Постанова № 53902455, 28.10.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа № 809/2563/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Пигача Р.М., Гавадзина М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4,

до відповідача: Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008561701 від 18.06.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (надалі-позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008561701 від 18.06.2015 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що 04.06.2015 року Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо суми боргу анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням ОСОБА_4 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. Перевірка здійснювалася головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної-роботи доходів і зборів з фізичних осіб Коломийської ОДПІ Яценюк О.В.

Згідно висновків акту перевірки, ФОП ОСОБА_4 порушено вимоги абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст.164, п.п. "б" п.171.2 ст.171, п.п. "в" п.п. 168.4.5, п.п. 168.4.8 п. 168.4 ст.168, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 37 007,84 грн. та вимоги п.179.1 ст.179, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Ухвалою суду від 30.09.2015 року залучено до справи ТОВ "Кредекс" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з обставин викладених в адміністративному позові підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову в судовому засіданні заперечили повністю, просили в задоволенні позову відмовити, свої обґрунтування виклали в письмових запереченнях.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, однак на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши думку представника позивача, представників відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Пунктом 58.1 ст. 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу.

Пунктом 54.3. ст. 54 ПК України передбачений обов'язок податкового органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо через порушення вимог податкового законодавства відповідні грошові зобов'язання не нараховані особою, відповідальною за їх нарахування.

В силу п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1., 54.3.2., 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Отже, з урахуванням зазначених вище положень ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання та, відповідно, застосування штрафних санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, приймається та надсилається податковим органом особі, відповідальній за нарахування такого податку.

Відповідно до п. 168.3. ст. 168 ПК України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Пунктом 18.1 ст. 18 ПК України встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

В силу пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18 ПК України обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку, передбаченого розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів покладений на податкового агента.

Отже, банк як податковий агент повинен нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок із суми анульованого (списаного) боргу за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, та згідно з пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу відобразити суму такого доходу у податковому розрахунку за ф.-ІДФ у звітному періоді, в якому такий борг було анульовано.

У випадку невиконання зазначених вимог ПК України банком, який виконує функції податкового агента, для нього (а не для платника податку з доходу фізичних осіб) настають наслідки у вигляді нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Платник податку, який отримує дохід від податкового агента, не несе відповідальність за не нарахування податковим агентом податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України передбачена цим Кодексом та іншими законами України відповідальність, настає у випадку вчинення платниками податків, їх посадовими особами порушень законів з питань оподаткування, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи, що кредитором включено до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і суму податку, то згідно з п. 54.2. ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Оскільки зазначена кредитором, як податковим агентом, в податковому розрахунку сума податкового зобов'язання в розмірі 37 007,84 грн. є узгодженою, то у відповідача взагалі не було підстав для повторного визнання зазначеного податкового зобов'язання на підставі п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України.

Враховуючи вищенаведені обставини кредитором безпідставно перекладено на позивача обов'язок щодо податкового зобов'язання за прощеною кредитною заборгованістю.

В силу п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За визначенням пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

В силу абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З урахуванням зазначених вище норм ПК України обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням; надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

За змістом пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, відповідно до положень ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

В зв'язку із цим суд вважає, що відсотки, що входили до суми заборгованості в розмірі 13 676,70 дол. США (або 106 850,67 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 26.09.13 року) та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Тому, позивачем правомірно не включено до річної податкової декларації суму анульованої банком заборгованості в розмірі 106 850,67 грн. по нарахованих відсотках за користування кредитом, яка не є доходом.

Таким чином, в даному випадку відсутні умови для застосування абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Відсутні умови для застосування абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України і щодо іншої суми, з якої на думку відповідача позивачем не сплачено податок, а саме суми основного боргу.

За умовами договору про погашення заборгованості від 26 вересня 2013 року сума основино боргу становила 134 708,00 дол. США.

Позивачем було сплачено кредитору суму заборгованості в розмірі 115 000,00 дол. США, залишок становила сума 19 708,00 дол. США.

Однак, факт внесення позивачем необхідної суми для часткового погашення заборгованості за кредитним договором свідчить про припинення зобов'язання між позичальником та кредитором в сумі погодженій між ними.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Цивільним кодексом України передбачено окремі способи, за допомогою яких сторони за згодою між собою можуть змінити або розірвати договір, зокрема, наданням замість виконання відступного (ст. 600 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна, тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Доводи відповідача про те, що позивач належним чином повідомлений кредитором про прощення боргу, а тому самостійно сплачує податок з таких доходів не знайшли свого підтвердження.

Третя особа по даній справі ТОВ «Кредекс» надіслало до суду повідомлення на імя ОСОБА_4 вих. № 89/ТФ/13 від 01.11.2013 року в якому повідомлялось, що 26 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» був укладений Договір б/н про погашення заборгованості (реструктуризації заборгованості), а тому відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України сума боргу, анульованого (прощеного) кредитором, вважається доходом, отриманим платником податку, як додаткове благо, та підлягає оподаткуванню (сплати) на підставах визначених законодавством України.

Відповідно до ст.179.1 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього кодексу.

Згідно із п.3 Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за №1532/20270) фізична особа - платник податку подає декларацію за звітний податковий період в установлені Кодексом строки до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку в органі державної податкової служби).

Однак, даний лист поданий в копії, доказів його належного вручення позивачці не подано, а тому суд не може прийняти даний документ як належний та допустимий доказ по справі, виходячи із наступного.

26 вересня 2013 року між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» було укладено договір про погашення заборгованості по кредитному договору за умовами якого позивачка зобов'язана була погасити заборгованість не пізніше 30 вересня 2013 року, що позивачкою було виконано, а кредитор зобов'язався звільнити позивачку від обов'язку погашення залишку заборгованості по кредитному договору №06-2/8Ф від 26 січня 2006 року.

Даним договором не передбачено про наявність зі сторни кредитора повідомлення про те, що залишок заборгованості вважається сумою боргу, анульованого кредитором і яка підлягає оподаткуванню.

Однак, в акті перевірки зазначається, що на адресу ОСОБА_4 було направлено лист з рекомендованим повідомленням про вручення, який адресатом було отримано 11 листопада 2013 року. Дана обставина в судовому засіданні залишилась не доведеною, так як представник позивача в судовому засіданні та сама позивачка в позовній заяві заперечили факт одержання такого повідомлення, а клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи суд не задовільнив із тих підстав, що сторони не можуть надати для експертизи оригінал поштового повідомлення про вручення кореспонденції на якому якби-то внесено підпис ОСОБА_4, а експертиза по копії цього поштового повідомлення не може бути належним і допустимим доказом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність належного повідомлення позивачу про необхідність самостійної сплати податкових зобов'язань по прощеному боргу (одержаному благу).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновки перевірки є безпідставними, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення №0008561701 від 18.06.2015 року підлягає скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008561701 від 18 червня 2015 року винесене заступником керівника Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо нарахування податкових зобов`язань ОСОБА_4.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова буде складена в повному обсязі 04.11.2015 року.