Ухвала суду № 53899557, 25.11.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Савчук М. В., Чупікової В.В.,

секретар Тодоряк Г. Д.,

за участю представника позивача Рендюка М.В., представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Плафена» ЛТД (далі - ТОВ «Плафена» ЛТД), товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд ХХІ» (далі - ТОВ «Євробуд ХХІ»), третя особа ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2015 року,

встановила:

У травні 2015 року ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Плафена» ЛТД, ТОВ «Євробуд ХХІ» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що відповідно до укладеного кредитного договору №0006/08/25-KLI від 12 червня 2008 року третя особа ОСОБА_6 отримав в АКБ «Форум», назву якого змінено на ПАТ «Банк Форум», кредитні кошти у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 2000000 доларів США. Кредитні кошти надані строком по 11 червня 2009 року. За користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 13,5% річних.

Додатковим договором №1 від 30 січня 2009 року встановлено плату за користування кредитними коштами на рівні 14,00 % річних, змінено графік погашення кредиту.

Відповідно до умов Додаткового договору № 2 від 11 червня 2009 року максимальний ліміт заборгованості встановлений на рівні 1 900 000,00 доларів США. Встановлено строк надання кредитних коштів до 09 липня 2009 року та затверджено новий графік погашення кредиту.

Додатковим договором № 3 від 09 липня 2009 року продовжено строк надання кредиту до 12 червня 2010 року з правом пролонгації та змінено графік погашення кредиту.

Умовами додаткового договору № 4 від 29 січня 2010 року затверджено новий графік погашення кредиту.

Позивач також зазначав, що між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Плафена» ЛТД, ТОВ «Євробуд XXI» 18 червня 2008 року та 10 липня 2009 року укладено договори поруки, згідно з умовами яких відповідачі зобов'язались у разі невиконання та/або порушення позичальником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість за кредитним договором, а саме суму кредиту, нараховані відсотки по кредиту, штраф (пеню) та інші передбачені платежі. У випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Посилаючись на порушення позичальником умов кредитного договору, невиконання відповідачами вимоги банку про погашення боргу як поручителями, наявності станом на 29 квітня 2015 року заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 065 519,70 дол. США, з яких 1 819 999,72 доларів США - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів; 245 519,98 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, позивач просив стягнути указаний розмір заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 ОСОБА_5, ТОВ «Плафена» ЛТД, ТОВ«Євробуд ХХІ» з кожного.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на неповне з'ясування обстави, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_4, ОСОБА_5, як до поручителів, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог в силу того, що порука щодо указаних осіб припинилася.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

У справі встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №0006/08/25-KLI від 12 червня 2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_6 отримав в АКБ «Форум», назву якого змінено на ПАТ «Банк Форум», кредитні кошти у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 2 000 000 доларів США.

Кредитні кошти надані строком по 11 червня 2009 року. За користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 13,5% річних.

Додатковим договором №1 від 30 січня 2009 року встановлено плату за користування кредитними коштами на рівні 14,00 % річних, змінено графік погашення кредиту.

Відповідно до умов Додаткового договору № 2 від 11 червня 2009 року максимальний ліміт заборгованості встановлений на рівні 1 900 000,00 доларів США. Встановлено строк надання кредитних коштів до 09 липня 2009 року та затверджено новий графік погашення кредиту.

Додатковим договором № 3 від 09 липня 2009 року продовжено строк надання кредиту до 12 червня 2010 року з правом пролонгації та змінено графік погашення кредиту.

Умовами додаткового договору № 4 від 29 січня 2010 року затверджено новий графік погашення кредиту.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №16/5027/139/2011 від 20 квітня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 позов банку задоволено стягнуто з позичальника заборгованість за кредитним договором №0006/08/25-KLI від 12 червня 2008 року в розмірі 2 102 519,70 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 1 819 999,72 доларів США, заборгованість за відсотками 282 519,98 доларів США, а також 1 360 895 грн 61 коп. пені, 25 500 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У справі також встановлено, що відповідно до умов договорів поруки від 18 червня 2008 року та 10 липня 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Плафена» ЛТД, ТОВ «Євробуд XXI», зобов'язались у разі невиконання та/або порушення позичальником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме суму кредиту, нараховані відсотки за кредитом, штраф (пеню) та інші передбачені платежі. У випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 3.1. Договорів поруки Боржник і Поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 3.2.2. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником та/або Поручителем зобов'язань за договором.

У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору відповідачам направлялися листи з вимогою про погашення боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з п. 4.1 договорів поруки, укладених між банком та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк виконання за кредитним договором минув 12 червня 2010 року.

ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду до указаних поручителів з позовом у травні 2015 року, тобто більш ніж через чотири роки після настання строку виконання основного зобов'язання.

Тому висновок суду першої інстанції про припинення поруки та відсутність у зв'язку з цим підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_5 є правильним.

Апелянт посилається на те, що порука щодо відповідачів не припинилася з огляду на те, що банк у жовтні 2010 року надіслав відповідачам письмову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором.

Такі доводи є безпідставними.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки розуміється, як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).

Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Цей правовий висновок зроблений Верховним Судом України за результатами розгляду справи № 6-53цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором (постанова від 17 вересня 2014 р.).

Суд першої інстанції у мотивувальній частині також зазначив, що підставою для відмови у позові до ОСОБА_4, ОСОБА_5 є й сплив позовної давності, перебіг якої почався з ухваленням рішення Господарського суду Чернівецької області у справі №16/5027/139/2011 від 20 квітня 2011 року.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Проте указаний висновок суду не призвів до неправильного по суті вирішення спору за позовом банку до ОСОБА_4, ОСОБА_5

Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові до ТОВ «Плафена» ЛТД, ТОВ «Євробуд ХХІ», то на часткове задоволення апеляційної скарги у цій частині, воно підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.

Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Отже у справі, яка переглядається, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» до ТОВ «Плафена» ЛТД, ТОВ «Євробуд ХХІ» про стягнення заборгованості.

Зважаючи, що указані порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу за меді доводів апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині та закриття провадження у справі в цій частині.

У зв'язку з наведеним, відповідно до вимог ч.2 ст. 206 ЦПК України слід повідомити ПАТ «Банк Форум», що розгляд його позовних вимог до ТОВ «Плафена» ЛТД, ТОВ «Євробуд ХХІ» про стягнення заборгованості за договором кредиту віднесено до юрисдикції господарських судів.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 308, ч. 1 ст. 310 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк ФОРУМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плафена» ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд ХХІ» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Провадження у справі в цій частині закрити.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді : М. В. Савчук

В.В. Чупікова