Рішення № 53903849, 30.11.2015, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 174/842/15-ц

п/с № 2/174/370/2015

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірська" про стягнення заробітної плати,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 10.09.2015 року, позивач зазначив, що з 01.07.1996 року по 30.03.2015 року, він працював спочатку слюсарем, а потім з 10.12.2015 року, сторожем, у відповідача, Комунальному підприємстві «Теплові мережі м. Вільногірськ».

Згідно наказу відповідача № 13-к від 26.03.2015 року він був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). Однак під час роботи у відповідача, відповідачем заробітна плата виплачувалася йому не у повному обсязі, у зв'язку з чим на час його звільнення у відповідача склалася заборгованість по заробітній платі перед ним у загальному розмірі 4977,46 грн. в тому числі: за грудень 2014 року - 970,26 грн., за січень 2015 року - 2153,75 грн., за лютий 2015 року - 1853,45 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 31.08.2015 року № 105.

На цей час вищезазначена заборгованість йому відповідачем не виплачена. Позивач вважає, що заборгованість з заробітної плати, яка належить йому, однак відповідачем не виплачена, підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку приймаючі до уваги наступне.

Заробітна плата у відповідність до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» є винагородою у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У відповідності до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», в разі затримки виплати заробітної плати роботодавці зобов'язані нарахувати та виплатити робітникам компенсацію втрати частини заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян.

Згідно Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427, компенсація втрати частини заробітної плати підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання проводиться своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Розрахунок компенсації невиплаченої йому заробітної плати складається з суми заробітної плати помноженої на коефіцієнт споживчих цін за час заборгованості станом на 01.09.2015 року:

Сума заробітної плати у грн.Індекс споживчих цінКоефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації у грн.970,26 грудень 2014 р.103,00,03029,10970,26 січень 2015 р.103,10,03130,07970,26 лютий 2015 р.105,30,05351,42970,26 березень 2015 р.110,80,108104,79970,26 квітень 2015 р.114,00,114110,69970,26 травень 2015 р.102,20,02221,34970,26 червень 2015 р.100,40,0043,88970,26 липень 2015 р.99,00 970,26 серпень 2015 р.99,20 2153,75 січень 2015 р.103,00,03064,612153,75 лютий 2015 р.105,30,053114,152153,75 березень 2015 р.110,80,108235,602153,75 квітень 2015 р.114,00,114245,532153,75 травень 2015 р.102,20,02247,382153,75 червень 2015 р.100,40,0048,612153,75 липень 2015 р.99,00 2153,75 серпень 2015 р.99,20 1853,45 лютий 2015 р.105,30,05398,231853,45 березень 2015 р.110,80,108200,171853,45 квітень 2015 р.114,00,114211,291853,45 травень 2015 р.102,20,02240,771853,45 червень 2015 р.100,40,0047,411853,45 липень 2015 р.99,00 1853,45 серпень 2015 р.99,20 ВСЬОГО 1625,04

Таким чином відповідач крім нарахованої та невиплаченої йому заробітної плати також повинен сплатити на його користь компенсацію за її несвоєчасну виплату у розмірі 1625,04 грн.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці», додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Тобто усі виплати які роботодавець своєчасно не виплатив працівнику, є заробітною платою (основною та додатковою).

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №1-18/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, визнано, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Крім того, відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час невиплати заробітної плати, як це передбачено ст. 117 КЗпП України.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до пункту другого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У свою чергу йому не відомий розмір його середнього заробітку за два останніх місяця його роботи у відповідача, а тому він вважає, що таку інформацію необхідно витребувати у відповідача.

Також неправомірними діями відповідача у вигляді ігнорування його прав на своєчасне отримання заробітної плати, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в наступному.

З вини відповідача він з грудня 2014 року до цього часу позбавлений можливості користуватися своїм заробітком (своєю власністю), при цьому зазначена заробітна плата була його єдиним джерелом доходу, і відповідно він не має можливості придбати собі необхідну їжу, речі, ліки, сплачувати за житлово-комунальні послуги, що суттєво обмежує його права, і негативно впливає на його психічно-емоціональний стан, оскільки він постійно вимушений міркувати де взяти гроші на саме необхідне, що викликає у нього душевні страждання.

Крім цього, для захисту свого порушеного права він за рахунок свого власного часу змушений звертатися за допомогою до юристів, з позовом до суду, що заставляє його переносити додаткові страждання морально-психологічного типу і суттєво погіршує його загальне самопочуття.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Спричинену йому відповідачем моральну шкоду він оцінює у 5000 гривен, при цьому слід прийняти до уваги, що оцінка моральної шкоди - річ глибоко суб'єктивна та особа для себе сама визначає, яка сума може стати достатньою компенсацією за всі страждання і незручності, які їй спричинені такою шкодою відповідачем.

У цивільному праві України застосовується генеральний делікт, відповідно до якого всяке заподіяння шкоди передбачається протиправним і тягне обов'язок особи яка його спричинила, відшкодувати цю шкоду.

Практикою Європейського суду з прав людини визначена презумпція спричинення моральної шкоди. Тобто у разі порушення її прав «середня» «нормально» реагуюча на протиправну поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так у справі «Ромашов проти України» рішення від 27.07.2004 року, суд присудив заявнику 3000 євро у відшкодування моральної шкоди, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. Як зазначив Суд, право на відшкодування повинне носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди потерпілої сторони, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав у подальшому. Зазначене рішення Європейського суду з прав людини є нормою міжнародного права, і повинне застосовуватися судами України.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», він звільнений від сплати судового збору за подачу цього позову.

Згідно ч.2 ст. 118 ЦПК України, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Керуючись ст.ст. 3,109,118 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 237-І КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», позивач прохає:

1. Стягнути на його користь з Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірськ» - 4977,46 грн. заборгованості з заробітної плати за грудень 2014 року, та січень, лютий 2015 року.

2. Стягнути на його користь з Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірськ» компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі - 1625,04 грн. станом на 01.09.2015 року.

3. Стягнути на його користь з Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірськ» його середній заробіток з часу його звільнення 30.03.2015 року по час винесення рішення за цим позовом.

4. Стягнути на його користь з Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірськ» компенсацію за спричинену йому моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

5. Стягнути на його користь з відповідача судові витрати, які він зазнав.

30.11.2015 року ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області позовну вимогу позивача, про стягнення з відповідача, Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська», моральної шкоди, залишено без розгляду за заявою позивача.

В судове засідання позивач не з'явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зазначив також, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, крім стягнення моральної шкоди.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, та надав заяву про розгляд справи за його відсутності. (а.с. 37).

Дослідивши надані у справі докази, а саме:

- копію витягу із паспорта громадянина України, згідно якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., зареєстрований за місцем проживання АДРЕСА_1 (а.с. 4);

- копію трудової книжки на ім'я ОСОБА_1, в якій, за порядковим номером 15, є запис про звільнення позивача з КП "Теплові мережі м. Вільногірськ" 30.03.2015 р., наказ № 13-К від 26.03.2015 р. за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с. 5);

- довідку КП "Теплові мережі м. Вільногірськ" від 31.08.2015 р. вих. № 105, згідно якої станом на 31.08.2015 р. відповідачем виплачено позивачу по виконавчому провадженню ВП 46740650 - 4252,60 грн., за період жовтень, листопад, грудень 2014 року (частково) залишилася заборгованість за грудень 2014 р. - 970,26 грн., за січень 2015 р. - 2153,75 грн., за лютий 2015 р. - 1853.45 грн. (а.с.6);

- копію судового наказу від 13.02.2015 р. про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по зарплаті за період з жовтня по грудень 2014 р. в сумі 5122,86 грн. (а.с.8);

- довідку відповідача від 09.11.2015 р. вих. № 129, про середньоденний заробіток позивача, який складає - 85,01 грн. (а.с.28);

- квитанцію №3 від 09.09.2015 року про сплату позивачем 250 грн. за надані послуги за складання позову про стягнення заробітної плати. (а.с. 31) - суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли із спору стосовно наявності факту неповного розрахунку підприємством відповідача з працівником при його звільненні, в зв'язку несплатою заробітної плати, та у зв'язку з порушенням строків розрахунку при звільненні.

Відповідно до цих правовідносин, враховуючи обґрунтування, що викладені в позовній заяві, відсутність заперечень з боку відповідача, та внаслідок дослідження в судовому засіданні та оцінки в сукупності та взаємозв'язку всіх представлених доказів, керуючись законом, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем в період з 01.07.1996 р. по 30.03.2015 р. та виконував обов'язки за різними посадами, остання посада, яку займав позивач - сторож, звільнення позивача відбулося за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, дані факти підтверджуються документально, копією трудової книжки позивача (а.с. 5).

При звільненні позивача відповідач не розрахувався з ним в день звільнення, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі на загальну суму - 4977,46 грн., яка складається з заборгованості: за грудень 2014 р. - 970,26 грн., за січень 2015 р. - 2153,75 грн., за лютий 2015 р. - 1853.45 грн., що підтверджується документально довідкою відповідача (а.с. 6).

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник, або уповноважений ним орган, зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо в цей день працівник не працював, то виплата зазначених сум проводиться не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до довідки відповідача (а.с.6), станом на 31.08.2015 р. відповідачем виплачено позивачу за виконавчим провадженням ВП 46740650 (за судовим наказом від 13.02.2015 р. № 174/112/15-ц, п/с 2-н/174/19/2015) - 4252,60 грн., залишилася нестягнута сума заборгованості за грудень 2014 р. - 970,26 грн., та не стягувалася заборгованість по зарплаті за січень 2015 р. - 2153,75 грн. та за лютий 2015 р. - 1853.45 грн. (а.с. 6)

Суд доходить висновку, що відповідач, всупереч ст. 116 КЗпП України, не розрахувався в повному обсязі з позивачем при його звільненні, тому, відповідно до вимог чинного трудового законодавства, з відповідача, слід стягнути на користь позивача наступні платежі:

- 4977,46 грн., тобто заборгованість по заробітній платі за грудень 2014 року, та січень, лютий 2015 року;

- 1625,04 грн., тобто компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.09.2015 року;

- 14196,67 грн., тобто середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.03.2015 р. по 30.11.2015 р.

Суд погоджується з наведеним в позові підрахунком позивача компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.09.2015 року, та враховує, що відповідач проти нього заперечень і свого нового розрахунку не надав.

Оскільки відповідач, надав розрахунок середньоденного заробітку позивача (а.с.28), який складає - 85,01 грн., проти чого будь-яких заперечень позивач не заявив, суд вважає можливим визначити розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні позивача за період з 31.03.2015 р. по 30.11.2015 р., шляхом множення середньоденного заробітку - 85,01 грн. на кількість робочих днів за вказаний період, тобто - 167 (березень -1, квітень - 21, травень - 18, червень - 20, липень - 23, серпень - 20, вересень - 22, жовтень - 21, листопад - 21), що складає суму - 14196,67 грн.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки; у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до встановлених обставин справи, суд вважає обґрунтованими посилання позивачки:

- на ст. 34 Закону України «Про оплату праці», згідно якої, в разі затримки виплати заробітної плати, роботодавці зобов'язані нарахувати та виплатити робітникам компенсацію втрати частини заробітної плати;

- на ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», згідно якої підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи);

- на ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», згідно якої компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом; під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші;

- на ст. 6. Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», згідно якої компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;

- на Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427, згідно якого компенсація втрати частини заробітної плати підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання проводиться своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

- на п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати, у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

- на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №1-18/2013 у справі за конституційним зверненням, щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яким визнано, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням строків її виплати, як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно ст.ст.10,11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги обгрунтувані, не суперечать законодавству і підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд приймає до уваги обов'язковість, згідно законів України, утримання з суми стягнутої заборгованості по заробітній платі - 4977,46 грн., та з суми стягнутого середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, - 14196,67 грн., податків та обов'язкових платежів, що повинен здійснити відповідач при виконанні судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», доходить висновку, що судові витрати у справі, в виді судового збору за майнові вимоги - 487.20 грн., слід покласти на відповідача, стягнувши з нього зазначену суму в дохід держави України, та стягнувши на користь позивача, ОСОБА_1, - 250 грн., для відшкодування витрат з оплати юридичної допомоги спеціаліста в галузі права, Григорєва Д.В., зі складання позовної заяви.

На підставі ст.ст. 8, 43, 124 Конституції України, ст.ст.3-6,9, 11,16 ЦК України, ст.ст. 1-3, 21, 115-117, 221, 232, 233, 238 КЗпП України, керуючись ст.ст. 88, 169, 212-215, 217, 218, 222, 223, 294, 367 ч.2 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська», код ЄДРПОУ № 24422912, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 17, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., уродженця с. Ганнівка, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, ІПН № НОМЕР_1, зареєстрованого за місцем проживання АДРЕСА_2, - 20799.17 грн. (двадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень 17 копійок), із яких: 4977,46 грн. - заборгованість з заробітної плати за грудень 2014 року, та січень, лютий 2015 року, з утриманням із зазначеної суми передбачених законами України податків та інших обов'язкових платежів; 1625,04 грн. - компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.09.2015 року; 14196,67 грн. - середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.03.2015 р. по 30.11.2015 р., з утриманням із зазначеної суми передбачених законами України податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська», код ЄДРПОУ № 24422912, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 17, в дохід держави України судовий збір, за задоволені майнові вимоги, в сумі - 487.20 грн., та на користь ОСОБА_1 - 250.00 грн., для відшкодування витрат з оплати юридичної допомоги спеціаліста в галузі права, Григорєва Д.В., зі складання позовної заяви.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості - 20799,17 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу його проголошення, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.