Рішення № 53916, 25.07.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" липня 2006 р.

Справа № 11/485/05

Позивач: ТОВ «Зерноторгівельна компанія» (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 72)

Відповідач: ТОВ «Річкова гавань» (54001, м.Миколаїв, вул.8 Лінія, 71)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача:

Від відповідача:

СУТЬ СПОРУ: стягнення 453226,835 грн. по договору поруки №313-16/05 від 29.09.2005р., з яких 435126,17 грн. основного боргу, 9184,64 грн. збитків від інфляції, 2139,84 грн. –3% річних, 6776,17 грн. пені

Представник позивача у судове засідання не з’явився, причин неявки не пояснив.

Відповідач відзив на позов не представив, заперечень проти позову не висловив, представник у судове засідання не з’явився, причин неявки не пояснив.

В матеріалах справи містяться докази повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

На підставі ст.75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в:

29.09.2005р. між ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (кредитор), ТОВ “Річкова гавань” (поручитель-1), ТОВ “Зерноторгова компанія” (поручитель-2) та ВАТ “Агроекспорт” (позичальник) було укладено Договір поруки №312-16/05, за умовами якого ТОВ “Річкова гавань” виступило поручителем ВАТ “Агроекспорт” за зобов’язаннями останнього по кредитному договору з кредитором №145-04/05 від 14.03.2005р., а ТОВ “Зерноторгова компанія”, в свою чергу, виступило поручителем ТОВ “Річкова гавань” перед кредитором за виконання зобов’язань по вказаному договору поруки.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором поруки та на підставі письмових вимог банку, позивач погасив заборгованість відповідача перед банком на суму 435126,17 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви пл. дорученнями (арк.. спр.26-29).

Відповідно ч.2 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі ті, що забезпечували його виконання.

Згідно п.3.11 Договору поруки відповідач зобов’язався у 10-денний строк з моменту виконання позивачем зобов’язання відповідача за договором поруки перерахувати позивачу сплачені ним грошові кошти.

Відповідачем вказані приписи законодавства та умови договору не були виконанні, що стало підставою для звернення позивача до суду.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 435126,17 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім стягнення суми боргу позивач просить стягнути з відповідача, в відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України, збитки від інфляції (за період з жовтня 2005р. по листопад 2005р. ), що складає 9184,64 грн. та 3% річних (за період з 10.10.2005р. по 28.12.2005р.) у розмірі 2139,84 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані у відповідності з діючим законодавством та підлягають задоволенню.

На підставі ст.536 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 6776,17 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 2 ст.536 ЦК України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів, які особа повинна сплачувати в разі безпідставного збереження грошей не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані Цивільним кодексом, іншими актами законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших правових актів, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Позивач вважає, що в даному випадку слід застосувати правову норму –ст.1048 ЦК України, відповідно до якої у випадках, коли договором не встановлено інший розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають враховуючи наступне.

Стаття 536 ЦК України знаходиться в главі 48, яка регулює виконання зобов’язань. Частина 2 вказаної статті передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства.

Як зазначає сам позивач розмір процентів не було встановлено договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства, тому просить застосувати приписи ст. 8 ЦК та застосувати норму, що регулює подібні відносини.

З такою позицією позивача, суд погодитись не може оскільки ст.1048 ЦК України знаходиться в главі 71, яка регулює правовідносини пов’язані з договорами позики.

Крім того, ст.536 ЦК чітко визначає підстави, за якими визначається розмір процентів за користування чужими грошима: договір, закон, або інший акт цивільного законодавства і зовсім не говорить про можливість застосування подібних за змістом правовідносин.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВ «Річкова гавань», 54001, м.Миколаїв, вул.8 Лінія, 71 (р/р 26003001303258 в “Райффайзенбанк Україна”, МФО 326911, код ЄДРПОУ 31671491) на користь ТОВ «Зерноторгівельна компанія», 04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 72 (р/р 26001705 в АППБ “Аваль” м.Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24100226) 435126,17 грн. основного боргу, 9184,64 грн. збитків від інфляції, 2139,84 грн. - 3% річних, 4464,51 грн. держмита та 116,23 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

К.Л.Василяка