Ухвала суду № 53909690, 26.11.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Озеров В.О.

Доповідач - Украінцева Л.Д.

Справа № 431/3155/15-ц

Провадження № 22ц/782/559/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«_26_» листопада 2015 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Украінцевої Л.Д.

суддів: Лісіциной А.І., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря - Сінько А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2015 року

за позовом ОСОБА_3 до Підгорівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлове приміщення,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Старобільського районного суду Луганської області з позовом до Ліквідаційної комісії СВК «Україна» Старобільського району Луганської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлове приміщення. Пізніше позивач надала суду уточнюючу позовну заяву, в якій відповідачем зазначила Підгорівську сільську раду Старобільського району Луганської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що 22.08.2008 р. між нею та Ліквідаційною комісією СВК «Україна» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту, у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі пекарні та макаронного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За умовами договору ОСОБА_3 повністю сплатила Ліквідаційній комісії СВК «Україна» вартість придбаного за договором купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 30000 грн. Але після укладання договору купівлі-продажу Ліквідаційна комісія СВК «Україна» ухиляється здійснювати його нотаріальне посвідчення.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі, а саме: визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі пекарні та макаронного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22.08.2008 року між ОСОБА_3 та Ліквідаційною комісією СВК «Україна»; визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю пекарні та макаронного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з наступних будівель та споруд: пекарня та макаронний цех літера «А-1», що складається з приміщення № 1 - коридору площею 8,3 кв.м., приміщення № 2 - цеху площею 13,5 кв.м., приміщення № 3 - цеху площею 58,4 кв.м., приміщення № 4 - цеху площею 9,5 кв.м., прибудова літера «а», в яку входить приміщення № 5 - підсобне приміщення площею 5,9 кв.м., приміщення № 6 - підсобне приміщення площею 5,2 кв.м. та ґанок літера «а1».

ОСОБА_2, яка не брала участь у справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що судом було вирішено питання про її права на вказане майно. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення «по суті позовних вимог», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду матеріалам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою підлягає закриттю, оскільки при розгляді справи суд не вирішував питання про права та обов"язки апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мають особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

З аналізу вказаної норми закону витікає, що особа, яка не брала участі у справі має право оскаржити в апеляційному порядку лише те судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що КСП «Україна» було реорганізоване в СВК «Україна».

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_5 був членом КСП «Україна» та при розпаюванні КСП «Україна» отримав 18 березня 2004 року свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія НОМЕР_1 в розмірі 15890,11 грн. або 0,44 % від загальної вартості майна пайового фонду, яка становить 3620526,18 грн. (а.с.116).

На зворотній сторінки цього сертифікату є відмітка про те, шо ОСОБА_5 розпорядився своєю часткою паю у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 голова ліквідаційної комісії СВК «Україна» пояснив, що ОСОБА_5 ще у 2004 році отримав майновий сертифікат КСП «Україна» у розмірі 15890,11 грн. або 0,44 % від загальної вартості майна пайового фонду КСП «Україна» та в подальшому використав свою частку майна на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлова одноповерхова будівля, яка розташована по АДРЕСА_1 входила до складу майна колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», реорганізованого у СВК «Україна» (а.с.7).

Відповідно до акту прийому-передачі від 04.04.2000 року та додатку № 1 до нього правління КСП «Україна» передало, а голова СВК «Україна» прийняв майно згідно переліку, в тому числі і пекарню та макаронний цех (а.с.47-52) .

Як вбачається з матеріалів справи загальними зборами представників - засновників кооперативу «Україна» від 24.04.2008 року було вирішено продати майно СВК «Україна» фізичним та юридичним особам , що підтверджується протоколом № 1 (а.с.107).

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2008 р. між ОСОБА_3 та ліквідаційною комісією СВК «Україна» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4, діючого на підставі статуту, було укладено договір купівлі-продажу № 14 нежитлової будівлі пекарні та макаронного цеху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_3 придбала нежитлову одноповерхову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, в яку входить пекарня та макаронний цех літера (а.с.6,7).

07 серпня 2015 ОСОБА_5 повторно отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) про право власності на майновий пай СВК «Україна» серія НОМЕР_2 в такому же розмірі і у той же частки, що була встановлена у майновому сертифікаті від 18 березня 2004 року (а.с.117).

Такі ж відомості вказані і в журналі видачі майнових сертифікатів КСП «Україна», який було досліджено у судовому засіданні апеляційного суду.

Представник Підгорівської сільської ради Старобільського району Луганської області Череватий С.І. пояснив, що ОСОБА_5 07 серпня 2015 року було помилково повторно видано майновий сертифікат КСП «Україна» серія НОМЕР_2, на ту ж саму суму та відсоток який було вказано в майновому сертифікаті від 2004 року, який він у подальшому продав ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 07.08.2015 року придбала у ОСОБА_5 майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» в розмірі 15890,11 грн. або 0,44 %. від загальної вартості майна пайового фонду, яка становить 3620526,18 грн. та стала власницею майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія НОМЕР_3, виданого Підгорівською сільською Радою Старобільського району 14.08.2015 р. (а.с.53).

У договорі купівлі - продажу майнового паю зазначено, що право власності ОСОБА_5 на майновий пай підтверджується свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_2 від 07 серпня 2015 року.

Отже, ОСОБА_2 стала власником майнового сертифікату, який 07.08.2015 року повторно помилково було видано ОСОБА_5, тільки 14.08.2015 року, а договір купівлі - продажу з ОСОБА_3 було укладено 22.08.2008 року.

Суд першої інстанції ухвалив рішення, яким визнав дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі пекарні та макаронного цеху, за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22.08.2008 року між ОСОБА_3 та Ліквідаційною комісією СВК «Україна» та визнав за ОСОБА_3 право власності на вищезазначену нежитлову будівлю (а.с.45-46).

Отже, з матеріалів цивільної справи не вбачається, що ухвалене судом рішення встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки ОСОБА_2

Зазначене свідчить про те, що при розгляді справи суд не вирішував питання про права та обов'язки апелянта.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 не має жодного відношення до вказаного спору, оскільки на час укладання договору купівлі - продажу нежитлового приміщення ОСОБА_2 не була власником майнового паю КСП «Україна». Також, апелянтом не надано жодних доказів того, що рішенням суду вирішено питання про її права та обов'язки.

Як роз'яснено у п. 8 Постанови № 12 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" якщо після прийняття апеляційної скарги до розгляду буде встановлено, що апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі, про права і обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 необхідне закрити.

Закриваючи апеляційне провадження з вказаних підстав, апеляційний суд не дає правової оцінки рішенню суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 292,303, 304, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2, на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17.08.2015 р.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ.

Головуючий

Судді: