Рішення № 53905661, 30.11.2015, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4106/15-ц

2/215/1865/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді - Тарасенко О.В.

при секретарі - Пасько М.В.

за участю

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу до ОСОБА_3 про стягнення переплати пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ГУПФ України в Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом, який був неодноразово уточнений, до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії.

В обґрунтування позову зазначило, що 20.07.2006 року ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу була подана заява про призначення пенсії по випадку втрати годувальника, а саме: призначення пенсії по втраті годувальника (ОСОБА_4М.) на неповнолітню доньку ОСОБА_5 в порядку ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Під підпис заявниця була ознайомлена з обов'язком повідомляти управління ПФУ про всі зміни, що викликають зміну розміру виплачуваної пенсії.

Протоколом № 308738 від 24.07.2006 року ОСОБА_2 була призначена пенсія по втраті годувальника у розмірі 683,72 гри. - розмір первинного призначення. Отримувала пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 з дати призначення до 31.10.2009 р. - до моменту досягнення доньки ОСОБА_5 повноліття (04.10.2009р.).

05.12.2011 року управлінням ПФУ в Тернівському районі м. Кривого Рогу був направлений запит № 13011/06-29 до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, після чого було встановлено, що ОСОБА_2 значиться як отримувач страхових виплат по втраті годувальника (ОСОБА_4М.) на доньку ОСОБА_5 з 04.12.2006 р. по теперішній час.

Тобто. 04.12.2006 року обласним центром медико-соціальної експертизи було встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка (ОСОБА_4М.) з професійним захворюванням на виробництві. Про даний факт ОСОБА_2 управління ПФУ не повідомила.

Факт отримання страхових виплат по втраті годувальника у відділенні ВД ФССНВ є обставиною, що впливає на порядок призначення пенсії та зміну розміру виплачуваної пенсії оскільки: частиною 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку па виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Частиною 4 ст. 33 даного Закону визначено, що пенсія в разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Так як, дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, то пенсіонування такого виду пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Після отримання відповіді з відділення ВД ФССНВ в м. Кривому Розі про перебування на обліку як отримувача страхових виплат ОСОБА_2. управлінням ПФУ матеріали пенсійної справи переглянуто. Згідно розпорядження №157591 від 21.12.2011 року приведено у відповідність розмір виплачуваної пенсії по втраті годувальника відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з тим, що порядок призначення пенсії по втраті годувальника за цим законом різниться від раніше застосованого порядку, розмір пенсії зменшився.

В результаті приховування правовстановлюючих фактів, ОСОБА_2 за період з 04.12.2006р. по 31.10.2009р. отримала надміру виплачені суми пенсії по втраті годувальника на доньку ОСОБА_5 в розмірі 20 043,28 грн. Такими діями з боку відповідача була завдана шкода державі в особі управління Пенсійного фонду України.

10 січня 2012 року відповідачем власноручно була подана до управління ГІФУ в Тернівському районі м. Кривого Рогу заява про здійснення утримань надміру виплачених сум у розмірі 20% пенсії. Після того, як в лютому 2012 року було проведено утримання з пенсії в розмірі 164,40 грн.. відповідач звернулась зі скаргою до головного управління ПФУ в Дніпропетровській області. За наслідками розгляду скарги відповідача, суму утриману з пенсії було повернуто.

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Також, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо. Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, надмірна виплата відповідачу пенсії, з вини останнього, фактично, є завданням матеріальної шкоди державному бюджету та призводить до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України.

За таких обставин, заборгованість про стягнення якої просить позивач фактично є матеріальною шкодою, що завдана відповідачем, а тому доцільно спір з даних правовідносини вирішувати за нормами цивільного права.

Відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії, що мається у матеріалах справи, у період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року включно, відповідачу виплачено пенсію в загальному розмірі 35058,23 грн., в той час як відповідач мав право отримати за вказаний період пенсію в розмірі 15014,95 грн. Таким чином, ОСОБА_2 безпідставно отримала кошти в сумі 20 043,28 грн., які й підлягають стягненню з останньої.

Перерахунок пенсії ОСОБА_2 (в даному випадку приведення у відповідність) відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивачем проведено на підставі розпорядження №157591 від 21.12.2011 року, що є рішенням органу, що призначає пенсії, в розумінні ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Правом на оскарження розпорядження №157591 від 21.12.2011 року відповідач не скористався, тобто фактично погодився із вказаним рішенням.

Таким чином, позивач дізнався про порушення, допущені відповідачем, в грудні 2011 року і почав вживати заходи для усунення вказаного порушення та повернення безпідставно отриманих коштів.

За загальним правилом перебіг строк позовної давності починається з того моменту, коли в особи виникає право на позов. Право на позов виникає тоді, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.

За таких обставин, заборгованість про стягнення якої просить позивач фактично є матеріальною шкодою, що завдана відповідачем, а тому доцільно до даних правовідносин застосовувати строки стягнення шкоди, передбачені Цивільним кодексом України.

Стаття 257 ЦК України, встановлює позовну давність тривалістю у три роки.

Станом на дату подачі позовної заяви, строк позовної давності тривалістю у три роки позивачем пропущено з поважних причин, оскільки:

21.02.2014 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі (804/2793/14) за позовом управління ПФУ до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії та призначено справу до розгляду.

07.04.2014 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду за наслідками розгляду справи (804/2793/14) в порядку письмового провадження, адміністративний позов управління ПФУ в Тернівському районі м. Кривого Рогу до ОСОБА_2 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії залишено без розгляду.

На ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. управлінням ПФУ була подана апеляційна скарга, яка розглянута лише 23.12.2014 року. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом прийнято рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги управління ПФУ та залишення без змін ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. у справі №804/2793/14.

Не погодившись з таким висновком суду апеляційної інстанції, управлінням була подана касаційна скарга, за наслідками розгляду якої Вищим адміністративним судом України 25 червня 2015 року ухвалено рішення про наступне:

«Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року та хвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року

скасувати. Провадження у справі в порядку адміністративного судочинства - закрити. Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.»

Враховуючи наведене, управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу вважає, що строк позовної давності пропущено з поважних причин у зв'язку з тривалим розглядом справи в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, необхідно зазначити, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від .14.02.2014 року №2 були внесені зміни до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», якою закріплено (на підставі висновків Верховного суду України), що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: «вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень».

Просить поновити строк звернення до суду та стягнути з ОСОБА_2 суму надміру виплаченої пенсії за період з 04.12.2006 року по 31.10.2009 року в розмірі 20 043,28 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач позов не визнала, проти поновлення строку звернення до суду заперечує, так як відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач у своїй позовній заяві самостійно вказує на той факт, що він дізнався про нібито допущені нею порушення після отримання листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, а саме 07.12.2011 року.

Таким чином, загальний строк позовної давності сплинув через три роки від названої дати, тобто 07.12.2014 року.

Позивач просить поновити йому строк звернення до суду, визнати поважними причини пропуску даного строку, посилаючись при цьому на тривалий розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Наведені причини не можуть бути визнані поважними, оскільки не є об'єктивними і незалежними від волі Позивача.

Позивач помилково звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вимогами, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначений факт встановлений судовим рішенням, а саме ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 року.

Отже, пропуск Позивачем строку позовної давності є наслідком виключно його некомпетентних дій і звернення до суду в порушення встановленої предметної підсудності, тобто причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.

У справі також не вбачається підстав для зупинення або переривання строків позовної давності, які чітко визначені статтями 263, 265 ЦК України.

У відповідності до ч. 2-4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі вищевикладеного просить відмовити у позові УПФ України в Тернівському районі м. Кривого Рогу про стягнення переплати пенсії.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд вважає що в позові слід відмовити з наступних підстав.

20.07.2006 року ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу с заявою про призначення пенсії по випадку втрати годувальника, а саме: призначення пенсії по втраті годувальника (ОСОБА_4М.) на неповнолітню доньку ОСОБА_5 в порядку ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Під підпис відповідач була ознайомлена з обов'язком повідомляти управління ПФУ про всі зміни, що викликають зміну розміру виплачуваної пенсії та на підставі якої протоколом № 308738 від 24.07.2006 року їй була призначена пенсія по втраті годувальника у розмірі 683,72 гри. - розмір первинного призначення з дати призначення до 31.10.2009 р. - до моменту досягнення доньки ОСОБА_5 повноліття (04.10.2009р.). (а.с.9,10).

05.12.2011 року управлінням ПФУ в Тернівському районі м. Кривого Рогу був направлений запит № 13011/06-29 до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, після чого було встановлено, що ОСОБА_2 значиться як отримувач страхових виплат по втраті годувальника (ОСОБА_4М.) на доньку ОСОБА_5 з 04.12.2006 р. по теперішній час.(а.с.11-12).

04.12.2006 року обласним центром медико-соціальної експертизи було встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка (ОСОБА_4М.) з професійним захворюванням на виробництві, що стало підставою для отримання відповідачем страхових виплат по втраті годувальника у відділенні ВД ФССНВ і є обставиною, що впливає на порядок призначення пенсії та зміну розміру виплачуваної пенсії.

Про даний факт ОСОБА_2 управління ПФУ не повідомила.

Частиною 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку па виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Частиною 4 ст. 33 даного Закону визначено, що пенсія в разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Так як, дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, то пенсіонування такого виду пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Після отримання відповіді з відділення ВД ФССНВ в м. Кривому Розі про перебування на обліку як отримувача страхових виплат ОСОБА_2. управлінням ПФУ матеріали пенсійної справи переглянуто. Згідно розпорядження №157591 від 21.12.2011 року приведено у відповідність розмір виплачуваної пенсії по втраті годувальника відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з тим, що порядок призначення пенсії по втраті годувальника за цим законом різниться від раніше застосованого порядку, розмір пенсії зменшився.

В результаті приховування правовстановлюючих фактів, ОСОБА_2 за період з 04.12.2006р. по 31.10.2009р. отримала надміру виплачені суми пенсії по втраті годувальника на доньку ОСОБА_5 в розмірі 20 043,28 грн. (а.с.16-17) і яка підлягала б стягненню з відповідача на користь позивача.

Але згідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником позивача, управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу про порушення з боку відповідача дізналося з дня отримання відповіді з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі 07.12.2011 року і саме з цієї дати повинен обліковуватися строк позивної давності та який сплинув 07.12.202014 року.

Позивач звернувся з позовом до суду лише 29.07.2015 року, тобто після спливу строку передбаченого ч.1 ст.261 ЦК України, а посилання представника на поважність пропуску строку в звязку із зверненням до Дніпропетровського окружного адміністративного суду не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, оскільки не компетентність позивача не повинна впливати на права відповідача.

Крім того, суд вважає, що написання відповідачем 10.12.2012 року заяви про утримання з її пенсії 20% з 01.02.2012 року переплат пенсії до повного погашення (а.с.40) не може бути визнано як підстава для переривання строку позовної давності, у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України, оскільки відповідачем дана заява відкликана і ним жодних дій, які б свідчили про визнання свого боргу не вчинено, а утримана у лютому 2012 року сума переплати в розмірі 164,0 грн. стягнута з пенсії її доньки ОСОБА_6, яка на той час вже була повнолітньою та у відповідності до ст. 34 ЦК України набула повної цивільної дієздатності (а.с.42).

Згідно до ч. 3 , 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності (а.с.31-32), а тому у позові слід відмовити у повному обсязі.

На підставі ст., ст.36 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України, керуючись ст.10,27,31,60,61,81,88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії - відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: