Рішення № 53909477, 26.11.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015 року Провадження №2/425/1198/15

Справа №425/2699/15-ц

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Москаленко В.В.

за участю секретаря Окрошко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, -

встановив:

Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»Рубіжанської міської ради Луганської області(далі - КП «РВУВКГ» ) звернулося до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за послуги централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 887,45 гривень за період з 01.02.2009 року по 30.04.2015 року .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 24 липня 2002 року було утворено юридичну особу КП «РВУВКГ» Рубіжанської міської ради Луганської області , яка надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам міста. Також позивач вказує, що відповідач є його абонентом (особистий рахунок № НОМЕР_2) та отримує від нього послуги . Нарахування плати за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення здійснювалось відповідачу відповідно до встановленого приладу обліку спожитої води. Отже , між підприємством та відповідачем встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Тариф на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів (населення) встановлений рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 25.06.2008 року № 37/2 за період з 01.07.2008 року по 31.08.2010 року та складав 2,56 гривні за 1 куб. м. за послуги з централізованого водопостачання, а також 3,25 гривні за 1 куб. м. (з урахуванням ПДВ) - за послуги з централізованого водовідведення. У період з 01.09.2010 року по 30.04.2015 року тариф на вказані послуги був встановлений рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 20.07.2010 року № 362 та складає 3,06 гривні за 1 куб. м. за послуги з централізованого водопостачання та 5,70 гривень за 1 куб. м. (з урахуванням ПДВ) - за послуги з централізованого водовідведення

Свої зобов'язання підприємство виконало, надавши відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідач отримала послуги, будь-яких претензій щодо якості чи порядку надання зазначених послуг відповідач не висувала. Відповідач не здійснювала оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення , внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.02.2009 року по 30.04.2015 року , яку позивач і просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача надав уточнення позовних вимог,пояснив,що в резолютивній частині позовної заяви помилково зазначена сума боргу-1437,17 грн.Просив стягнути з відповідача на користь позивача 887,45 грн.,що відповідає ціні позову,вказаній в заяві.

Представник позивача надав пояснення , аналогічні по суті позову.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала заперечення(а.с.23,24), пояснила наступне .

Вважає,що до вимог за період з 01.02.2009 року по 30.06.2012 року повинна бути застосована позовна давність .Крім того за цей період вона сплачувала послуги згідно тарифів,зазначених в договорі від 23.10.2006 року .Період з 01.07.2012 року по 30.05.2013 рік вона не визнає ,тому що оплата за цей період нарахована всупереч умовам пункту 5 договору від 23.10.2006 року.

31.05.2013 року між нею та позивачем укладено новий договір .Вона сплачувала послуги,згідно тарифів зазначених у цьому договорі -за постачання холодної води 3,06 грн.,з водовідведення-5,70 грн.В 2011 році вона зверталась до позивача з заявами,що не погоджується з нарахованим боргом,про укладання нового договору,але отримала формальні відповіді.

Не згодна з розрахунком заборгованості. Тому позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи прийшов до наступного..

Судом встановлено, що ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 30.07.2015 року у справі № 425/2276/15ц (провадження № 2-с/425/22/15), було скасовано судовий наказ

№ 2-н/425/227/15 від 03.07.2015 року ,виданий Рубіжанським міським судом Луганської області за заявою Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення суми заборгованості в розмірі 887,45 грн. за надані комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та судових витрат з ОСОБА_1

Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області № 37/2 від 25.06.2008 року було затверджено тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення ,які склали за водопостачання 2,56 грн. за 1 куб.м.,та 3,25 грн. за водовідведення-за 1 куб.м.(а.с.7,а.с.7зв.).

Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області № 362 від 20.07.2010 року було затверджено тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для 1 групи населення ( споживачів) та 2 групи населення (бюджетних установ) Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області,які склали за водопостачання 3,06 грн. за 1 куб.м.,та 5,7 грн. за водовідведення-за 1 куб.м.. (а.с.8)

Відповідач є абонентом КП «РВУВКГ» та отримує від нього послуги, між нею та позивачем встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг (послуг з централізованого водопостачання та водовідведення).

Між сторонами укладались договори про надання послуг з водопостачання та водовідведення 23.10.2006 року та 31 травня 2013 року (а.с.25-27).

Позивач зверталась до відповідача з заявами про те,що вона не згодна з тарифами та вимогою укладення додаткових угод(а.с.28-32) на які отримала відповіді (а.с.58,59) про те,що перерахунок

витраченої води ,виходячи з тарифів по водопостачанню -1,56 грн. та водовідведеню-1,98 грн.неможливий оскільки зміни в тарифах були доведені до споживачів не менше чім за 30 днів до введення через офіційну газету Рубіжанської міської ради «Рубіжанські Новини» (№ 27(113368) від 04.07.2008 року та № 30(11476) від 30.07.2010 року) (а.с.57,58).

Відповідно до розрахунків заборгованості, що містяться в матеріалах справи(а.с.4 ,60,61 )станом на 30.04.2015 року розмір основного боргу з 01.02.2009 року по 30.04.2015 року складає 887,45 грн.

Відповідач заявила клопотання про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із розрахунку ,наданого позивачем виходить,що відповідач з лютого 2009 року по квітень

2015 року щомісячно (крім оплати за березень 2010 року та червень 2013 року ) частково здійснювала оплату за послуги ,надані відповідачем ,тобто вчинювала дії, що свідчать про визнання нею свого боргу .

Оскільки оплата за надані житлово-комунальні послуги, в силу ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» повинна сплачуватись щомісячними платежами, перебіг позовної давності, в таких випадках, повинен обчислюватись окремо по кожному простроченому платежу.

Таким чином,строк позовної давності переривався періодичними платежами відповідача,а тому підстав для застосування позовної давності у суду немає.

Таким чином підстави для застосування позовної давності відсутні оскільки строк позовної давності не сплив.

Щодо посилання відповідача на те, що з нею не укладали додаткових угод при збільшенні тарифів на послуги водопостачання та водовідведення ,то суд не бере їх до уваги з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року послуги з централізованого постачання та водовідведення є різновидом житлово-комунальних послуг в залежності від функціонального призначення.

Відповідно ч. 22 Закону Украни «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 року споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; аналогічне положення міститься також в п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» .

Згідно зі ст. 67 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ,теплова енергія та інші послуги) берется крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до п.2 ч.1.ст.14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи.

Друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

Відповідно до ч.2 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до положень Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад,затвердженого наказом № 390 від 30.07.2012 року Міністерства регіонального розвитку,будівництва та житлово-комунального господарства України інформація про загальний розмір тарифу та про зміни тарифу доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб'єкта господарювання (за наявності), за необхідності, та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України „ Про житлово-комунальні послуги"розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання розуміються вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання.

Відповідно до ч.1 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення ,укладеному між сторонами 23.10.2006 року ,виконавець зобов"язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання та водовідведення ,а споживач зобов"язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах,передбачених договором.

Відповідно до ч.1,п.2 ч.1 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, укладеного між сторонами 31.05.2013 року виконавець зобов"язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення,а споживач зобов"язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах,що передбачені договором.

Відповідно до п.12 ч.14 ,п.2 ч.16 зазначеного договору споживач має право на внесення за погодженням з виконавцем у договір змін,що впливають на розмір плати за послуги шляхом укладення додаткових угод,виконавець має право вносити в цей договір зміни ,що впливають на розмір плати за послуги шляхом укладення додаткових угод.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення, тому згідно з вимогами ст.ст.13,14 ЦК України цивільні права і обов'язки здійснюються і виконуються особами в межах, установлених договором. Позивач надавав послуги з водопостачання в порядку визначеному договором та діючими нормативно-правовими актами, що регулюють ці правовідносини, а відповідач частково виконувала умови договору, що свідчить про те, що умови договору відповідачем були прийняті.

Аналізуючі умови вищезазначених договорів,суд приходить до висновку ,що договором від 31.05.2013 року встановлено,що споживач має право на внесення змін у договір,що впливають на розмір плати ,але за погодженням з виконавцем,а виконавець має право, вносити в цей договір зміни шляхом укладення додаткових угод.

Суд підкреслює,що виконавець має право,але не обов"язок вносити в договір зміни,що впливають на розмір плати.

Отже, право споживача на укладення додаткових угод не є абсолютним,а залежить від волі виконавця на внесення змін в договір.

А тому,суд не бере до уваги посилання відповідача на те,що в разі збільшення тарифів з нею обов"язково повинна бути укладена додаткова угода.

Суд вважає,що оскільки відповідач зобов"язалася своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами , а тарифи можуть бути збільшені ,що передбачено законом,то вона мусить оплачувати послуги ,які надаються їй позивачем за діючими на відповідний період тарифами.

Також, необґрунтованими є посилання відповідача на невірність розрахунку суми боргу,оскільки доказів на підтвердження цього не надано, свого розрахунку заборгованості відповідач також не надала .

Крім того,суд зазначає,що зміни в тарифах доводяться до споживачів не менше чім за 30 днів до введення через офіційну газету Рубіжанської міської ради «Рубіжанські Новини» .

Отже відповідач була проінформована про зміну в тарифіх,протилежного вона не довела.

Таким чином,суд вважає,що відповідач мусила здійснювати оплату за надані їй послуги централізованого водопостачання та водовідведення по встановленим рішеннями Рубіжанської міської ради Луганської області тарифам.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі.

З урахуванням наведеного,суд приходить до висновку,що позовні вимоги Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення є обгрунтованими та такими ,що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України ,суд

вирішив :

Позовні вимоги Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1,і.н. НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області , місцезнаходження: 93010, місто Рубіжне Луганської області, вулиця Менделєєва, будинок 49, ідентифікаційний код 32026192, заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 887,45 грн.(вісімсот вісемдесят сім гривень 45 копійок ) та судовий збір у сумі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

.Суддя В.В.Москаленко