Рішення № 53903946, 01.12.2015, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5194/15-ц

Провадження № 2/210/2157/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" грудня 2015 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чайкіної О.В.

за участю секретаря - Куксенко О.В.

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з вищеназваним позовом. Просила суд визнати Відповідача, ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що Відповідач з 1998 року не мешкає у вищевказаній квартирі, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію, особистих речей його в квартирі не має, місцезнаходження Відповідача на теперішній час не відоме.

В судовому засіданні позивач не була присутньою, до початку розгляду справи надала заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме шляхом виклику через оголошення у пресі відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України. Тому суд розглядає справу у відсутність відповідача з ухваленням заочного рішення.

Третя особа в судовому засіданні не була присутньою, до початку розгляду справи надала заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних причин.

Судом встановлено, що відповідно до довідки ОСББ «Муравейник-11» № 80 за адресою АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6).

Судом встановлено, що ордер на житлове приміщення, а саме на квартиру АДРЕСА_2 № 5254, був виданий ОСОБА_3 02.02.1998 року, в ньому також зазначені члени сім′ї Відповідача ОСОБА_2, та ОСОБА_4 (а.с.8).

З акту б/н від 29.10.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 не мешкає в квартирі АДРЕСА_3 з 1998 року (а.с.7).

Статтею 15 ЦК України у частині 1 визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 64, 65 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Стаття 71 ЖК України передбачає, що у разі відсутності наймача або членів його сім'ї у житловому приміщенні понад шість місяців, він втрачає право користування ним. Відповідно до ст. 107 ч.2 ЖК України, член сім'ї який вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, втрачає право користування жилим приміщенням з якого вибув. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності особи понад встановлені строки, згідно ст. 72 ЖК України провадиться в судовому порядку.

З урахуванням подібності правовідносин щодо користування жилою площею як наймачів так і членів сім"ї наймача, що регулюються загальними правилами ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутнім права на жиле приміщення протягом шести місяців слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності як наймача так і члена його сім"ї.

Таким чином відповідач понад встановлений законом термін без поважних причин не проживає в спірній квартирі, із заявами до уповноважених органів про причини своєї відсутності не звертався, обов'язки по сплаті комунальних послуг не несе. Поважні причини відсутності відповідача в спірній квартирі понад встановлені строки судом не встановлено.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що дійсно відповідач ОСОБА_3 не мешкає в квартирі АДРЕСА_3, більше шести місяців без поважної причини, при цьому є зареєстрованим в ній, чим чинить перешкоди у поліпшенні житлових умов, крім того накопичується заборгованість за житлові послуги, тому суд вважає за доцільне визнати відповідача таким, що втратив право на користування даною квартирою.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, само по собі рішення суду про визнання відповідача таким, що втратили право користування жилим приміщенням, у відповідності до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є підставою для подальшого зняття останнього з реєстрації в цьому приміщенні. При цьому, у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ).

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, з підстав викладених вище, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується ст. 88 ЦПК України відповідно до якої, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сплачена сума судового збору в розмірі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.15, 60, 88 ч.1, 212-215, 223-229, 294 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, особою, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та вразі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку - після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Чайкіна