Рішення № 53899186, 25.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-24-26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа № 911/4930/15

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Марценюк О.М.

розглянувши справу № 911/4930/15

за позовомПриватного підприємства «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», м. Васильків

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Техно Центр»,

смт. Калинівка, Васильківський район

простягнення 441379,49 грн.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1 - довіреність № 03-11/15 від 03.11.2015;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 03-09/14/2 від 03.09.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Центр» (далі-відповідач) про стягнення 441379,49 грн. заборгованості, яка утворилась у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 28/07 від 28.07.2014 в частині своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 12.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4930/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.11.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

20.11.2015 через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позовну заяву № 13/15 від 20.11.2015, підтриманий представником в судовому засіданні, в якому відповідач не заперечує проти існуючої заборгованості, проте у звязку з відсутністю коштів та тяжким фінансовим становищем, що склалось на підприємстві, не має змоги її сплатити.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014 між позивачем (далі-постачальник) та відповідачем (далі-покупець) укладено Договір поставки (купівлі-продажу) № 28/07, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник взяв на себе обовязок в порядку та на умовах, визначеними договором, поставити покупцю метал в асортименті (далі-товар), а покупець в свою чергу зобовязується в порядку та на умовах визначеними договором, прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна товару встановлюється в національній валюті України, є договірною та вказується постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Умовами п.п. 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 договору визначено, що покупець надсилає постачальнику шляхом телефонного, електронного, факсимільного звязку заявку на поставку товару. Постачальник повинен протягом двох робочих днів підтвердити прийняття заявки та шляхом факсимільного, телефонного або електронного повідомлення надіслати покупцю факсимільним звязком рахунок-фактуру. Поставка товару здійснюється протягом не більш трьох робочих днів після надіслання покупцю рахунку-фактури. Одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцю наступні документи: видаткову накладну, податкову накладу, рахунок-фактуру (якщо виставлявся), інші документи, на вимогу покупця.

Згідно з п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування 100 % коштів на рахунок постачальника, протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару. До 16-го числа кожного місяця за тим, в якому відбулося відвантаження, проводиться обовязкова часткова оплата в розмірі не менше від 10 % від вартості придбаного покупцем товару.

На виконання умов п. 3.2 договору, 25.08.2014 відповідачем надана позивачу заявка на придбання товару, а саме: метал НВ500 20х2000х6000, НВ500 25х2000х6000, НВ500 35х2000х6000, на загальну суму 872211,17 грн.

На підставі заявки покупця та відповідно до умов договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: метал НВ500 20х2000х6000, НВ500 25х2000х6000, НВ500 35х2000х6000, всього на суму 872211,17 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані в двосторонньому порядку представниками сторін, видаткова накладна № 488 від 28.08.2014 та акт про передачу товару від 28.08.2014 на суму 872211,16 грн.

Крім того, як доказ передання товару відповідачу, позивачем до матеріалів справи надана товарно-транспортна накладна за формою 1-ТН № 33 від 28.08.2014, згідно з якою позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: метал, згідно з видатковою накладною № 488 від 28.08.2014.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 710 від 28.08.2014 на імя ОСОБА_3.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару від відповідача не надходило.

Для оплати вартості отриманого товару позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактура № 488 від 28.08.2014 на суму 872211,17 грн.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 430831,68 грн., вартість товару в сумі 441379,49 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

23.09.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 488, отримання якої підтверджується власним підписом представника відповідача, в якій позивач вимагає, протягом 7 днів сплатити суму заборгованості, у розмірі 441379,49 грн.

Проте, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 28/07 від 28.07.2014 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 441379,49 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволені позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Центр» (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 158, код ЄДРПОУ 38093903) на користь Приватного підприємства «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 72, код ЄДРПОУ 38007002) 441379 (чотириста сорок одну тисячу триста сімдесят девять) грн. 49 коп. заборгованості та 6620 (шість тисяч шістсот двадцять) грн. 69 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 27.11.2015

Суддя О.О. Христенко