Постанова № 53897148, 26.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/1813/15-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 325/1813/15-п Суддя в 1-й інстанції Шеїна Л.Д.

Провадж. №33/778/471/15 Суддя в 2-й інстанції Тютюник М.С.

Категорія ст. 204-1 ч.2 КУАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року місто Запоріжжя

Суддя апеляційного суду Запорізької області Тютюник М.С., розглянувши в залі Апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Приазовського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2015 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Єнакієве, Донецької області, проживаючого за адресю: АДРЕСА_1, працюючого водієм в ТОВ «Дари природи»,

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУАП і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень в дохід держави.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до оскаржуваної постанови 14 вересня 2015 року о 20 год. 15 хв. в пункті пропуску «Юнаківка» на в'їзд в Україну на автомобілі ВАЗ 21013 бежевого кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 прибула група осіб в кількості 3 громадян. З'ясувалось, що громадянин ОСОБА_1 потрапив на територію РФ в тимчасово непрацюючому пункті пропуску «Новоазовск» без проходження прикордонного, митного та інших видів контролю, скоївши своїми діями адмінінстравтине правопорушення, передбачене ч.2 ст. 204-1 КУАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, допущені судом під час її постановлення, порушення його прав, передбачених ст. 277 КУАП, вчинення ним адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності, що виключає можливість провадження в справі про адміністративне правопорушення. Просить постанову скасувати, винести нову постанову, якою провадження закрити на підставі п.4 ст. 247 КУАП.

Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Як вбачається з матеріалів справи, цих вимог закону суддею не дотримано.

Так, зміст протоколу про адміністративне правопорушення засвідчує складання відносно ОСОБА_1 адміністративного протоколу за дії, передбачені ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

Диспозиція ч.2 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу чи без дозволу відповідних органів влади групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.

Суддею місцевого суду встановлена наявність в діях ОСОБА_1, при незаконному перетині державного кордону України, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

При цьому суддею, при кваліфікації дій ОСОБА_1, не зазначені кваліфікуючи ознаки, передбачені ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

Крім того, суддею не взято до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких даних щодо осіб, з якими, за даними адміністративного протоколу, ОСОБА_1 перетинав кордон та відсутність пояснень вказаних осіб.

До справи не додано достатніх доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 даного складу адміністративного правопорушення.

Натомість, як вбачається з пояснень ОСОБА_1, наданих як до суду першої інстанції (а.с.11), так і в апеляційній скарзі, він разом зі своєю сім'єю 09 вересня 2015 року дійсно перетнув державний кордон України з Російською Федерацією через непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ» у зв'язку з реальною загрозою життю та здоров'ю його сім'ї, викликаною подіями проведення антитерористичної операції, що відбувається на території Донецької області.

Пояснення ОСОБА_1 щодо обставин перетину державного кордону, підтверджуються також поясненнями його дружини ОСОБА_2, викладеними в долученій до матеріалів справи постанові Приазовського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2015 року, що набрала законної сили, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 204-1 КУАП щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п.4 ст. 247 КУАП. (а.с.19-20)

Матеріали справи не містять відомостей, які б спростовували вказані пояснення ОСОБА_1, а події у вказаному регіоні України та проведення антитерористичної операції є загальновідомим фактом.

Згідно зі ст. 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 18 КУАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУАП обо іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин, не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Враховуючи обставини, за яких ОСОБА_1 здійснив перетин державного кордону, його дії, згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», не відносяться до порушень правил перетинання державного кордону України, оскільки є вимушеним перетинанням кордону, вчиненим в стані крайньої необхідності.

Згідно з вимогами п.4 ст. 247 КУАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_1 перетнув державний кордон за обставин, що загрожували його життю та здоров'ю, тобто в стані крайньої необхідності провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись п.4 ст. 247, ст. 294 КпАП України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Приазовського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУАП скасувати, провадження по справі закрити.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області М.С. Тютюник