Постанова № 53919474, 30.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року м. Київ № 826/13340/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1 до відповідача Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовичапровизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора України, яка полягає у неналежному розгляді звернення позивача вх. № 197794-15;

- зобов'язати відповідача розглянути звернення позивача за вимогами ст. 40 Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України.

Під час звернення до суду позивач також просив витребувати у Прокуратури Дніпропетровської області надіслані листом від 24.06.2015 р. № 06/1-р матеріали звернення позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2015 р. суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Так, в обґрунтування позовних вимог серед іншого зазначено про те, що відповідачем замість організації перевірки за зверненням позивача безпідставно доручено надання відповіді за зверненням особі, яка, на думку позивача, не вправі вирішувати по суті питання, визначені у цій заяві, і яка, як йдеться у позовній заяві, безпідставно перенаправила згадане звернення позивача до Прокуратури Дніпропетровської області.

Зазначені обставини, за судженнями позивача, свідчать про бездіяльність Генерального прокурора України, що полягає у нездійсненні ним обов»язкових процесуальних дій, визначених п. 4.5, п. 5.2, п. 5.4 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України або п. 7.5 Регламенту Генеральної прокуратури України, а також ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Адже, як йдеться у позові, пересилання звернень позивача, предметом оскарження яких є рішення прокурора Дніпропетровської області, на вирішення заступнику прокурора цієї області, тобто його підлеглому прокурору, суперечить вимог ст. 40 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», галузевим наказам Генеральної прокуратури України від 27.12.2014 р. №9гн та від 12.04.2012 р. №35.

Під час судового засідання 20.10.2015 р. позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів його необгрунтованості, подавши до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв»язку із тим, що предмет даного позову в силу положень п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України не підсудний адміністративному суду, так як підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства. На підтвердження наведеної позиції представником відповідача здійснено посилання на ряд судових рішень, роздруківки яких надано до суду.

Під час судового розгляду справи позивач проти заявленого клопотання заперечив, зазначивши, що розгляд його скарги підлягав розгляду у порядку ст. 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, у зв»язку із чим міркування представника відповідача з приводу непідсудності справи адміністративному суду є помилковими.

Згідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. У відповідності до п. 2 ч.3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 р. №6-рп/2001 кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Отже, оскарження рішень, дій чи бездіяльності осіб в рамках кримінального провадження не належить до юрисдикції адміністративних судів, в той же час, як вбачається із матеріалів позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду в рамках даної справи є відносини, що підпадають під регулювання Закону України «Про звернення громадян», адже стосуються правомірності дій посадових осіб щодо розгляду звернення позивача, а відтак, даний спір розглядається за правилами КАС України.

Під час судового засідання 20.10.2015 р. позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти задоволення якого представник відповідача не заперечив, у зв»язку із чим у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2015 р. на особистому прийомі у прокурора Дніпропетровської області позивач ОСОБА_1. звернувся із заявою вх. №29679-15, в якій зазначив про порушення його прав співробітниками прокуратури Дніпропетровської області при розслідуванні кримінальних проваджень, в яких позивач є потерпілим, та, окрім цього, просив призначити службові перевірки щодо бездіяльності визначених у заяві посадових осіб, порушити дисциплінарне провадження стосовно співробітника прокуратури, прийняти міри та відновити розумні строки у досудовому розслідуванні у згаданих кримінальних провадженнях, внести відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування з обставин, викладених у заяві позивача від 08.04.2015 р. вх.№22104вх-15, а також забезпечити право позивача на участь у проведенні зазначених перевірок.

Відповідь на вказане звернення Прокуратурою Дніпропетровської області за підписом прокурора області В. Матвійчука надано листом вих. від 10.06.2015 р. №06/4-3725-13, зі змісту якого вбачається невстановлення будь-яких порушень прав позивача з викладених у його зверненні обставин.

Так, 18.06.2015 р. позивач, не погоджуючись із результатами розгляду даного звернення, звернувся із листом вх. №17 на ім»я Генерального прокурора України Шокіна В.М., мотивуючи своє звернення бездіяльністю прокурора Дніпропетровської області, зазначаючи серед іншого про порушення вимог Закону України "Про звернення громадян", які слідували з отриманого листа від 10.06.2015 р. № 06/4-3725-13.

В той же час, листом від 24.06.2015 № 0611р Генеральною прокуратурою України за підписом начальника відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Р. Балабан заяву позивача направлено для розгляду відповідно до чинного законодавства на ім»я заступника прокурора Дніпропетровської області Халіна О.В.

Відтак, вважаючи, що розгляд звернення від 18.06.2015 р. доручено неповноважній особі, позивач за захистом порушених прав та інтересів звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до положень ст. 3 цього Закону під зверненнями громадян розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Водночас скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із ст. 5 цього Закону звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Статтею 7 Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Між тим, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до положень ст. 16 Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій і підприємств особисто.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Статтею 20 Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Разом з тим, згідно з положеннями ст. 20 зазначеного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Статтею 12 Закону України від 05.11.1991 р. №1789-XII «Про прокуратуру» (в редакції, чинній станом на подання спірної скарги) (далі - Закон №1789) передбачено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.

Систему органів прокуратури відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1789 становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.

З метою забезпечення виконання вимог Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", удосконалення діяльності органів прокуратури щодо розгляду та вирішення заяв, скарг і пропозицій, керуючись ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", наказом Генерального прокурора України від 27.12.2014 р. №9гн затверджено та введено в дію Інструкцію про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі - Інструкція №9гн).

Так, згідно до п. 1.1 названої Інструкції розгляд звернень та особистий прийом в органах прокуратури здійснюється відповідно до Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про прокуратуру", "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про Регламент Верховної Ради України", "Про комітети Верховної Ради України", інших законодавчих актів України.

Згідно до п. 1.6 Інструкції №9гн зверненням є викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання) чи скарга громадянина. В свою чергу скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, інших осіб, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Скарга на рішення прокурора може бути подана прокурору вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з ним громадянина (п. 2.7).

Скарги на дії та рішення підпорядкованих прокурорів надсилаються до Генеральної прокуратури України з долученням копій відповідей прокурорів обласного та районного рівнів (п. 2.8).

Після реєстрації звернення передаються для попереднього розгляду в Генеральній прокуратурі України - до управління організації прийому громадян та розгляду звернень, у прокуратурах обласного рівня - до відповідних структурних підрозділів (п. 3.3).

Згідно до п. 3.4 Інструкції №9гн за результатами попереднього розгляду звернень працівниками зазначених підрозділів приймається рішення щодо:

- передачі звернення для доповіді керівництву органу прокуратури;

- передачі звернення відповідному структурному підрозділу (чи декільком структурним підрозділам) органу прокуратури для розгляду;

- скерування звернення за територіальністю та/чи належністю;

- повернення звернення заявнику з наданням відповідних роз'яснень;

- долучення звернення до наглядового провадження чи номенклатурної справи.

Для доповіді Генеральному прокурору України або особі, яка виконує його обов'язки, подаються звернення, які надійшли на його ім'я від Президента України, Голови Верховної Ради України, Глави Адміністрації Президента України, Прем'єр-міністра України, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, голів вищих спеціалізованих судів України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра юстиції України, Голови Служби безпеки України, Голови Державної фіскальної служби України, Голови Державної прикордонної служби України, Голови Вищої ради юстиції, Голови Центральної виборчої комісії, запити народних депутатів України, звернення Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни, скарги на дії та рішення першого заступника і заступників Генерального прокурора України, а також з актуальних питань, що викликали підвищену увагу громадськості та засобів масової інформації (п. 3.5).

За резолюцією Генерального прокурора України зазначені у пункті 3.5 Інструкції документи передаються першому заступнику та заступникам Генерального прокурора України для організації розгляду і підготовки відповідей (п. 3.6).

В свою чергу положеннями п. 3.9 Інструкції №9гн встановлено, що керівництву самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України передаються на розгляд звернення з питань зволікання, тривалого неприйняття рішень у центральному апараті, прийнятих рішень прокурорами обласного рівня, залишення їх без розгляду.

Керівниками органів прокуратури, структурних підрозділів звернення розглядаються не пізніше наступного дня з часу реєстрації. Надходження документів від керівництва прокуратури до безпосередніх виконавців не повинно перевищувати двох робочих днів у Генеральній прокуратурі України та прокуратурах обласного рівня, одного дня - в інших прокуратурах (п. 3.10).

Скарги на дії суддів, пов'язані з винесенням судових рішень, щодо яких ставиться питання про їх перегляд, а також на рішення, дії чи бездіяльність прокурорів при судовому розгляді передаються на розгляд підрозділам, які забезпечують участь прокурорів у відповідному судовому провадженні. За результатами їх розгляду заявникам роз'яснюється виключно судовий порядок оскарження відповідно до вимог ст. ст. 303 - 306 КПК України.

Скарги з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності суддів, прокурорів та інших правоохоронців передаються підрозділам, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування (п. 3.11).

Звернення, у яких порушуються питання, що не належать до повноважень органів прокуратури, в термін не більше п'яти днів працівниками управління організації прийому громадян та розгляду звернень Генеральної прокуратури України, галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками надсилаються за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення (п. 4.1).

При цьому заявнику обов'язково роз'яснюється компетенція органів прокуратури та право звернення до суду. За необхідності автору звернення надається роз'яснення контрольних функцій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів влади та місцевого самоврядування, уповноважених вжити відповідних заходів. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (п. 4.2). В той же час з метою забезпечення повного, оперативного і неупередженого розгляду порушених у зверненнях питань Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступниками, керівниками самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України (їх заступниками) визначається порядок їх розгляду (п. 5.1).

У Генеральній прокуратурі України порядок розгляду скарг на рішення прокурорів обласного рівня визначається керівниками самостійних структурних підрозділів або їх заступниками (п. 5.2). У відповідності до вимог п. 5.4 Інструкції №9гн направлення звернень прокурорам, що не мають повноважень на їх розгляд або дії яких оскаржуються, забороняється. Не допускається прийняття рішень у зверненнях за висновками підпорядкованих прокурорів, чиї дії оскаржуються.

Отже, виходячи із аналізу наведених вище положень, суд приходить до висновку про те, що, здійснюючи перенаправлення звернення позивача від 18.06.2015 р. на розгляд заступнику прокурора Дніпропетровської області, Генеральною прокуратурою України допущено порушення закріпленого Законом України «Про звернення громадян» та Інструкцією №9гн порядку розгляду звернень громадян органами прокуратури.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог позивача, що стосуються Генерального прокурора України, суд відмовляє, зважаючи на таке.

Як встановлено під час судового розгляду справи, заявник не відноситься до категорії осіб, зазначених у ч. 2 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», а отже таке звернення не повинен розглядати особисто Генеральний прокурор України та надавати відповідь на нього. Водночас в даному випадку заява позивача належить до розгляду відповідним управлінням (відділом) Генеральної прокуратури України, до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань, та якому за підписом керівника цього органу слід надати відповідь позивачу.

Зазначена позиція узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладених у постанові від 21.01.2015 р. №К/800/9957/14 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Генерального прокурора України про визнання дій протиправними, відшкодування шкоди завданої неналежним виконанням вимог законодавства (http://reyestr.court.gov.ua/Review/42743166).

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

А тому, задля повного захисту інтересів позивача у даній справі, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України, допущені при розгляді звернення позивача від 18.06.2015 р. №17, адресованого на ім»я Генерального прокурора України Шокіна В.Г., та зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути зазначене звернення з урахуванням висновків суду у даній справі з прийняттям рішення та повідомленням зацікавлену особу.

Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України, допущені при розгляді звернення ОСОБА_1 від 18.06.2015 р. №17, адресованого на ім»я Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича.

3. Зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.06.2015 р. №17, адресованого на ім»я Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича, з прийняттям рішення та повідомленням позивача.

4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 36,54 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Генеральної прокуратури України.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складення і підписання повного тексту рішення - 30.11.2015 р.