Вирок № 53918057, 30.11.2015, Василівський районний суд Запорізької області

311/4038/15-к

1-кп/311/366/2015

30.11.2015 Кримінальне провадження

№ 1-кп/311/366/2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Яблонській Я.Л.,

за участю прокурора Сваткова Н.А.

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню освіту, не працюючог, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 пров.Козачий, буд.1 кв.25, зі слів фактично мешкає за адресою: Запорізька область Василівський район с.Кам'янське вул.Горького 25, раніше судимого:

1) 09.09.1999 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.81, ст.45 КК України до 3 років позбавлення волі, умовно, з випробувальним строком 2 роки, зі штрафом в розмірі 450 гривень;

2) 13.06.2001 року Василівським районним судом Запорізької області за ст.17 - ч.2 ст.140, ч.2 ст.140, ст.17 - ч.3 ст.140, ч.3 ст.140, ч.3 ст.81, ст.208 КК України, із застосуванням ст.ст.42,43 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01.03.2004 звільнений умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 11 місяців 19 днів;

3) 19.04.2005 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.81 КК України, із застосуванням ст.ст.69,71,72 КК України до 1 року 11 місяців 20 днів позбавлення волі. 06.04.2007 року звільнений з Кам»янської ВК (№101) Запорізької області по відбуттю строку покарання;

4) 18.01.2008 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. 24.03.2010 року звільнений з Оріхівської ВК (№88) Запорізької області на підставі ст.81 КК України за постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 16.03.2010 року, умовно-достроково, невідбутий строк покарання - 10 місяців 1 день;

5) 02.12.2010 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.71 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі. 28.02.2014 року звільнений з Оріхівської ВК (№88) Запорізької області на підставі ст.81 КК України, за ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 20.02.2014 року, умовно-достроково, невідбутий строк покарання - 1 рік 1 місяць 3 дні,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ :

15 серпня 2015 року о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, проживаючи з дозволу власниці ОСОБА_1 в домоволодінні № 28, яке розташоване по вул.Прифермерська в с.Кам'янське Василівського району Запорізької області, діючи з прямим умислом, повторно, з метою крадіжки чужого майна, з корисних мотивів, шляхом вільного доступу, демонтував та порізав на окремі частини дві секції саморобного металевого забору, кожна секція складалася з двох метатевих кутків довжиною кожен по 130 см., товщиною стінок 8x8 см, товщиною металу 2 мм, вартість яких складає 107 гривень 14 копійок, двох металевих кутків довжиною кожен по 220 см., товщиною стінок 8x8 см, товщиною металу 2 мм вартість яких складає 181 гривень 31 копійок, 10 металевих прутів довжиною кожен 1,30 м, діаметром 1,5 см. вартість яких складає 74 гривень 59 копійок, які були складовою огорожі зазначеного вище домоволодіння та склав їх до купи, для подальшої реалізації викраденого майна.

Продовжуючи свій злочинний намір, 16 серпня 2015 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 вищевказані металеві частини секцій забору продав ОСОБА_3, тим самим розпорядився викраденим майном за власним розсудом, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріаіьний збиток на загальну суму 726 гривень 08 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому

кримінальному правопорушенні визнав повністю та суду пояснив, що з дозволу ОСОБА_1 він та його співмешканка Ірина нетривалий час проживали в ІНФОРМАЦІЯ_4. 15.08.2015 року він з братом ОСОБА_4 вживали спиртні напої, випили близько пляшки горілки. Коли брат пішов з будинку, близько о 12-00 годині він вирішив розпилити металеву огорожу на частини з метою їх подальшого продажу. З цією метою він порізав на окремі частини дві секції металевого забору, склав їх до купи та на наступний день ці секції забору здав на пункт прийому металобрухту ОСОБА_5, та отримав від нього 200 гривень, на які придбав продукти харчування. Дозвіл потерпіла ОСОБА_1 на демонтаж огорожі йому не надавала. Розумів, що вчиняє злочин. На той час гострої потреби в коштах не відчував, на проживання та продукти харчування гроші мав. Пояснити причини вчинення даного діяння не може. З вартістю викраденого майна згодний. Заявлений потерпілою ОСОБА_1 в ході досудового розслідування та в подальшому уточнений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 526,00 грн. визнає у повному обсязі. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 раніше не знала, сестра його співмешканки Ірини попросила їх прийняти на тимчасове проживання, вона погодилася, надала згоду для їх спільного проживання у своєму домоволодінні № 28 по вул..Прифермерська в с.Кам»янське. Оплату за проживання з них не брала, просила доглядати за цим помешканням, в якому раніше жив її батько. 15.08.2015 року їй подзвонила сусідка по імені Зіна та повідомила, що за вказаною адресою ріжуть огорожу. Вона відразу ж приїхала на велосипеді та побачила, що частини забору лежать в купі, на питання що сталося, ОСОБА_2 пояснив, що мав намір придбати у неї будинок та вважав, що на території вказаного домоволодіння йому дозволено все, у тому числі розпоряджатися огорожею. Вона пояснила, що дозволу на розбирання огорожі нікому не давала та наказала на наступний день налагодити забор та заварити огорожу як вона була у первісному вигляді. Приїхавши на наступний день до свого будинку по вул..Прифермерська, будинок № 28, вона огорожі не виявила взагалі, зрозумівши, що забор їй не відновлять, ОСОБА_2 та його співмешканку Ірину зі свого будинку вигнала, а потім звернулася до райвідділу міліції із заявою про вчинення крадіжки. До теперішнього часу огорожа на території її домоволодіння не відновлена, частини забору їй не повернуті, лише перед судом, 28.11.2015 року ОСОБА_2 відшкодував їй частково заподіяну матеріальну шкоду в сумі 200 грн. та зазначав, що у найближчий час має намір поновити забор. На суворій мірі покарання не наполягає. Раніше заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 уточнила в ході судового розгляду справи, з урахуванням часткового відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди, просить стягнути з ОСОБА_2Г на свою користь залишок невідшкодованої о теперішнього часу матеріальної шкоди в сумі 526,00 грн.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_1 та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом зясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також розяснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся, в ході судового розгляду кримінального провадження активно сприяв встановленню істини, в судовому засіданні попросив вибачення у потерпілої, заподіяна потерпілій ОСОБА_1 матеріальна шкода відшкодована частково, в сумі 200 грн, що суд відносить до обставин, які помякшують його покарання. Проте, залишок заподіяної потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 526,00 грн. до теперішнього часу обвинуваченим ОСОБА_2 у повному обсязі не відшкодований та протягом тривалого періоду часу будь-яких спроб для добровільного відшкодування потерпілій ОСОБА_1 вказаного розміру шкоди, обвинувачений ОСОБА_2 не вжив.

Крім того, ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, судимість за вчинення яких на теперішній час не знята та не погашена у встановленому законом порядку, певних висновків ОСОБА_2 для себе не зробив та невдовзі після звільнення знову вчинив злочин проти власності, який відноситься до категорії середньої тяжкості, що свідчить про схильність ОСОБА_2 до вчинення корисливих злочинних діянь та небажання ставати на шлях виправлення. До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить рецидив злочинів. На теперішній час ОСОБА_2 ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має, постійного та визначеного місця проживання на теперішній час немає, утриманців немає, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за

місцем реєстрації характеризується негативно, неодноразово надходили заяви і скарги від сусідів за порушення громадського порядку.

З урахуванням тяжкості, характеру та обставин вчинення кримінального правопорушення та враховуючи позицію потерпілої, яка на суворій мірі покарання не наполягає, просить задовольнити раніше заявлений нею цивільний позов в частині залишку невідшкодованих грошових коштів в сумі 526,00 грн., а також з урахуванням особи обвинуваченого, наявності у нього чисельних судимостей за вчинення корисливих злочинів, які не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства та вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі в межах, найближче до мінімального строку, передбаченого санкцією частини 2 статті 185 КК України.

Заявлений потерпілою ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні в ході досудового розслідування та уточнений під час судового розгляду цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 526,00 гривень, суд вважає необхідним задовольнити у повному обсязі, оскільки сума заподіяних матеріальних збитків доведена у повному обсязі та обвинуваченим ОСОБА_2 не оспорюється, тому підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 в обсязі заявлених та в подальшому уточнених потерпілою позовних вимог, в сумі 526,00 гривень.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, повязані з проведенням у даному кримінальному проваджені товарознавчої експертизи № 2200 від 20.10.2015 року в розмірі 184,14 грн.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування відносно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов»язання, згідно ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 30.10.2015 року, суд вважає необхідним змінити на тримання під вартою у звязку з призначенням йому покарання, пов»язанного з позбавленням волі, та вважає необхідним взяти ОСОБА_2 під варту в залі суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року шести місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з 30 листопада 2015 року.

Змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з особистого зобовязання на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, та взяти ОСОБА_2 під варту в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 526,00 (пятсот двадцять шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (одержувач УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя/Шевч./24060300, р/рахунок № 31116115700009, МФО - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) процесуальні витрати, повязані із залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи у даному кримінальному провадженні № 2200 від 20.10.2015 року - в розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 14 копійок.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_6