 від 01.10.2014 р.; 3) Договір купівлі-продажу № 1507 від 15.07.2014 р.; 4) Договір купівлі-продажу № 0111/4 від 03.11.2014 р. 5) Договір купівлі - продажу № 0111/3 від 01.11.2014 р.

Також варто зазначити, що факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ "МЕСІНС", ТОВ "ДЕОН СОЮЗ", ТОВ "ЕКТО БУД", ТОВ "АЛЬМАН-ГРУП", ТОВ "ПРОГРЕС ЮА" товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, платниками ПДВ - ТОВ "МЕСІНС", ТОВ "ДЕОН СОЮЗ", ТОВ "ЕКТО БУД", ТОВ "АЛЬМАН-ГРУП", ТОВ "ПРОГРЕС ЮА" були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит в сумі 741 000,00 грн., в тому числі у вересні 2014 року на суму 208 000,00 грн., в жовтні 2014 року на суму 214 000,00 грн., у листопаді 2014 року на суму 319 000,00 грн. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що події отримання позивачем від ТОВ "МЕСІНС", ТОВ "ДЕОН СОЮЗ", ТОВ "ЕКТО БУД", ТОВ "АЛЬМАН-ГРУП", ТОВ "ПРОГРЕС ЮА" товарів у спірних періодах, оплати таких товарів, їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами у зв'язку із відсутністю документів, підтверджуючих транспортування товару є помилковим. Оскільки умовами Додаткових угод, укладених між сторонами було передбачено здійснення доставки товару автотранспортом Продавця.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкове повідомлення - рішення №0000942204 від 21.04.2015 року прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко