Рішення № 53913393, 26.11.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1028/15

Справа №754/20521/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2015 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шевчука О.П.

при секретарі - Бойко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3 - ті особи - 15 - та Київська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» про виділ частки із спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на майно та стягнення компенсації вартості майна, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3 - тя особа - 15 - та Київська державна нотаріальна контора про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини та усунення від права спадкування

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про виділ частки із спільної сумісної власності подружжя у зв'язку зі смертю, визнання права власності на майно.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх син - ОСОБА_4

Після смерті сина відкрилась спадщина - частина квартири АДРЕСА_1.

Позивачі у встановлений законом строк звернулись до 15 - ої Київської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, дружина сина - відповідач у справі від прийняття спадщини відмовилась.

Окрім зазначеної квартири померлим та відповідачем за час перебування у шлюбі придбали автомобіль Skoda Octavia Elegance 1.6 д/н НОМЕР_1

Зазначений автомобіль придбано 24.10.2008 року в кредит у ВАТ «Родовід Банк», вартість автомобіля сплачувалась за час перебування сина з відповідачем у шлюбі - з 24.10.2008 року по 28.06.2014 року.

Посилаючись на викладене та норми Сімейного кодексу України позивачі просять суд визнати автомобіль Skoda Octavia Elegance 1.6 д/н НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виділити частку із спільної сумісної власності подружжя на зазначений автомобіль у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину автомобіля як на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 в розмірі 25 000 грн., визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину зазначеного автомобіля у порядку спадкування за сином в розмірі 25 000 грн. (а.с. 19 - 21).

В ході розгляду справи позивачами було збільшено вимоги - просять суд сягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 25 000 грн. (а.с. 209).

Не погоджуючись з вимогами позивачів відповідач ОСОБА_3 заявила зустрічний позов про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини та усунення позивачів від права спадкування (а.с. 144 - 146).

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що її чоловік помер після хвороби на рак січового міхура.

Останній рік чоловіка турбували страшні болі, пів - року до смерті він не виходив з квартири,за станом здоров'я чоловіку була призначена 1 група інвалідності, він потребував стороннього догляду та допомоги.

Батьки чоловіка - позивачі у справі, жодної допомоги у лікуванні та догляді ОСОБА_4 не надавали, ухилялися від придбання ліків, посилаючись на зайнятість відмовлялися сидіти з ним навіть коли він був уже в безпорадному стані.

Після смерті сина його батьки не надали жодної допомоги у похованні чоловіка, від надання допомоги в поверненні боргів, що накопичились за час хвороби ОСОБА_4 та від сплати зобов'язань за кредитом на придбання автомобіля, що є предметом первісного позову.

ОСОБА_3 також зазначає, що після смерті чоловіка вона була в пригніченому стані, тривалий час перебувала в депресії.

Батьки чоловіка після смерті дзвонили відповідачу та при зустрічах щоразу говорили, що вона не має права на спадщину, грубо наполягали на відмові від неї.

Скориставшись пригніченим психологічним станом відповідача, викликаним тяжкими обставинами, довготривалою хворобою чоловіка, боргами та самотністю, батьки чоловіка примусили ОСОБА_3 піти до нотаріуса і написати заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1

Позивач не розуміла, що відмова від спадщини є вкрай невигідною для неї адже батьки чоловіка набували право на все майно, набуте подружжям за час шлюбу та за яке вона багато років сплачувала кредит.

Посилаючись на викладене, а також зазначаючи, що вона вичинила зазначений правочин під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення ОСОБА_3 просить суд усунути батьків ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після його смерті, визнати недійсною її заяву про відмову від прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів в судовому засідання свій позов підтримали, просять суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 заперечувала, вимоги зустрічного позову підтримала.

Представники третіх осіб - П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в м. Києві та ПАТ «Родовід банк» в судові засідання не з'явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Від 15 - ої Київської держнотконтори та представника Головного управління юстиції в м. Києві до суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників (а.с. 27, 181 - 182), представник ПАТ «Родовід банк» причини неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги викладене, суд розглядає справу без участі представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивачів, представника відповідача та свідків, дослідивши письмові докази суд встановив наступне.

ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 перебували в шлюбі, зареєстрованому 15 вересня 2004 року (а.с. 59).

Від шлюбу подружжя дітей не мало.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер (а.с. 48), після його смерті відрилась спадщина.

Спадкоємцями першої черги відповідно ст. 1261 ЦК України є дружина померлого - відповідач у справі та його батьки - позивачі у справі.

Батьки померлого у встановлений ЦК строк подали до 15 - ої Київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті сина (а.с. 45, 46).

ОСОБА_3 - дружина померлого подала заяву про відмову від спадщини на користь матері чоловіка - ОСОБА_1 (а.с. 47).

В спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 входить ? частина квартири АДРЕСА_1 (а.с. 65, 66).

Крім того, подружжям було придбано автомобіль Skoda Octavia Elegance 1.6 д/н НОМЕР_1

Автомобіль було придбано за кошти, отримані в кредит у ВАТ «Родовід банк» в розмірі 123 784 грн. (а.с. 10)

19.01.2015 року державним нотаріусом Щербенко О.В. видано свідоцтво про право на спадщину, відповідно якого спадкоємицею ? частини квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4 є його мати - ОСОБА_1 (а.с. 98).

Щодо вимог позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 суд встановив наступне.

Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

При цьому відповідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом встановлено, що спірний автомобіль придбано в кредит, отриманий у ВАТ «Родовід Банк» на ім'я відповідача.

Повне погашення кредиту відбулося після смерті чоловіка відповідача, який помер 28 травня 2014 року.

Позивачами не надано суду доказів того, що кредит погашено з коштів, набутих подружжям за час шлюбу, а не з коштів, що належали особисто комусь з подружжя на праві приватної власності.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачами не надано суду доказів того, що автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, позивачі просять визнати за ними право власності по 1/6 частині автомобіля у порядку спадкування після смерті сина та стягнути з відповідача на їх користь компенсацію вартості автомобіля в розмірі 25 000 грн. на користь кожного.

Зазначена вимога не може бути задоволена судом з наступних підстав.

Позивачами не надано жодного доказу вартості спірного автомобіля та відповідно, вартості 1/6 його частини. Фактично сума компенсації в розмірі 25 000 грн. на користь кожного з позивачів жодними доказами не підтверджена.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 належними доказами не доведений, а тому задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову суд також приймає до уваги ту обставину, що чинне законодавство передбачає поділ майна подружжя, виділення частки в натурі, стягнення компенсації її вартості за позовом одного з подружжя (ст. 71 СК України), а не за позовами спадкоємців, батьків одного з подружжя.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 належними доказами не доведений, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсною її заяви про відмову від спадщини та усунення батьків спадкодавця від права на спадкування, зазначені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обмурування позову в частині вимог про визнання її заяви про відмову від спадщини недійсною ОСОБА_3 посилається на ту обставину, що вона вчинила зазначений правочин під впливом тяжкої для неї обставини та помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 19 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено судам, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Відповідачем не надано суду доказів того, що відмовляючись від права на спадщину вона діяла під впливом помилки, оскільки в своєму позові вона зазначає, що діяла під впливом батьків чоловіка та під впливом тяжкої для неї обставини.

Пунктом 23 зазаначеної Постанови роз'яснено судам, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Таким чином відповідачем заявлено дві підстави для визнання правочину недійним, які взаємовиключають одна одну, а тому суд приходить до висновку про те, що зазначена вимога відповідача є надуманою, жодними доказами не обґрунтованою та не доведеною.

Не можуть бути задоволена судом вимога ОСОБА_3 про усунення батьків чоловіка від права на спадання, оскільки відповідно ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

ОСОБА_3 не надала суду доказів ухилення батьків чоловіка від надання йому допомоги коли він через тяжку хворобу перебував в безпорадному стані.

Так, допитана в суді як свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює пазом з відповідачем. За час хвороби чоловіка ОСОБА_3 остання часто відпрошувалась з роботи, колектив збирав кошти на лікування чоловіка, допомагав з його похованням.

Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_7

Допитана як свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює в поліклініці, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_1 неодноразово з сином відвідувала її по місцю роботи, консультувалась та радилась щодо лікування сина.

Зазначені у сукупності докази свідчать про недостатність підстав вважати, що позивачі ухилились від надання допомоги хворому сину, а тому достатніх підстав для усуненні їх від спадщини суд не вбачає.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про виділ частки із спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на майно та стягнення компенсації вартості майна - відмовити.

ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини та усунення від права спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя