Ухвала суду № 53918332, 01.12.2015, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2781/15-к

Провадження №: 1-кп/332/396/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення обвинувального акту

01 грудня 2015 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі: за участю прокурора: захисника:ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7обвинувачених:ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.5 ст. 27, п.12 ч.2 ст. 115; ч.4 ст. 296; ч.2 ст. 15, п.п. 12,13 ст. 115 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч.1 ст. 396 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

03.07.15 в провадження Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт, складений за результатами розслідування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.5 ст. 27, п.12 ч.2 ст. 115; ч.4 ст. 296; ч.2 ст. 15, п.п. 12,13 ст. 115 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч.1 ст. 396 КК України разом із реєстром матеріалів провадження, розписками.

Ухвалою Заводського районного суду від 16.07.15 обвинувальний акт повернуто прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13.10.15, ухвалу суду І інстанції скасовано, матеріали провадження повернуті до Заводського районного суду м. Запоріжжя на новий розгляд з підстав того, що при відсутності даних про належне повідомлення чи неможливість такого повідомлення про дату, час і місце судового провадження, не маючи документальних підтверджень неможливості отримання зазначених повідомлень, суд дійшов до передчасного висновку про невстановлення місця проживання потерпілих. При цьому колегією суддів невирішувались наперед питання про законність інших підстав повернення обвинувального акту прокурору.

Ухвалою від 23.10.15 призначено проведення підготовчого судового засідання 05.11.15.

05.11.15 та 17.11.15 підготовче судове засідання відкладено через неявку в судове засідання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які належним чином повідомлялись про час та дату проведення судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання, прокурор вважав за доцільне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, як такого, що відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства України.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважали за необхідне повернути акт прокурору для усунення недоліків, які ще були виявлені ухвалою суду від 15.04.2015 року та на даний час не усуненні.

Належно повідомлені про час та дату судового засідання, потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до суду не зявились, причини своєї неявки суду не повідомили. Прокурором в судовому засіданні надана копія заяви від ОСОБА_10 датована 14.04.15 року, зі змісту якої остання нібито просить проводити судове засідання 15.04.15 року у її відсутності, через її похилий вік та стан здоровя. Заяви безпосередньо від ОСОБА_10 про проведення підготовчого судового засідання 05.11.15 або 17.11.15 без її участі до канцелярії суду не надходило.

Суд, з урахуванням вимог ухвали апеляційного суду Запорізької області від 13.10.15, зясувавши позицію сторін, виходячи з положень ст. 314 КПК України, вважає необхідним повернути обвинувальний акт прокурору, визнавши його таким, що не відповідає вимогам КПК України.

Під час підготовчого судового засідання встановлена невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України:

Не встановлено належним чином місце проживання потерпілого ОСОБА_11, оскільки в обвинувальному акті йде посилання на його адресу (м. Луганськ, вул. Челюскінцев, 171) згідно до інформаційної системи «Армор», яка не є держателем відомостей про місце проживання фізичних осіб, що пояснює його неявку в судове засідання та свідчить про невстановлення його реального місця перебування (п. 3 ч.2 ст. 291 КПК України). Про це також свідчить і той факт, що у попередньому обвинувальному акті від 31.03.15, місцем проживання потерпілого зазначалась адреса: АДРЕСА_1. Відповідно до листа УДППЗ «Укрпошта» за № 04-16-1350 від 30.10.15, через загострення суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, проведенням бойових дій в зоні АТО, призупинено приймання для пересилання поштових відправлень на адреси м. Луганськ. На думку суду, орган досудового слідства, реально не встановивши місце проживання потерпілого, штучно створив умови, зазначивши адресу проживання потерпілого на тимчасово окупованій території, які б пояснювали неможливість з поважних причини прибуття потерпілого в судове засідання. Виходячи із змісту обвинувального акту, зокрема реєстру матеріалів досудового розслідування, в останнє орган досудового розслідування проводив слідчі дії з потерпілим ОСОБА_11 03.10.2002 року 13 років потому.

До обвинувального акту долучений реєстр матеріалів досудового розслідування на 29 аркушах (розділ І складається із 301 пункту, розділ ІІ із 125 пунктів, розділ ІІІ із 16 пунктів). Зазначений реєстр не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, у зв'язку із тим, що він складений без зазначення повних реквізитів процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Виходячи із змісту обвинувального акту, обвинуваченими є ОСОБА_8 та ОСОБА_9, потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 Виходячи із положень ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Реєстр матеріалів досудового розслідування містить дані стосовно ряду осіб обвинувачених, які не є фігурантами у справі, не вказаний процесуальний статус деяких осіб, щодо яких проведені процесуальні дії, і йде посилання на інші норми КК України, які не інкриміновані обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Зокрема, сумнів викликають наступні дані І розділу реєстру, зазначені під № 80, 111, 112, 133, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 185, 186, 191, 199, 202, 221, 225, 233.

У І розділі реєстру відсутні дані про повідомлення потерпілого ОСОБА_11 про початок досудового розслідування та завершення досудового розслідування із відкриттям матеріалів провадження для ознайомлення, як того вимагає ст. 56, 290 КПК України, що в свою чергу тягне настання наслідків, передбачених у ч.12 ст. 290 КПК України.

ІІ розділ реєстру, про прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення, складений формально, без зазначення повних реквізитів процесуальних рішень. Зокрема, у якості приклада під номером 82 вказано про прийняту постанову про уточнення анкетних даних. У кого саме слідчий уточнював анкетні дані, суд лише може тільки здогадуватись. Під номерами 99-101 значаться прийняті постанови старшим слідчим СУ ГУМВС України в Запорізькій області Лебзяком В.В. від 27.11.2014 року, 01.12.2014 року про призначення судової психологічної експертизи щодо кого саме були прийняті ці постанови не значиться.

Вищеперелічені недоліки реєстру, на думку суду, свідчать про формальний підхід роботи слідчого та прокурора при їх складанні та затвердженні, що ускладнює та унеможливлює проведення оперативного та обєктивного судового розгляду по справі.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, на думку суду не є тотожніми поняттями, тому вважає обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 таким, що не відповідає вимогам п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Фактичні обставини кримінального правопорушення викладені неконретно, в стилі припущення: «ОСОБА_12,....., застосував наявний у нього пістолет, який є вогнепальною зброєю, та зробив у ОСОБА_13 декілька пострілів, унаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_13 помер». Обєктивна сторона вбивства, яка характеризується наявністю трьох обовязкових ознак (діяння наслідки причинний звязок між діянням та наслідком) не розкрита.

«ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9,....., з метою приховування слідів вчинення особливо тяжкого злочину, виніс разом з ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_2 труп ОСОБА_13 та поховав останнього разом з ОСОБА_9І.» (не вказано, де поховано труп та виходячи із змісту обвинувачення він похований разом із ОСОБА_9 ).

Мотив та мета інкримінованого злочину також викладена у обвинувальному акті не конкретно: «ОСОБА_14, побоюючись фізичної розправи щодо себе з боку ОСОБА_13 (з яких підстав ОСОБА_14 боявся фізичної розправи?), вирішив організувати його вбивство».

На думку суду, в аналогічному стилі без належної конкретизації, на припущеннях, без логічного закінчення, не розкриваючи обєктивну та субєктивну сторони злочину, викладені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченного ч. 4 ст. 296 КК України відносно ОСОБА_8

«23 вересня 2002 року, приблизно о 19 годинні 00 хвилин, ОСОБА_8 маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, прибув до торгового кіоску, розташованого біля будинку № 2 по вул. Євпаторійській у м. Запоріжжі, де знаходилися свідки ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та діючи з хуліканських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, застосовуючи предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, кинув вибуховий пристрій, який вибухнув».

Незрозумілим є:

-тип вибухового пристрою;

-куди ОСОБА_8 кинув вибуховий пристрій?

-інкримінування кваліфікуючої ознаки із застосуванням предмета, заздалегіть заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (для нанесення кому тілесних ушкоджень?).

Відповідно до вимог ст.ст. 21, 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обовязкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, невиконання рішень національних судів є порушенням статті 6 § 1 Конвенції (справа Філатова (Filatova) та інші проти України, № 12424/06, 31липня 2014 року).

Аналізуючи зміст данного обвинувального акту, попередній обвинувальний акт від 31.03.2015 відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2015 та апеляційного суду Запорізької області від 26.05.2015 про повернення обвинувального акту, через призму положень ст.ст. 21, 533 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, судова колегія приходить до висновку про неналежне ставлення з боку представників органу досудового розслідування до виконання своїх обовязків, нехтування та ігнорування законних вимог суду.

Керуючись ст. 314 КПК України,

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.5 ст. 27, п.12 ч.2 ст. 115;ч.4 ст. 296; ч.2 ст. 15, п.п. 12,13 ст. 115 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч.1 ст. 396 КК України повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Обраний запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Суддя Суддя

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3