Рішення № 53914872, 23.11.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14627/14-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 листопада 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зобов'язання видати кошти, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про зобов'язання видати кошти, стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 15 липня 2013 року між нею та відповідачем був укладений договір № 001-28524-150713 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий для Своїх" у доларах США. На підставі договору банк прийняв, а вкладник передав в управління банку вклад у розмірі 15 тис. дол.. США, строком по 20 липня 2014 року, зі сплатою процентної ставки у розмірі 9, 25%.

Зазначила, що по закінченню строку дії договору, вклад їй було повернено лише частково у розмірі 4 395 дол. США, незважаючи на те, що вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням повернути кошти за договором.

02 липня 2015 року представник позивача надала суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій вказала, що 17 червня 2015 року Фондом гарнтування вкладів фізичних осіб через банк-агент АТ "Ощадбанк" було виплачено ОСОБА_1 200 000 грн.

Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на вищевикладені обставини, позивачка просила стягнути з ПАТ "Дельта Банк"" на її користь суму невиплаченого вкладу у розмірі 2 500,10 дол. США, інфляційні витрати у сумі 831, 75 дол. США, 3% річних у розмірі 299, 42 дол. США та 50 тис. грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача заяву про зменшення позовних вимог підтримала в повному обсязі та з тих же підстав просила її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини поважності неявки в судове засідання суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 липня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 001-28524-150713 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий для Своїх" у доларах США (а. с. 15).

Відповідно до п. 1.1-1.4. договору Банк прийняв, а вкладник передав в управління банку вклад у розмірі 15 000 дол. США, строком по 20 липня 2014 року, зі сплатою процентної ставки у розмірі 9, 25%.

Як пояснила у судовому засіданні представник позивача по закінченню строку дії договору, позивачка отримала лише частину вкладу у розмірі 4 395 дол. США.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, як і розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначеного такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї.

У ч. 2 ст. 1060 ЦК України вказано, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Договір банківського вкладу є одностороннім, тобто з моменту його укладення у банка виникає обов'язок повернення суми вкладу та нарахованих відсотків чи доходу в іншій формі, а вкладника - право вимагати виконання зазначених дій.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

У разі перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, але ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 р. у справі № 6-140цс13).

Як вбачається з довідки АТ "Дельта Банк" від 19.05.2015 року у ОСОБА_1 відкрито у АТ "Дельта Банк" два рахунки - НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ( а.с. 181).

Як зазначила у судовому засіданні представник кошти з даних рахунків відповідач у добровільному порядку не повертає.

Як вбачається з матеріалів справи, з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до введення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

У судовому засіданні встановлено, що 17 червня 2015 року позивачка з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб отримала 200 000 грн. ( а.с. 185-186).

З огляду на те, що депозитний вклад у повному обсязі повернутий позивачу не був, в силу вимог ст. ст. 526, 1058, 1060 ЦК України він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 500,10 дол. США.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Вдповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, Банк не виконав свої зобов'язання відповідно до умов договору банківського вкладу, то з нього на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 299, 42 дол. США.

Розрахунок 3% річних доданий позивачем до позовної заяви відповідачем не оспорювався.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, то в цій частині слід відмовити з огляду на наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Однак сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно частин 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як зазначається у п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 26 липня 2002 року N 01-8/870 вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. При цьому роз'яснено, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що позивачем вносилися кошти в іноземній валюті, і повернення суми банківського вкладу передбачено в договорі також в іноземній валюті, вимога про стягнення суми заборгованості за договором банківського вкладу в іноземній валюті з урахуванням інфляційних витрат «апріорі» є безпідставною.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 50 000 грн., то слід зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає зокрема у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи

Згідно роз'яснень у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Зі змісту ч. 1 ст. 611 ЦК України убачається, що відшкодування моральної шкоди можливе, лише у разі, якщо це передбачено умовами договору або законом.

У даному конкретному випадку умовами банківського вкладу не передбачено, що за невиконання Банком зобов'язань по несвоєчасному поверненню вкладу, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.

Діючим законодавством не передбачено право на відшкодування моральної шкоди із правовідносин, що виникають із договірних зобов'язань.

Таким чином, за спірними правовідносинами у ОСОБА_1 не виникає права на відшкодування моральної шкоди.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково, а з відповідача слід стягнути на користь позивача грошові кошти у розмірі 2 799 доларів США 52 цента.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 610-612, 625, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 224, 228, 233 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) видати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 2 799 доларів США 52 цента. (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять доларів США п'ятдесят два цента)

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя М. О. Шаховніна