Ухвала суду № 53911717, 25.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Провадження № 22ц/790/95/15 Головуючий 1 інст. - Зуб Г.А.

Справа №640/309/14-ц

Категорія : житлові Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Черкасова В.В.

суддів - Пономаренко Ю.А., Бобровського В.В.

при секретарі - Лашакової Д.І..

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 14 березня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що за договором купівлі-продажу від 24 травня 2012 року він придбав у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира з 2003 року належала ОСОБА_3 на праві власності. На момент укладення договору купівлі-продажу квартири останній не був зареєстрований у шлюбі, арешту чи іншої заборони на відчуження квартири не було. Проте, вселитись у придбану квартиру він не має можливості, оскільки в ній проживає ОСОБА_1 без належних правових підстав, що порушує його право власності на квартируАДРЕСА_1Тому, ОСОБА_2 просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, виселивши із вказаної квартири ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 14 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Усунено перешкоди у користуванні його власністю - квартирою АДРЕСА_1, виселивши ОСОБА_1 із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 10 червня 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 14 березня 2014 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідачка про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялася належним чином причин неявки до суду не надала.

Неявка відповідачки, належно повідомленої про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з непорушності права власності та з безпідставності проживання у спірній квартирі відповідачки.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого май на будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що за договором купівлі-продажу від 24 травня 2012 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5).

Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.6).

Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_3, шлюб між якими розірвано рішенням Київського районного суду від 12 серпня 2005 року (а.с.7).

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Правила ч. 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинку цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

ОСОБА_1 не була і не є членам сім'ї нового власника, ОСОБА_2, а тому гарантії, визначені ст. 156 ЖК України, на неї не розповсюджуються.

Згідно ч.1 ст. 158 ЖК Української РСР наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Матеріали справи не містять даних про наявність договору найму житлового приміщення між сторонами.

Згідно ст. 9 ЖК України житлові права громадян охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються всупереч з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Київського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2005 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 було вже виселено із спірної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та анульовано реєстрацію у вказаній квартирі (а.с.9-11).

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 14 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: