Постанова № 53919758, 30.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2015 року № 826/11386/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо»до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015 р. № 0000132201,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2015 р. № 0000132201, в якому податковий орган визначив суму податкового зобов'язання ТОВ «Рекламне агентство «Доросле радіо» по податку на додану вартість в розмірі 454 201,50 грн.

Позовні вимоги мотивні тим, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 29.12.2014 р. № 7534/26-56-22-01-03/33060695 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 р. № 0000132201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56 751,90 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на безпідставність висновків відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, оскільки надані позивачем до перевірки первинні та бухгалтерські документи не розкривають зміст та обсяг отриманих позивачем послуг, їх кількісний та якісний вимірник, а тому не можуть бути належними та допустимим доказами товарності та реальності спірних операцій.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 12.08.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Рекламне агентство «Доросле радіо» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість у взаємовідносинах з ТОВ «КМУ» за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Рекламне агентство «Доросле радіо» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 454201,50 грн., в тому числі по періодах: серпень 2014 р. - 160 229,20 грн., вересень 2014 р. - 293 972,30 грн.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2014 р. № 7534/26-56-22-01-03/33060695 та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 р. № 0000132201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 567 751,90 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 454 201,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 113 550,40 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 11.03.2015 р. № 3996/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 р. № 0000132201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 13.05.2015 р. № 10055/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 р. № 0000132201 та рішення, прийняте за результати розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "…з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

ТОВ «Рекламне агентство «Доросле радіо» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності є рекламні агентства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки контролюючого органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «КМУ».

Судом встановлено, що протягом серпня -вересня 2014 року ТОВ «Рекламне агентство «Доросле радіо» було укладено наступні договори з ТОВ «Консалт Менеджмент Україна», а саме: № 0108-1 від 15.08.2014 р., № 0108-2 від 15.08.2014 р., №0108-3 від 15.08.2014 р., № 0108-4 від 15.08.2014 р., № 0109-1 від 01.09.2014 р., № 0109-2 від 01.09.2014 р., № 0109-3 від 01.09.2014 р., № 0109-4 від 01.09.2014 р., № 0109-5 від 01.09.2014 р., № 0109-6 від 01.09.2014 р.

За умовами вищенаведених договорів замовник - ТОВ «Рекламне агентство «Доросле радіо» доручає, а виконавець (рекламіст) зобов'язується надати послуги щодо розміщення рекламних матеріалів замовника (або його клієнтів) в рекламних блоках радіо та/або телебачення у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 3.1.2 договорів рекламіст зобов'язується організувати проведення рекламної кампанії замовника шляхом розміщення ролика в рекламних блоках у відповідності з умовами даного договору.

Рекламіст зобов'язується надавати замовнику для підписання звіти щодо наданих послуг у вигляді актів виконаних послуг.

На підтвердження виконання робіт за вищевказаними договорами позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2014 р. та вересень 2014 р., з яких вбачається, що рекламістом були надані замовнику рекламні послуги.

На підтвердження відображення сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з постачанням товарів/послуг позивачем надано податкові накладні: від 31.08.2014 р. № 172, від 31.08.2014 р. № 173, від 31.08.2014 р. № 174, від 31.08.2014 р. № 185, від 30.09.2014 р. № 85, від 30.09.2014 р. № 86, від 30.09.2014 р. № 87, від 30.09.2014 р. № 88, від 30.09.2014 р. № 89, від 30.09.2014 р. № 90.

Згідно платіжних доручень № 41 від 25.09.2014 р., № 56 від 30.09.2014 р., № 57 від 01.10.2014 р., № 58 від 01.10.2014 р., № 95 від 30.10.2014 р., № 96 від 30.10.2014 р., № 97 від 30.10.2014 р., № 98 від 30.10.2014 р., № 99 від 30.10.2014 р., № 100 від 30.10.2014 р., № 101 від 30.10.2014 р., № 102 від 30.10.2014 р., № 108 від 04.11.2014 р. позивачем здійснено оплату за надані послуги.

Також на підтвердження замовлення розміщення реклами позивачем надано суду оптичний носій із записаними рекламними аудіо роликами.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що до перевірки позивачем не надано інформації щодо рекламних матеріалів, які використовувалися в рекламній кампанії. До перевірки надано виключно рахунки на оплату товару, видаткові накладні, податкові накладні.

Як зазначає відповідач, ТОВ «КМУ» у серпні 2014 р. сформувало податковий кредит лише від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», яке, у свою чергу, сформувало податковий кредит від ТОВ «Гамма Бізнес Груп».

Від Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано акт від 05.11.2014 р. № 280/22-4/39078179 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Гамма бізнес Груп» з питань підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за червень-вересень 2014 р., відповідно до якого Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано лист ГУ ДФС у Київській області від 05.11.2014 р. № 424/7/10-36-22-03-11 щодо службової записки ОУ ГУ Міндоходів у Київській області від 15.10.2014 р. № 1108/10-36-07-07. У зазначеній службовій записці зазначено, що співробітниками оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області при проведенні відпрацювання ризикових підприємств було встановлено та опитано директора та засновника ТОВ «Гамма Бізнес Груп» ОСОБА_3, яка повідомила, що зареєструвала ТОВ «Гамма Бізнес Груп» на своє ім'я за грошову винагороду без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності.

ТОВ «КМУ» у вересні 2014 р. сформувало податковий кредит від ТОВ «Крістал Корпорейшн», яке, в свою чергу, сформувало податковий кредит від ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД».

Від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області отримано акт від 10.12.2014 р. № 770/22-03/39329457 ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» з питань взаємовідносин щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2014 р., відповідно до якого ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» формує податкові зобов'язання за рахунок відображення операцій з продажу термоперетворювачів, діафрагм, датчиків тиску, соєвої олії тощо, а податковий кредит формує за рахунок неіснуючих операцій з придбання у ТОВ «Халтіон».

Крім того, від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла податкова інформація від 11.11.2014 р. № 248/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Халтон» за вересень 2014 р.», згідно якого встановлено відсутність підприємства за його місцезнаходженням.

З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій ТОВ «Рекламне агентство «Доросле радіо» та ТОВ «КМУ», відповідно відсутність підстав для податкового обліку вказаних операцій.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів винесення вироку у кримінальній справі, який би дав можливість суду дослідити певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Таким чином, жодних доказів, які б мали для суду преюдиційне значення відповідачем не надано.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача на інформацію, отриману згідно акту зустрічної звірки, оскільки останній носить лише інформаційний характер та не може слугувати безпосереднім доказом вини особи.

Разом з тим, вирішуючи дану справу суд виходить із наступного.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Отже, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за умови, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу. При цьому, запит контролюючого органу повинен містити порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, а також перелік документів, які повинен надати платника з метою контролю за дотриманням законодавства.

Як вбачається з акту перевірки № 7534/26-56-22-01-03/33060695 від 29.12.2014 р. позивачу направлено запит від 30.10.2014 р. № 11260/10/26-56-22-03-05 про надання інформації та її документального підтвердження за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. Листом від 16.11.2014 р. № 16-11/14 (вх. ДПІ № 2030/10 від 25.11.2014 р.) повідомлено, що підприємством надано копії документів в не в повному обсязі.

Отже, відповідачем було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КМУ» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

На вказаний запит позивачем було надано всі витребувані документи, що стосувалися взаємовідносин позивача з ТОВ «КМУ» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

Отже, враховуючи, що у запиті від 30.10.2014 р. № 11260/10/26-56-22-03-05 про надання інформації та її документального підтвердження, відповідачем не було витребувано у позивача документи по взаємовідносинам позивача із ТОВ «КМУ» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р., відповідно суд приходить до висновку, що виїзна позапланова документальна перевірка за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. призначена відповідачем з порушенням вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що є протиправним. Отже, встановлення факту протиправності призначення перевірки за період вересень 2014 р. невелює наслідки її проведення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що збільшення позивачу суми податку на додану вартість за період вересень 2014 р. у сумі 293 972,30 грн. є протиправним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість у сумі 293 972,30 грн., то нарахування штрафних санкцій у розмірі 73 493,07 грн. є також неправомірним.

Водночас, надаючи правову оцінку обставинам справи в частині винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за період серпень 2014 р., суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

Так, надання послуг за умовами укладених позивачем та ТОВ «КМУ» договорами підтверджується актами приймання-передачі робіт (надання послуг).

Відповідно до наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період серпень 2014 р. ТОВ «РА «Доросле радіо» отримало рекламні послуги. Разом з тим, вказані акти не містять інформації щодо графіку розміщення рекламних матеріалів, їх переліку, виду, об'єму розміщення, часу. Крім того акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять розшифровки прізвищ, імен та по батькові осіб уповноважених сторін, які їх підписали.

Таким чином, враховуючи, що звітні документи позивача щодо наданих послуг не містять вичерпної інформації щодо змісту та обсягу наданих послуг, останні не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, які свідчать про дійсне виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом за період серпень 2014 року.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Водночас, позивачем не підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Позивачем не доведено, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити формування основних фондів та використання отриманих послуг в його господарській діяльності, чи були реалізовані отримані послуги в іншому ланцюгу постачання (надання) послуг.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2014 р. на суму 160 229,20 грн.

Дослідивши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2015 р. № 0000132201 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період вересень 2014 р. у сумі 293 972,30 грн. та нарахування штрафних санкцій за вказаний період у розмірі 73 493,07 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо» решту суми судових витрат в сумі 3 518,54 грн. до Державного бюджету України.

5. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук