Постанова № 53919659, 30.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2015 року № 826/16138/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В. , суддів Літвінової А.В. Мазур А.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №826/16138/15 за позовом

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України Державної казначейської служби України провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства охорони здоров'я України.

Позивач просить суд:

- Лист Міністра охорони здоров'я О.Мусія від 25.06.2014р. № 08.01-50/9/102-14/17572 визнати документом, який носить лише інформаційний характер та не встановлює правових норм. Заборонити використовувати його, як нормативно - правовий акт, який регулює підготовку в інтернатурі випускників вищих навчальних закладів МОЗ України, які отримали направлення на роботу до закладів охорони здоров'я Донецької і Луганської областей та фінансування із бюджетів відповідних Департаментів охорони здоров'я.

- Зобов'язати МОЗ України створити належний нормативно - правовий акт.

- Зобов'язати відшкодувати мені із державного бюджету завдану моральну шкоду в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень.

З огляду на заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди із Державного бюджету України ухвалою від 12 серпня 2015 року судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну казначейську службу України.

Ухвалою від 12 серпня 2015 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд справи.

Відповідач - Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ) заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Відповідач - Держава казначейська служба України про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, свого відношення до позову суду не повідомила.

З підстав поданого позивачем клопотання про розгляд справи за своєї відсутності, судом в порядку ч.6 ст. 128 КАС України ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Наказом від 22 липня 2014 року № 936/к Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було направлено ОСОБА_1 в КП «Київська міська стоматологічна поліклініка» для проходження заочного розділу інтернатури за спеціальністю «стоматологія» з оформленням по КЗ «Волноваська МСП» Донецької області. Виплата заробітної плати ОСОБА_1, здійснюється по КЗ «Волноваська МСП» Донецької області (п.3 вказаного наказу).

Листом від 14.07.2014 року № 10/35-760 Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації висловлено згоду щодо проходження інтернатури позивачки в закладах охорони здоров'я міста Києва за рахунок коштів замовників (заклади охорони здоров'я Донецької області).

Позивачка вказує, що вона змушена проходити інтернатуру без трудових книжок і без заробітної плати. Вказані обставини обумовлені листом відповідача від 25.06.2014 № 08.01-50/9/102-14/17572 (далі - Лист), яким було змінено місце проходження інтернатури без зміни місця призначення на роботу.

Викладене порушує її права та інтереси, з огляду на що позивачка просить задовольнити позов в повному обсязі з присудженням на її користь сум завданої моральної шкоди.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

У відповідності до норм п. 8. "Положення про Міністерство охорони здоров'я України" (затверджено постановою КМ України № 267 від 25.03.2015) МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Аналіз вказаного вище дає підстави дійти до висновку, що обов'язковими до виконання є накази, а ті, які мають статус нормативно-правового акту, потребують своєї державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відтак, Лист МОЗ не є обов'язковим до виконання, оскільки не має статусу нормативно-правового акту та не підлягає, у зв'язку з цим, відповідній державній реєстрації.

В силу положень ч2. ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги «визнати Лист документом, який носить лише інформаційний характер та не встановлює правових норм; заборонити використовувати його, як нормативно - правовий акт» не підлягають задоволенню, оскільки вказане не є належним способом захисту порушених прав та інтересів.

Права та інтереси позивача, які вона захищає, пов'язані з виплатою заробітної плати та зарахуванням трудового стажу. Ці питання повинні бути вирішені шляхом позову до роботодавця та/або установи, за рахунок якої здійснюється фінансування інтернатури, зокрема, Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації (див. лист від 14.07.2014 року № 10/35-760).

Вимога про зобов'язання МОЗ створити належний нормативно-правовий акт задоволенню не підлягає, оскільки така вимога є абстрактною, з одноко боку, з іншого - видання нормативно-правового акту в даній ситуації є питанням дискреційних повноважень відповідача, які реалізується ним на його власний розсуд, адже зворотнього законом прямо не передбачено, зокрема, в частині зобов'язання до вчинення суб'єктом владних повноважень дій з врегулювання цієї ситуації шляхом видання певного наказу.

В той же час, не дивлячись на це, застосування такого способу захисту як зобов'язання судом вчинити певні дії, повинно слідувати після встановлення судом наявності протиправної бездіяльності відповідача, чого позивачем не було заявлено, а судом не досліджено в силу положень ч. 2 ст. 11 КАС України.

З огляду на невірний спосіб захисту порушених прав позивача, суд також відмовить у задоволенні вимог відносно відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур