Рішення № 53899164, 18.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015Справа №910/24630/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

про стягнення 14 876,34 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ваколюк А.В.

від відповідача: Перетятько В.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 14 876,34 грн. (з яких: 13 702,77 грн. - основний борг, 1 173,57 грн. - пеня), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договорами поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/24630/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.10.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

06.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи, які залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2015 р. надав суду клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу, яке суд задовольнив.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2015 р. надав суду оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні; надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2015 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи; проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 21.10.2015 р. до 18.11.2015 р. о 09:40 год. для дослідження доказів у справі.

17.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на відзив ТОВ «Фудмережа», який залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору;повторно позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2015 р. повторно проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 18.11.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (покупець) було укладено договори поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р. (надалі - договори), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах та в асортименті, вказаними в специфікаціях, разом із супровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

Умови договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказані договори є договорами поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 4.1. договорів, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP- до місця призначення, вказаного в замовленні (правила Inciterms-2000), тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару, і здійснити її своїми засобами за свій рахунок на адресу і в строк, вказані в такому замовленні.

Право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання сторонами транспортної накладної, яка засвідчує момент прийняття товарів покупцем в місці поставки. Товар постачається і передається у власність покупцеві вільний від будь-яких зобов'язань і обтяжень перед третіми особами п. 4.2. договорів).

Товар постачається разом з транспортною накладною, а також із всією товаросупровідною документацією, яка надається в оригіналах, або належним чином засвідчених копіях (п. 4.3. договору).

Додатком 2 до договору поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р. в редакції додаткової угоди до даного договору від 27.01.2012 р. сторони домовились у додатку № 2 комерційні умови термін оплати « 30 календарних днів» змінити на « 35 календарних днів».

Додатком 2 до договору поставки № 4600033078 від 04.02.2011 р. в редакції додаткової угоди до даного договору від 01.06.2011 р. сторони домовились у додатку № 2 комерційні умови термін оплати « 30 календарних днів» змінити на « 60 календарних днів».

Додатком 2 до договору поставки № 46000330158 від 21.02.2011 р. сторони домовились про термін оплати « 60 календарних днів».

Додатковою угодою від 30.12.2013 р. до договору поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р. було викладено п. 9.1. даного договору в наступній редакції: «п. 9.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну».

Додатковою угодою від 28.12.2013 р. до договору поставки № 4600033078 від 04.02.2011 р. було викладено п. 9.1. даного договору в наступній редакції: «п. 9.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну».

Додатковою угодою № 3 від 30.12.2013 р. до договору поставки № 4600033078 від 04.02.2011 р. було викладено п. 9.1. даного договору в наступній редакції: «п. 9.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014 р. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну».

Пунктом 9.1. договору поставки № 46000330158 від 21.02.2011 р. встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 р. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну.

Позивач пояснив суду, що ним були поставлені на виконання спірних договорів поставки товари, які покупець отримав, однак, не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати за дані товарі, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 13 702, 77 грн.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 14 876,34 грн. (з яких: 13 702,77 грн. - основний борг, 1 173,57 грн. - пеня), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договорами поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договорами поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за даним договором не виконав неналежним чином.

Відповідач, заперечуючи викладені в позові обставини, у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідальність у вигляді пені не передбачена спірними договорами та строк оплати за поставлену продукцію не настав.

Дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено, що за умовами договору поставки № 4600033158 від 21.02.2011 р. сторони узгодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється після закінчення дії договору та звіряння взаємних розрахунків між сторонами (п. 6.4. договору).

Згідно з п. 6.4. договору поставки № 4600033158 від 21.02.2011 р., постачальник надає покупцю згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості покупця, розмір якої сторони погоджують в додатку № 2 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому постачальник зобов'язується не притягати покупця до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії договору, чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних днів з моменту складання останнього акту звірки взаємних розрахунків по договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору поставки № 4600033158 від 21.02.2011 р., розмір заборгованості, що постійно діє у покупця перед постачальником - 10 000,00 грн.

Таким чином, сторони домовилися, що за поставлений товар на загальну суму 10 000,00 грн. строк оплати встановлюється завершенням дії договору та 14 календарних днів з дати підписання акту звірки. Оскільки договір поставки № 4600033158 від 21.02.2011 р. є чинним, то строк оплати за поставлений товар на суму 10 000,00 грн. ще не настав, у зв'язку з чим позивач безпідставно звернувся до суду про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн. за поставлений товар.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 702,77 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» суми основного боргу в розмірі 3 702,77 грн. за договорами поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» просить суд стягнути з відповідача 1 173,57 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договорами поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд м. Києва встановив, що позивач при нарахуванні пені керується п. 8.1. договорів поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р. та ч. 2 ст. 343 ГК України.

Згідно з п. 8.1. договорів поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р., за порушення умов договору, винна сторона несе відповідальність за збитки, що виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань відповідно до договору і законодавства України. До таких збитків сторони відносять штрафи, фінансові і штрафні санкції державних органів, що були пред'явлені покупцеві до виконання, за відсутність необхідних документів на товар з вини постачальника, за неналежне маркування товару, невідповідність товару вимогам нормативної документації, проведення спеціальних експертиз у зв'язку зі зверненням споживачів тощо. Сплата передбачених договором штрафів не звільняє сторону від виконання зобов'язань за договором і компенсацію збитків іншій стороні.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, оскільки договорами поставки № 4600033058 від 01.02.2011 р., № 4600033078 від 04.02.2011 р. та № 46000330158 від 21.02.2011 р. сторонами не передбачено відповідальність у вигляді пені за неналежне виконання грошового зобов'язання по оплаті за поставлений товар, то у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 173,57 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за спірними договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 36387249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, село Тарасівка, вул. Київська, 1-Б, код ЄДРПОУ 36713153) 3 702 (три тисячі сімсот дві) грн. 77 коп. основного боргу та 303 (триста три) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина