Постанова № 53919645, 27.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2015 року № 826/17353/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Нагорянського С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВсеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Національного авіаційного університетупровизнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" з позовною заявою до Національного авіаційного університету, в якому просила:

- визнати протиправною дію Національного авіаційного університету, що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача;

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яку з вини відповідача зазнав позивач, у розмірі 6530,00 грн. (штрафні санкції за порушення Договору про надання юридичних послуг від 09 лютого 2015 року);

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду , яку з вини відповідача зазнав позивач, у зв'язку з підготовкою даної позовної заяви, сплачену позивачем відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 22 червня 2015 року у розмірі 3750, грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на протиправне ненадання відповідачем запитуваної інформації на інформаційний запит Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 02 лютого 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, надавши письмові заперечення в обґрунтування своєї позиції.

У зв'язку із надходженням від представника позивача клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, проти якого представник відповідача не заперечував, у судовому засіданні 17 вересня 2015 року суд ухвали продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, розглянувши наявні у справі документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наступне.

02 лютого 2015 року Всеукраїнською громадською організацією "Комітет конституційно-правового контролю України" було направлено на адресу Національного авіаційного університету запит на інформацію №91/1-15 щодо надання належним чином засвідчених копій документів: Статуту вищого навчального закладу (далі - ВНЗ); свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; Сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ; витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; Перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанням їх адреси, телефонів, прізвищ керівників; правила прийому до ВНЗ у 2015 році; Положення про приймальну комісію ВНЗ; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році; перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Листом Національного авіаційного університету від 16 лютого 2015 року № 06-03/193 позивачу було повідомлено, що Національний авіаційний університет у даному випадку не є розпорядником публічної інформації. Документи, які запитує позивач, не входять до переліку публічної інформації, визначеної у ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації. Заявнику було додатково повідомлено, що інформація щодо умов прийому до Національного авіаційного університету, з посиланням на відповідні документи, розміщена на веб-сайті університету.

Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що порушує його права на отримання публічної інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення і забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI закріплено право запитувача на доступ до публічної інформації, яке згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Так, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про громадські об'єднання», ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України», як громадська організація, для здійснення своєї мети (цілей) наділена правом у порядку, визначеному законом, одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, тобто бути запитувачем інформації.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Статтею 1 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ (далі - Закон № 2984-ІІІ) визначено, що вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

У відповідності до ч.ч. 2 ст. 21 та ч. 1 статті 32 Закону 2984-ІІІ, власник (власники) здійснює (здійснюють) права щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу); безпосереднє ж управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор, тощо.

З огляду на те, що Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, надаючи Національному авіаційному університету ліцензію на освітню діяльність, делегував останньому повноваження на надання освітніх послуг, вказаний навчальний заклад є розпорядником публічної інформації, в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», що відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що знаходиться у володінні такого навчального закладу.

Вищенаведене спростовує доводи відповідача про те, що владні управлінські функції Міністерства освіти і науки України, як суб'єкта владних повноважень, ректору Національного авіаційного університету не надавались.

Згідно ч.ч. 1, 4 статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що відповідач - Національний авіаційний університет є розпорядником запитуваної Всеукраїнською громадською організацією "Комітет конституційно-правового контролю України" інформації, пов'язаної з виконанням його обов'язків.

Проаналізувавши наведені норми законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що законних підстав для ненадання позивачу запитуваної публічної інформації, згідно запиту від 02 лютого 2015 року, у відповідача не було, а тому дії відповідача в контексті зазначеного є протиправними.

З приводу доводів відповідача про те, що інформаційний запит Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 02 лютого 2015 року не містить підпису особи, яка його подала, суд до уваги не приймає, оскільки підставою для відмови у наданні запитуваної інформації відповідач вказав саме неможливість надання запитуваної інформації, а не порушення в оформленні письмового запиту.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваної відмови в задоволенні запиту про надання інформації, в контексті вищенаведених положень КАС України.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яку з вини відповідача зазнав позивач, у розмірі 6530,00 грн. (штрафні санкції за порушення Договору про надання юридичних послуг від 09 лютого 2015 року), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем не надано жодних доказів та належним чином завірених копій даного договору, умовами якого б підтверджувалось несвоєчасність виконання позивачем його умов з підстав ненадання відповідачем запитуваної інформації.

Щодо вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яку з вини відповідача зазнав позивач, у зв'язку з підготовкою даної позовної заяви, сплачену позивачем відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 22 червня 2015 року у розмірі 3750, грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Частина третя зазначеної статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI, визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Національного авіаційного університету (03058, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 1, ідентифікаційний код 01132330), що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 02 лютого 2015 року.

3. У решті позову відмовити.

4. Стягнути з Національного авіаційного університету (03058, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 1, ідентифікаційний код 01132330) на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (03035 м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А) суму судового збору у розмірі 183,00 грн. (сто вісімдесят три грн.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський