Постанова № 53919915, 20.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2015 рокусправа № 208/7228/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за віком; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 серпня 2011 року у розмірах відповідно до чинного законодавства.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська щодо не поновлення виплат пенсії за віком ОСОБА_1

Зобов'язано УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська поновити виплату пенсії ОСОБА_1, з 07.08.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.08.2014 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за віком до заяви додано заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок.

Згідно відповіді, наданої відповідачем позивачу 15.08.2014 року за вих. № 6447/05/43, останньому було відмовлено в призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що ОСОБА_1 документально не підтверджено фактичне місце проживання на території України.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року за № 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до Закону України „Про Конституційний Суд України" та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії за віком у зв'язку постійним проживанням в державі Ізраїль не має законних підстав.

До того ж, відповідно до ст. 2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, позивач проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, тому як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що виплату пенсії ОСОБА_1 має бути відновлено з 07 серпня 2011 року, тому як відповідно до частини 2 статті 49 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Разом з тим, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається заява. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення/перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Враховуючи, що заяву про поновлення виплати пенсії було подано до УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області представником позивача 07 серпня 2014 року, що не спростовується відповідачем, відповідно поновлення виплати пенсії повинно здійснюватися саме з вказаної дати.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 201 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. 195, ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 27 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до вчинення дій - змінити в частині дати зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області поновити виплату пенсії за віком позивачу та виплатити останню, а саме остання підлягає поновленню та виплаті з 07 серпня 2014 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай