Постанова № 53919793, 27.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2015 року письмове провадження № 826/13627/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна» (надалі - позивач або ТОВ «ТД «Сокар Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.014 року № 0008522204 та № 0008542204.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «ТД «Сокар Україна» не порушувало вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.3, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пункту 212.2 статті 212, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення під час перевірки позивача, порушенням ним норм Податкового кодексу України, просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання 13.10.2015 року представника відповідача, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд перейшов до розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позиції, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 24.11.2014 р. № 6890/26-56-22-04-04/37037544 (надалі - Акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема:

підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.3, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пункту 212.2 статті 212 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 11 016 232 грн., в т.ч. по періодам: за 4 квартал 2012 року - 2 489 932 грн.; за 2013 рік - 8 526 300 грн.;

пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі в розмірі 18 287 639 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2013р. - 4 559 102 грн.; листопад 2013 р. - 10 543 630 грн.; грудень 2013р. - 3 184 907 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 1 458 332грн., в тому числі по періодах: грудень 2013 р. - 1 458 332 грн.

Як вбачається зі змісту Акту, наявність наведених порушень податкового законодавства, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року встановлено їх завищення на загальну суму 16 560 384 грн., в т.ч. по періодам: 4 квартал 2012 року на суму - 3 404 239 грн.; 2013 рік на суму - 13 156 145 грн.

Так, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. на підставі таких документів: договори (угоди), прибуткові накладні, банківські виписки, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, журнали-ордери та відомості по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті». 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 95 «Фінансові витрати» встановлено завищення задекларованих ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в розмірі 15 011 980 грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2012 року у сумі - 3 071 092 грн.; 2013 рік у сумі 11 940 888 грн.

Між ТОВ «ТД «Сокар Україна» (Покупець) та ТОВ «ТД «Ветек» (Постачальник) укладено Договір від 01.10.2013 р. №102-01/10/13 поставки нафтопродуктів, згідно якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, що узгоджені Сторонами до постачання відповідно до Специфікацій до Даного Договору. Кожна наступна Специфікації не скасовує і не призупиняє дію попередньої Специфікації ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше. Даний договір не може тлумачитись без Специфікацій, а Специфікації, не можуть тлумачитись без даного Договору. Строк дії Договору - по 31.12.2014 р. включно, а в частині розрахунків - до повного здійснення.

На виконання зазначеного договору позивачем надано до перевірки видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні підписані, які з боку контрагента директором Россоловим Олексієм Володимировичем. Операції по поставці нафтопродуктів відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліках.

В той же час, при аналізі, вищезазначених ТТН, встановлено, що надані до перевірки ТТН не містять інформацію щодо пункту розвантаження ПММ, хто отримав даний вантаж, дата і час прибуття до вантажоодержувача ПММ, фактично отриманої маси нафтопродуктів вантажодержувачем. Крім того, в один день і з проміжком часу до 10 хвилин здійснювалось транспортування різних видів палива (дизельного пального, бензину А-95, А-92) одним транспортним засобом , одним причепом - цистерною.

Також, до перевірки не надано Акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, які є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб, а також Специфікації до Договору від 01.10.2013 р. №102-01/10/13.

Вищенаведене, на думку відповідача, ставить під сумнів факт придбання, транспортування нафтопродуктів отриманих ТОВ «Торговий Дім «Сокар Україна» від ТОВ «ТД «Ветек». Крім того, згідно підсистеми «Аналітична система» ІС «Податковий блок» на рівні Міндоходів України встановлено розбіжність між ТОВ «Торговий Дім «Сокар Україна» та ТОВ «ТД «Ветек» у жовтні 2013 року на суму 1 752 000 грн., крім того ПДВ 350 400 грн. та у листопаді 2013 р. на суму 4 721 665 грн., крім того ПДВ 944 333 грн., яка виникла у зв'язку з тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт № 1394/26-55-22-13/38809821 від 16.05.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «ВЕТЕК» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 р. по 28.02.2014 р., згідно якого встановлено, зокрема, що підприємство за податковою не знаходиться; згідно висновку експерта №145 від 28.03.2014 року (почеркознавче дослідження зразків підпису директора гр. Россолова О. В.) підписи на реєстраційних документах були виконані різними особами. Враховуючи вищевикладене, встановити реальність здійснення господарських операцій не виявилось можливим. Таким чином, формування ТОВ «ТД «ВЕТЕК» податкового кредиту за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р., через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «ТД «ВЕТЕК» в адресу підприємств-покупців.

Перевіркою також встановлено, що між ТОВ «Торговий Дім «Сокар Україна» (Покупець) та ТОВ «Росукренергохолдінг» (Постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 309-12 від 09.11.2012 р., згідно якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки нафтопродукти, зокрема: бензин марок А-76, А-80, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове, скраплений газ та ін., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Строк дії Договору до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до повного здійснення.

На виконання зазначеного договору позивачем надано до перевірки видаткову накладну від 12.11.2012 р. № 111267 та податкову накладку від 12.11.2012 р. № 111267 на суму 3 071 091,80 грн., крім того ПДВ - 614 218,50 грн. Операції по поставці нафтопродуктів відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліках. Транспортування ПММ здійснювалось залізничним транспортом, згідно залізничної накладної від 12.11.2012 року.

В той же час, підсистеми «Аналітична система» ІС «Податковий блок» на рівні Міндоходів України встановлено розбіжність між ТОВ «ТД «Сокар Україна» та ТОВ «Росукренергохолдінг» у листопаді 2012 року на суму 3 071 095 грн., крім того ПДВ 614 219 грн., яка виникла у зв'язку з тим, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 20.06.2014 р. № 542/3-22-08 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росукренергохолдінг» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Газ Україна- 2020» та ТОВ «Торговий дім «Ветек»», та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., згідно якого встановлено, зокрема, що стан ТОВ «Росукренергохолдінг» - « 9» -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; операції з основними постачальниками - ТОВ «Газ Україна- 2020» та ТОВ «Торговий дім «Ветек»» не підтверджені. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Росукренергохолдінг» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; ТОВ «Росукренергохолдінг» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з надання і податкової вигоди третім особам.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій, що пов'язані з придбанням у ТОВ «ТД «ВЕТЕК» та ТОВ «Росукренергохолдінг» паливно-мастильних матеріалів позивачем, підтвердити неможливо.

Оскільки оформлення зазначеними контрагентами первинних документів, пов'язаних із здійсненням господарських операцій з позивачем проведено без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою якого є надання фінансових послуг, безтоварних операцій, дані відображені в таких первинних документах не можуть приймати участь у податковому обліку, і, як наслідок, надавати право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а також податкового кредиту позивача.

Таким чином, позивачем безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток суму по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «ВЕТЕК» та ТОВ «Росукренергохолдінг» в загальному розмірі 15 011 980 грн., у т.ч. по періодам: 4 квартал 2012 року в сумі - 3 071 092 грн.; 2013 рік в сумі - 11 940 888 грн., а також безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1 908 952 грн., у т.ч. за листопад 2012 року - 614 219 грн.; за жовтень 2013 року - 350 400 грн.; за листопад 2013 року - 944 333 грн.

Перевіркою відображених у рядку 06.3 Декларацій «Витрати на збут» показників за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. у загальній сумі 19 230 797 грн. встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» здійснювало операції з придбання митно-брокерських послуг, послуги з відповідального зберігання товарів, рекламних послуг, а також послуг з передпродажної підготовки (сертифікації) продукції, тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. на підставі таких документів: договори (угоди), прибуткові накладні, банківські виписки, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, журнали-ордери та відомості по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 90 «Собівартість реалізації», 93 «Витрати на збут», встановлено задекларованих ТОВ «ТД «Сокар Україна» показників у рядку 06.2 Декларацій «витрати на збут» в розмірі 1 548 404 грн., у тому числі по періодам: за 4 квартал 2011 року на суму 333 147 грн.; 2013 рік на суму 1 215 257 грн.

Так, між ТОВ «ТД «Сокар Україна» (Замовник) та ТОВ «Трансойлсервіс» (Виконавець) укладено Договір № 4 від 25 10.2012 р. про надання послуг по прийому, зберіганню та відпуску нафтопродуктів, згідно якого, Виконавець надає Замовнику за плату комплекс послуг по прийому, зберіганню і відпуску Товару Замовника, прийому і зливу товару із залізничних чи автомобільних цистерн прийнятих на нафтобазу Виконавця в адрес Замовника. Термін надання Замовнику послуг Виконавцем встановлюється з моменту підписання Договору і до моменту закінчення його дії. Зберігання Товару здійснюється на нафтобазі за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Забуяння, вул. Октябрська, 171. Поставка Товару на зберігання здійснюється на основі відповідних Додатків до даного Договору шляхом поставки Товару замовником на естакаду зливу нафтобази. Товар, що передається на зберігання, не переходить у власність Виконавця і повинен бути повернутим по першій вимозі Замовника. Зберігання Товару Замовника здійснюється в окремо стоячих резервуарах, які знаходяться у власності Виконавця, з цією метою Виконавець виділяє відповідні резервуари під зберігання Товару Замовника: резервуар №2 - дизельне паливо об'єм 1000 м.куб; резервуар №3 - дизельне паливо об'єм 1000 м.куб; резервуар №7 - бензин А-92 об'єм 400 м.куб; резервуар №4 - бензин А - 95 об'єм 1000 м.куб.

Взаєморозрахунки між сторонами проводяться після підписання Сторонами актів виконаних робіт за розрахунковий період. За розрахунковий період приймається календарний місяць, при чому неповний місяць в період якого зберігався товар рахується за повний, на протязі всього строку дії Договору, якщо інше не буде вказано в відповідному Додатку до даного Договору.

Вартість комплексу послуг, які надаються згідно даного Договору , встановлюється за 1 (одну) метричну тону Товару, прийнятого на зберігання, у відповідності до актів приймання-передачі Товару, і встановлюється в розмірі 65 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 10,83 грн. за перший розрахунковий період. Зберігання нафтопродуктів більше строку вказаного у Договорі, оплачується з розрахунку 42 грн. в тому числі ПДВ 7 грн. за одну тонну нафтопродуктів.

Згідно даного договору до перевірки позивачем було надано акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні. Зазначені операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліках.

Також, між ТОВ «ТД «Сокар Україна» (Замовник) та ТОВ «Форвей» (Виконавець) укладений Договір № 01-01-09/11-ОХ від 01.09.2011 р. про надання послуг по прийому, зберіганню та відпуску нафтопродуктів, згідно якого, Виконавець надає Замовнику за плату комплекс послуг по прийому, зберіганню і відпуску Товару Замовника, прийому і зливу товару на нафтобазі Виконавця. Термін надання Замовнику послуг Виконавцем встановлюється з моменту підписання Договору і до моменту закінчення його дії. Зберігання Товару здійснюється на нафтобазі за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Жовтнева, 47. Поставка Товару на зберігання здійснюється на основі відповідних Додатків до даного Договору шляхом поставки Товару замовником на естакаду зливу нафтобази. Товар, що передається на зберігання, не переходить у власність Виконавця і повинен бути повернутим по першій вимозі Замовника. Зберігання Товару Замовника здійснюється в окремо стоячих резервуарах, які знаходяться у власності Виконавця, з цією метою Виконавець виділяє відповідні резервуари під зберігання Товару Замовника. Вартість комплексу послуг, які надаються згідно даного Договору, встановлюється за 1 (одну) метричну тону Товару, прийнятого на зберігання, у відповідності до актів приймання - передачі Товару, і встановлюється в розмірі 65 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 10,83грн. за перший розрахунковий період. Зберігання нафтопродуктів більше строку вказаного у Договорі, оплачується з розрахунку 42 грн. в тому числі ПДВ 7 грн. за одну тонну нафтопродуктів.

Згідно даного договору до перевірки позивачем було надано акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні. Зазначені операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліках..

В той же час, при аналізі актів виконаних робіт (наданих послуг), отриманих від ТОВ «Форвей» та ТОВ «Трансойлсервіс», відповідачем встановлено відсутність інформації, щодо того, які саме ПММ знаходились на зберіганні, їх кількість, номер резервуара, термін зберігання, що свідчить про відсутність змісту та обсягів господарської операції. Крім того, ТОВ «Сокар Енер джі Україна» здійснювало для ТОВ «ТД «Сокар Україна» виробництво ПММ ТМ «Nano», на основі давальницької сировини, використовуючи виробничі потужності ТОВ «Форвей» та ТОВ «Трансойлсервіс», у зв'язку з цим здійснювалось переривання терміну зберігання одного виду палива та розпочато зберігання палива ТМ «Nano», що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів, які підписані у трьохсторонньому порядку, про те даний факт не відображено у актах зберігання ПММ виписаних ТОВ «Форвей» та ТОВ «Трансойлсервіс» на адресу ТОВ «ТД «Сокар Україна».

За даними перевірки ТОВ «ТД «Сокар Україна» мало право на віднесення до складу податкового кредиту та витрат, витрати по зберіганню нафтопродуктів, які підтверджені належним чином оформленими актами виконаних робіт (наданих послуг).

На думку відповідача, оскільки первинні документи не відповідають порядку ведення бухгалтерського обліку, позивачем по наведеним господарським операціям безпідставно завищено витрати підприємства всього на суму 1 548 404 грн., в тому числі по періодам: за 4 квартал 2011 року на суму 333 147 грн.; 2013 рік на суму 1 215 257 грн., а також безпідставно завищено податковий кредит всього на суму 290 464 грн.

Вищенаведене призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 11 016 232 грн., у т.ч.: за 4 квартал 2012 року - 2 489 932 грн.; за 2013 рік - 8 526 300 грн.; заниження податку на додану вартість в розмірі в розмірі 18 287 639 грн., т.ч. по періодам: жовтень 2013 р. - 4 559 102 грн.; листопад 2013 р. - 10 543 630 грн.; грудень 2013 р. - 3 184 907 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 1 458 332 грн., в тому числі по періодах: грудень 2013 р. - 1 458 332 грн.

Не погоджуючись з наведеними висновками Акту, у порядку пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, позивачем подавалися заперечення до Акту, за результатом розгляду яких, висновки Акту були викладені у наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД «Сокар Україна»:

підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.3, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пункту 212.2 статті 212 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 11 011 346 грн., в т.ч. по періодам: за 4 квартал 2012 року - 2 489 932 грн.; за 2013 рік - 8 521 414 грн.;

пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі в розмірі 733 626 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2013 р. - 433 413 грн.; грудень 2013 р. - 300 213 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 1 458 332 грн., в тому числі по періодах: грудень 2013 р. - 1 458 332 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими Актом, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.12.014 року:

№ 0008522204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року в розмірі 1 458 332 грн.

№ 0008542204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11 011 346 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 505 673 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач у порядку адміністративного оскарження (стаття 56 Податкового кодексу України), оскаржував їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Держаної фіскальної служби України, в результаті чого, оскаржувані рішення відповідача були залишені без змін.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (надалі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу в редакції, що діяла на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

За правилами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1., пункту 200.3. статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином розрахункові документи, платіжні документи, податкові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту підприємства, формування валових витрат підприємства та від'ємного значення ПДВ.

Між тим, наявність розрахункових документів, платіжних документів, податкових накладних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку, є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, валових витрат та від'ємного значення ПДВ підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит, валові витрати та від'ємне значення ПДВ.

З огляду на наведені норми, судом в ході судового розгляду були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності його господарських операцій з контрагентами, які досліджувалися відповідачем під час перевірки позивача (договори, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, акти надання послуг, акти приймання-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання, акти приймання-передачі з відповідального зберігання, довідки про книжкові залишки, акти приймання нафтопродуктів за кількістю, інвентаризаційні описи нафтопродуктів), під час огляду та дослідження яких судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

При цьому, відповідачем не надано суду вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення операцій поставки нафтопродуктів із зазначеним контрагентом, позивачем надані суду копії первинних документів по реалізації придбаних у контрагентів товарів (нафтопродуктів).

Таким чином, у суду відсутні підставі для виникнення сумніву у реальності та/або безтоварності спірних господарських операції позивача з контрагентами. При цьому, належні докази недостовірності даних, зазначених в цих документах, відповідачем суду не подані.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За результатом судового розгляду, суд дійшов висновку, що, фактично, відповідачем без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з зазначеними контрагентами, в основу висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, покладена інформація інших податкових органів відносно контрагентів.

Отже, всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про фіктивність господарських операцій (правочинів) з контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Відповідачем, під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не було надано належної оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, а була лише прийнята до уваги інформація з актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів та даних ІС «Податковий блок» на рівні Міндоходів України.

Зазначене сприймається судом критично, оскільки формування податковим органом висновків відносно платника податків виходячи з даних актів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів є протиправним, оскільки, по-перше, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в актах податкових органів інформація підлягає перевірці належними та допустимими доказами - первинними документами; по-друге, акт про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків, за своєю правовою природою, взагалі не може містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначений для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість.

Крім того, співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, введені в експлуатацію лише на підставі наказу Державної податкової служби № 1197 від 24.12.2012 року, не сертифіковані, контроль за ними не регламентований. Інформація з Бази даних ДПІ не може бути віднесена до податкової та не є належними доказом у справі, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена можливість використання таких баз як засобів доказування. Записи у інформаційних базах ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановами Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 року №К9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищенаведеними контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Окрім наведеного, суд також не залишає поза увагою, що за правилами статті 16, пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту, витрат та від'ємного значення ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес АД" проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит (у тому числі, формування від'ємного значення ПДВ) та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень від 10.12.014 року № 0008522204 та № 0008542204 та, відповідно, про необхідність їх скасування.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.12.014 року № 0008522204 та № 0008542204.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій