Рішення № 53906180, 30.11.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5049/15-ц

Категорія 24

2/295/1813/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої - судді Чішман Л.М.

секретаря Савіної Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про відшкодування суми страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що о 11 год. 50 хв. 11.01.2015 року на автомобільній дорозі «Житомир-Сквира» ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впоравшись із керуванням, вилетів у кювет, внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження. Вказав, що оскільки між позивачем та ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" укладено договір страхування наземного транспорту №550584911.14 від 29.05.2014 року з терміном дії до 28.05.2015 року, тому він звернувся з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, проте виплати здійснено не було та згідно листа відповідача від 23.02.2015 року позивачу повідомлено, що сума страхового відшкодування становить 30727,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на свою користь страхове відшкодування в розмірі 200 000,00 грн., оскільки вважає, що сума страхового відшкодування є заниженою та доказом умисного ухилення відповідача від виконання умов договору. Крім того, просить стягнути із відповідача на його користь витрати на правову допомогу та судовий збір.

У судовому засіданні позивач та його представник, позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі, крім того просили стягнути витрати на проведення експертизи.

Представник відповідача заперечувала в задоволенні позову посилалась на п. 10.2.4 договору страхування який перебчачає порядок проведення виплати при повній загибелі транспортного засобу. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що сторонами не заперечується про те. що 11 год. 50 хв. 11.01.2015 року на автомобільній дорозі «Житомир-Сквира» ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впоравшись із керуванням, вилетів у кювет, внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.05.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було укладено договір страхування №550584911.14 автомобіля НОМЕР_1, згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду завдану майну становить 200 000,00грн., розмір франшизи 0,00 грн., строком до 28.05.2015 року. /а.с. 6-11/

Відповідно до листа ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" №868 від 23.02.2015 року розмір страхового відшкодування становить 30727,00 грн. з урахуванням п. 10.2.4 договору /а.с. 21/

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Стаття 22 цього ж Кодексу до реальних збитків відносить втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України страхувальник зобовязаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк встановлений договором.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 19 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №4017 складеного 14.10.2015 року судовим експертом ОСОБА_2, матеріальний збиток заподіяний позивачу в результаті ушкодження легкового автомобіля НОМЕР_2, державний номер, склав 347 891,63 грн. /а.с. 127-129/

Нормами ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у звязку з пошкодженням транспортного засобу Страховик відшкодовує витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортним засобом, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із роз'ясненнями, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. №142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за №1074/8395).

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Пунктом 10.2.3 договору страхування встановлено, що при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування визначається страховиком на підставі документів, що підтверджують розмір збитків (рахунки станції технічного обслуговування (далі - СТО), калькуляції СТО чи страховика, висновок спеціаліста-автотоварознавця) за вирахуванням встановленої в п. 2 франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При повній загибелі(конструктивній чи фактичній) страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми з вирахуванням зносу за період дії договору страхування, франшизи та дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу. Дійсна ринкова вартість залишків пошкодженого транспортного засобу визначається на підставі результатів торгів інтернет-аукціонів або за результатами товарознавчої експертизи. Під повною загибеллю розуміють випадки, коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (включаючи вартість транспортування до місця ремонту) складає більше ніж 75% страхової суми (п.10.2.4 договору страхування).

За вказаних обставин, ухвалюючи рішення в частині визначення розміру відшкодування, з урахуванням франшизи у сумі 0,0 грн., суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що конструктивної загибелі ТЗ не відбулося і вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля менше 75 % страхової суми. Проте відповідачем не надано суду належних та переконливих доказів про дійсну вартість зносу та дійсну ринкову вартість залишків пошкодженого транспортного засобу, клопотання про призначення експертизи з даних питань представником відповідача в судовому засіданні не заявлялось.

За таких обставин підлягає до стягнення на користь позивача із ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" сума страхового відшкодування в розмірі 200 000,00 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 2000,00 грн., оплачений позивачем при поданні до суду позовної заяви за вимогою майнового характеру.

Крім того, відповідно ст. 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу та витрати пов"язані з проведенням судових експертиз входять до витрат, повязаних з розглядом справи та відноситься до судових витрат, а тому суд стягує із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4600,00 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 158, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 979, 988, 999 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди із змінами та доповненнями, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 200000,00 грн.

Стягняти із Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4600,00 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2000,00 грн. та 1800,00 грн. витрат на проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М. Чішман