Ухвала суду № 53905751, 01.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10144/15 Справа № 204/6648/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черкез Д. Л. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року

01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3

на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (треті особи: державний нотаріус Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупська Л.В., реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, орган опіки та піклування в особі Управління-служби у справах дітей Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради) про визнання права власності на спадщину, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2015 року, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.13-17).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2015 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із позовної заявою до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину (а.с.1-4).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2015 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме позивачем не зазначена ціна позову та не надано документів, які підтверджують дійсну вартість нерухомого майна (а.с.6).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2015 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с.10).

Повертаючи як неподану позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на підставі ч.2 ст. 121 ЦПК України, суд виходив з того, що у визначений ухвалою суду термін, недоліки позовної заяви позивачем усунуто не було.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до положень ч.1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Згідно ч.2 ст. 121 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 119,120 ЦПК України, не сплатить суми судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України.

Крім зазначеного, питання про наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права суд повинен вирішувати під час розгляду справи, а уточнення позовних вимог суд може вирішити під час попереднього судового засідання відповідно до ст. 130 ЦПК України.

Посилання суду першої інстанції на те, що вимоги ухвали щодо надання документів, що підтверджують дійсну ринкову вартість нерухомого майна на момент звернення до суду, для визначення ціни позову та розміру судового збору, позивачем не виконані, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст. 80 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно роз'яснень у п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року №10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Крім того, питання про витребування додаткових доказів, суд першої інстанції може вирішити, як зазначалось вище, під час попереднього судового засідання або в порядку ст. 137 ЦПК України.

Однак, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув та помилково повернув позовну заяву заявнику.

При наявних порушеннях процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог п.3 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303,307,312,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року про повернення позовної заяви - скасувати та направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню по справі.

Головуючий:

Судді: