Рішення № 53917600, 26.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1017/2015(м)

266/1826/15-ц

Категорія 50 Головуючий у 1-й інстанції Шишилін О.Г.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Лісового О.О., Супрун М.Ю.

секретаря Собецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційні скарги позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 30 травня 2011 року з відповідача на її користь були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, виконавчий лист за даним рішенням знаходиться на примусовому виконанні в Приморському ВДВС. Згідно довідки ВДВС вона отримує від відповідача аліменти в розмірі 200 грн. на місяць, ця сума розрахована державним виконавцем виходячи з доходу ОСОБА_3 як фізичної особи підприємця. Крім того, вона отримує ? частку від пенсії відповідача в розмірі 262 грн. на місяць, загалом аліменти складають 462 грн. на місяць. На даний час у позивача скрутне матеріальне становище, суми стягуваних аліментів не вистачає на утримання дитини, до того ж, ця сума є втричі меншою ніж прожитковий мінімум. Відповідач є матеріально забезпеченим, але свої реальні доходи приховує, тому просить змінити розмір аліментів та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісяця.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 10 серпня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 у виді 1/4 частки всіх його доходів щомісячно на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 на тверду грошову суму у розмірі 800 гривень щомісячно до досягнення дитини повноліття. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відмовити, збільшити розмір стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини до 1/3 частки доходу відповідача.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_3, який про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 підтримала доводи своєї апеляційної скарги. Вважає, що суд при ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог, не взяв до уваги затверджені КМУ розміри прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач є матеріально забезпеченим, оскільки займається приватною стоматологічною практикою, свої реальні доходи він приховує, але вважає, що останній спроможний сплачувати аліменти у розмірі 1500 грн.

Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах відповідача ОСОБА_3 Вважають, що застосування до даних правовідносин положень ст.184 СК України є безпідставним, оскільки ОСОБА_3 має стабільний дохід у вигляді пенсії та підприємницької діяльності, з яких і сплачує ? частку аліментів. З часу ухвалення рішення матеріальне становище відповідача не покращилося, втім останній відшукує матеріальні можливості для надання понад сплачуваних аліментів додатково кошти на харчування дитини і оплату занять у музичній школі. Крім того, відповідач приймає активну участь у вихованні сина, за рішенням суду до двох діб на тиждень дитина проживає у родині батька. Проте, з урахуванням інтересів дитини, відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти збільшення аліментів шляхом збільшення частки утримання з його доходів до 1/3 частини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з можливості відповідача сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. щомісячно, враховуючи розмір пенсії, яку відповідач отримує, як інвалід ІІІ групи та розміру доходу від зайняття приватною стоматологічною практикою.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до положень ст.ст. 183, 184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

При цьому, підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з у рахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Згідно ч.1 ст. 192 СК України та роз'яснень, викладених в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст.184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Саме така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог дійшов помилкового висновку про можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач має регулярний немінливий дохід у вигляді пенсії та приватної стоматологічної практики, даних про отримання ним частини доходу в натурі матеріали справи не містять, а отже аліменти, відповідно до ст.183 СК України, повинні стягуватись у частці від його заробітку (доходу).

Позивач ОСОБА_2, окрім тверджень про матеріальне забезпечення відповідача ОСОБА_3, будь-яких належних та допустимих доказів, як це передбачено ст.ст.10, 60 ЦПК України, на підтвердження своїх доводів про можливість відповідача сплачувати щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1500 грн., суду першої інстанції не надала.

Відповідні докази на підтвердження заявлених вимог стороною позивача не було надано і в суді апеляційної інстанції.

При визначені матеріального становища позивача у 2015 році порівняно з 2014 роком, суд припустився арифметичної помилки. Так, згідно довідки про доходи ОСОБА_2 на а.с. 24, після відрахування обов'язкових платежів, чистий середньомісячних дохід останньої складає 2147 грн. ((31270,66-1066,96-4439,21):12), що на 117 грн. є менш ніж її середньомісячний дохід у 2015 році (а.с.32).

В той же час поза увагою суду залишилось, що і сукупний середньомісячний дохід відповідача з часу стягнення аліментів значно зменшився і згідно з наявних у матеріалах справи доказів, з січня 2014 року він складає 1600 грн.

Визначаючись з розміром аліментів, суд зауважив, що з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини підлягають стягненню аліменти у розмірі 800 грн., що фактично становить ? частку його заробітку, при цьому, не обґрунтувавши жодним чином своє рішення, що такий розмір аліментів, відповідно до положень ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», є граничним при стягненні аліментів.

Отже, з урахуванням наданих сторонами доказів, відсутні підстави для застосування положень ст.192 СК України і збільшення розміру аліментів, але у будь-якому випадку дитина повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року.

Стаття 18 Конвенції встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ч.2 ст.27 Конвенції батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено вимоги матеріального права, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, і з наведених вище підстав вважає за необхідне скасувати рішення суду і ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до повноліття дитини, ураховуючи усі істотні обставини справи, передбачені положеннями ст.182 СК України, зокрема, і стан здоров'я платника аліментів, і матеріальне становище сторін.

Визначення розміру аліментів в частці до заробітку при наявності постійного регулярного доходу платника аліментів не порушує права та інтереси дитини. Участь батьків у додаткових витратах на дитину регулюється положеннями ст.185 СК України, і такі вимоги не були предметом даного судового розгляду.

Таким чином, враховуючи, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, судове рішення відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 - відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 з ? частини його заробітку до 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до повноліття дитини.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: О.О. Лісовий

М.Ю. Супрун