Постанова № 53919581, 27.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2015 року № 826/16613/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Нагорянського С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВсеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого провизнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" з позовною заявою до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, в якому просила (з урахуванням уточненої позовної заяви від 22 вересня 2015 року):

- визнати протиправною дію Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача;

- стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на правову допомогу, правові послуги відповідно до Договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н від 15 червня 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на протиправне ненадання відповідачем запитуваної інформації на інформаційний запит Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 02 лютого 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, надавши усні заперечення в обґрунтування своєї позиції.

У зв'язку із надходженням від представника позивача клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, проти якого представник відповідача не заперечував, у судовому засіданні 22 вересня 2015 року суд ухвали продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, розглянувши наявні у справі документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наступне.

02 лютого 2015 року Всеукраїнською громадською організацією "Комітет конституційно-правового контролю України" було направлено на адресу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого запит на інформацію №90/1-15 щодо надання належним чином засвідчених копій документів: Статуту вищого навчального закладу (далі - ВНЗ); свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; Сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ; витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; Перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанням їх адреси, телефонів, прізвищ керівників; правила прийому до ВНЗ у 2015 році; Положення про приймальну комісію ВНЗ; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році; перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; план роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Листом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого від 11 лютого 2015 року № 124-01 позивачу було повідомлено, що вказаний ВНЗ є державним вищим закладом освіти, який фінансується за рахунок державного бюджету і тому через скрутне матеріальне становище не має можливості надати на паперових носіях копії запитуваних документів. Крім того, позивачу було запропоновано надати копії документів в електронному вигляді.

Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що порушує його права на отримання публічної інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення і забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону №2939-VI передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

В силу п.3 ч.1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Згідно частин 1 та 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту. При цьому відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі, а також визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні інформації, зокрема, якщо не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 ст. 21 Закону №2939-VI встановлено порядок оплати витрат за надання інформації, а саме, у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Судом встановлено, що фактично позивачу було відмовлено у задоволенні запиту на інформацію з підстав скрутного матеріального становища ВНЗ, що унеможливлює надання запитуваної інформації на паперових носіях.

Водночас, суд зазначає, що для того щоб позивач зміг оплатити вартість фактичних витрат на копіювання та друк запитаних ним документів, відповідач повинен був встановити ці фактичні витрати і надіслати позивачу відповідний платіжний документ, як того вимагає стаття 21 Закону №2939-VI.

Разом з тим, надаючи позивачу відповідь на інформаційний запит від 02 лютого 2015 року, відповідач не надав позивачу рахунків з визначенням кількості сторінок та вартості фактичних витрат на копіювання та друк.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням встановлених по справі обставин, суд вважає, що відмовляючи позивачу у наданні запитуваної інформації з підстав, не передбачених Законом №2939-VI, відповідач діяв протиправно, а тому позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" визнаються судом обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваної відмови в задоволенні запиту про надання інформації, в контексті вищенаведених положень КАС України.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу, правові послуги відповідно до Договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н від 15 червня 2015 року, суд зазначає наступне.

Як зазначив позивач в уточненому позові, з метою визнання дій відповідача щодо відмови у наданні запитуваної інформації, 15 червня 2015 року позивач уклав договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н з фахівцем у галузі права Бобак О.В. (Виконавець), відповідно до якого, Виконавець зобов'язаний був надати позивачу правові послуги та правову допомогу шляхом усного та письмового консультування, підготовки позовної заяви для подання до суду 30 червня 2015 року. Оскільки умови договору Виконавцем були виконані у повному обсязі, 30 червня 2015 року позивач сплатив Виконавцеві 6600,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Частина третя зазначеної статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI, визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Позивачем долучено до матеріалів справи: Договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н від 15 червня 2015 року; акт передачі-прийому наданих правових послуг, правової допомоги від 29 червня 2015 року; платіжне доручення № 25 від 30 червня 2015 року на суму 6600,00 грн. (призначення платежу: переказ коштів за Договором про надання юридичних послуг від 15 червня 2015 року); виписку позивача з рахунку про операції за 30 червня 2015 року.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", у 2015 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня по 01 вересня на рівні 1218 гривень. Тобто, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 487,20 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Як вбачається з умов договору від 15 червня 2015 року, вартість послуг становить 6600,00 грн., вартість однієї години роботи становить 825,00 грн. Згідно акту передачі-прийому наданих правових послуг29 червня 2015 року, загальна кількість годин обслуговування становить 8 годин.

Оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 3898,60 грн.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 02 лютого 2015 року.

3. Стягнути з Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 40, ідентифікаційний код 02214171) на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (03035 м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А) витрати, понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 3898,60 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто вісім грн. 60 коп.).

4. У решті позову відмовити.

5. Стягнути з Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 40, ідентифікаційний код 02214171) на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (03035 м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А) суму судового збору у розмірі 183,00 грн. (сто вісімдесят три грн.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський