Ухвала суду № 53897112, 19.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/14051/13 Головуючий у 1 інстанції: Ревуцький С.І.

Провадження №22-ц/778/5092/15 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В.

суддів Кочеткової І.В.

Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, про визначення порядку користування будівлею, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому вказує, що їй на праві приватної власності належить 1/3 частина нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 в м. Бердянську Запорізької області. Інші 2/3 частини вказаної будівлі належать в рівних частках відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Вказує, що вона протягом 7 років орендувала у відповідачів їх частку будівлі, але з 13.07.2013р. відповідачі несподівано приїхали до Бердянська, самостійно вселилися у вказану будівлю та перешкоджають їй використовувати її частину вказаного майна. Оскільки згоди щодо порядку користування будівлею між усіма співвласниками не досягнуто, позивач просила в позові визначити порядок користування нежитловою будівлею, розташованою у м. Бердянську Запорізької області по АДРЕСА_1, між нею, з одного боку, та відповідачами, з іншої.

Після проведення у справі будівельно-технічної експертизи № 1965, якою було визначено два варіанти порядку користування будівлею, позивач просила встановити порядок користування, визначений у ІІ варіанті експертного висновку.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Визначено порядок користування нежитловою будівлею, розташованою в м. Бердянську Запорізької області по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_4, з другої сторони.

Виділено в особисте користування ОСОБА_3 наступні приміщення: по 1 поверху - 104 площею 17,3 кв.м; по II поверху: 203 площею 2,7 кв.м, 204 площею 14,6 кв.м, 205 площею 9,9 кв.м, 206 площею 3,0 кв.м, 207 площею 2,4 кв.м - загальною площею 32,6 кв. м; по III поверху: 303 площею 2,9 кв.м, 304 площею 15,7 кв.м, 305 площею 3,1 кв.м, 306 площею 2,5 кв.м, 307 площею 10,0 кв.м, 312 площею 2,5 кв.м, 313 площею 14,8 кв.м, балкон площею 0,5 кв.м - загальною площею 52,0 кв.м; по мансарді: 6 площею 0,9 кв.м, 7 площею 27,4 кв.м, 8 площею 1,9 кв.м, 9 площею 5,9 кв.м, лоджія площею 1,1 кв.м - загальною площею 37,2 кв.м. Загальна площа всіх приміщень складає 278,87 кв.м, що менше ідеальної частки на 0,36 кв.м, та позначена зеленим маркером в додатку № 2 висновку будівельно-технічної експертизи від 22.04.2014р.

Залишено в особистому користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наступні приміщення: по І поверху - 105 площею 10,6 кв.м, 109 площею 3,6 кв.м, 110 площею 6,6 кв.м - загальною площею 20,8 кв.м; по II поверху: 202 площею 2,0 кв.м, 212 площею 2,6 кв.м, 213 площею 14,7 кв.м, балкон площею 0,5 кв.м, 214 площею 14,8 кв.м, 215 площею 2,4 кв.м, 216 площею 2,5 кв.м, 217 площею 23,5 кв.м, балкон площею 0,7 кв.м, 208 площею 2,7 кв.м, 209 площею 12,4 кв.м, 210 площею 11,8 кв.м, 211 площею 2,7 кв.м загальною площею 93,3 кв.м; по III поверху: 310 площею 12,1 кв.м, 311 площею 2,5 кв.м, 314 площею 14,7 кв.м, 315 площею 2,3 кв.м, 302 площею 2,1 кв.м, 308 площею 12,4 кв.м, 309 площею 2,6 кв.м, 316 площею 2,3 кв.м, 317 площею 24,3 кв.м, балкон площею 0,7 кв.м - загальною площею 76,0 кв.м; по мансарді: 2 площею 22,3 кв.м з площею 2,0 кв.м, 4 площею 6,3 кв.м, 5 площею 2,3 кв.м, лоджія площею 1,1 кв.м, 10 площею 7,5 кв.м, 11 площею 44,4 кв.м, 12 площею 2,7 кв.м, балкон площею 0,6 кв.м - загальною площею 89,2 кв.м. Загальна площа всіх приміщень складає 558,84 кв.м, що позначена синім та жовтим маркерами в додатку № 2 висновку будівельно-технічної експертизи від 22.04.2014р.

Залишено в загальному користуванні співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4: по цокольному поверху - 1 площею 7,8 кв.м, 2 площею 91,0 кв.м, 3 площею 22,5 кв.м, 4 площею 20,5 к.м, 5 площею 7,9 кв.м, 6 площею 5,2 кв.м, сходова клітина площею 17,1 кв.м, загальною площею 172,0 кв.м; по І поверху: 101 площею 67,6 кв.м, 102 площею 10,9 кв.м, 103 площею 6,3 кв.м, 106 площею 2,9 кв.м, 107 площею 28,8 кв.м,108 площею 2,8 кв.м, сходова клітина площею 17,0 кв.м, загальною площею 136,3 кв.м; по II поверху: 201 площею 24,5 кв.м, сходова клітина площею 17,4 кв.м, загальною площею 41,9 кв.м; по III поверху: 301 площею 24,4 кв.м, сходова клітина площею 17,5 кв.м - загальною площею 41.9 кв.м; по мансарді: 1 площею 9,7 кв.м, сходова клітина площею 17,5 кв.м - зальною площею 27,2 кв.м. Загальна площа всіх приміщень загального користування співвласників складає 419,3 кв.м, що позначена красним маркером в додатку № 2 висновку будівельно-технічної експертизи від 22.04.2014р.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішення, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Апелянт ОСОБА_2, будучи повідомлений про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду повторно не з»явився.

Так, перший раз ОСОБА_2 не з»явився у судове засідання, призначене на 05 листопада 2015р., надавши заяву про відкладення розгляду справи у зв»язку з його хворобою та знаходженням у стаціонарі, яка була задоволена та справу було відкладено на 19 листопада 2015р.

В судове засідання 19 листопада 2015р. ОСОБА_2 повторно не з»явився, надавши заяву про відкладення розгяду справи у зв»язку з хворобою, з якої вбачається, що він знаходиться на амбулаторному лікування.

Зважаючи на те, що справа вже відкладалась за заявою відповідача через його хворобу та лікування на стаціонарі, а на тепер відповідач лікується амбулаторно, та, крім того, має представника в особі адвоката Гладкого Д.В., який повідомлений належним чином судовою повісткою, але в судове засідання не з»явився, колегія вважає на підставі ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 305 ЦПК України можливим розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою та підлягає задоволенню з наведених в ній підстав.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 заперечують проти апеляційної скарги та вважають рішення суду законним і обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не пілягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Бердянського міськрайонного суду від 15.08.2006р., договору дарування частки нежитлової будівлі від 25.05.2011р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та довідки КПТІ Бердянської міськради, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві власності належить нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 в м. Бердянську в рівних частках - по 1/3 частині кожному. Вказана будівля є триповерховою з цокольним поверхом та мансардою та за призначенням є готелем.

Як з»ясовано судом в ході розгляду справи, між співвласниками маються суперечки щодо користування будівлею, тому позивач в позові просила визначити порядок користування таким чином, щоб виділити їй в користування приміщення на її 1/3 частку, а відповідачам - на їх 2/3 частки.

Для з»ясування можливих варіантів визначення порядку користування будівлею між співвласниками ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 11.02.2014р. була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1965 від 22.07.2014р. експертом запропоновано 2 варіанти порядку користування спірною нежитловою будівлею з визначенням такого порядку щодо кожного із співвласників.

Суд, врахувавши прохання позивача ОСОБА_3, яка є ініциатором визначення порядку користування будівлею, та вважаючи ІІ варіант найбільш справедливим і найбільш рівним для обох сторін, дійшов висновку про необхідність прийняття позиції позивачки та визначив порядок користування будівлею за ІІ варіантом експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, насамперед, посилається на порушення судом норм процесуального права, які, на його думку, допущені судом при вирішенні справи, і є підставами для скасування рішення: вихід судом за межі позовних вимог; вирішення усно уточненого позивачем позову в судовому засіданні, в якому він не був присутнім; відсутність порушеного права позивача відповідачами; невідповідність висновків суду обставинам справи в частині визначення загальної площі всіх приміщень, що виділені в користування відповідачам; не включення до предмету доказування обставин щодо можливості поділу будівлі. А також вказував на порушення судом вимог матеріального права, а саме: статті 358 ЦК України.

Дослідивши вказані доводи апеляційної скарги, колегія вважає їх неспроможними з

огляду на таке.

За положеннями ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права являються підставами для зміни або скасування рішення тільки у тому випадку, якщо це призвело до неправильного вирішення справи.

Так, суд у відповідності до положень статті 11 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог, розмір яких останній має право уточнювати та збільшувати протягом розгляду справи.

Позивач в позові прохала визначити порядок користування будівлею між двома сторонами: між нею та іншими співвласниками, але заздалегідь при пред»явленні позову не могла без експертного висновку сама визначити, які є варіанти порядку користування.

10.02.2014р. ОСОБА_2 було заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, яке було підтримано його представником - адвокатом Гришиним Я.В. в судовому засіданні 11.02.2014р. ( а.с. 44-45).

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 11.02.2014р. судом вказане клопотання задоволено частково, оскільки з трьох питань, які бажав поставити ОСОБА_2 на дослідження експерта, суд поставив експерту лише одне питання: які можливі варіанти визначення порядку користування спірною будівлею.

Тобто суд як предмет доведення у цій справі визначив саме порядок користування, про що і було заявлено у позові позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 помилково витлумачив положення ст. 358 ЦК України, розуміючи її зміст такими чином, що визначенню порядку користування передує з»ясування питання можливості поділу майна, що є спільною частковою власністю кількох співвласників.

Проте поділ нерухомого майна в натурі у відповідності до часток співвласників є самостійним інститутом у правовідносинах між співвласниками, який припиняє спільну часткову власність. В той же час, порядок користування лише узгоджує, якими приміщеннями буде користуватись кожний співвласник або група співвласників.

Таким чином, позивач навіть не ставила питання про виділ її частки в натурі або поділ будівлі в натурі між співвласниками, що передбачало би утворення самостійних об»єктів права власності, а лише просила надати їй в користування приміщення у будівлі, які будуть відповідати її частці.

Отже, з боку суду не було помилки щодо предмету доведення у цій справі, який судом визначено правильно.

23 вересня 2014р. відповідач ОСОБА_2, достовірно знаючи, що вже проведено експертизу та справу призначено на 09.10.2014р. до слухання (отримав судову повістку - а.с. 125) з висновком експертизи не ознайомився та у судове засідання не з»явився, не надавши будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи та не сповістивши про причини своєї неявки.

Тому у суду були всі підстави для розгляду справи у його відсутності.

Той факт, що позивач не надавала письмового уточнення про те, за яким варіантом вона бажає визначити порядок користування готелем, не є порушенням статті 11 ЦПК України щодо виходу за межі позову, оскільки ОСОБА_3 не змінювала позовних вимог, а лише довела до відома суду, який варіант, на її думку, є більш прийнятним для вирішення її позову.

ОСОБА_2 наголошував також на тому, що жоден з відповідачів не порушував прав позивача на вільне користування спірною будівлею, а тому таке її право не підлягало захисту в судовому порядку. Вважає, що фактично спору між сторонами не було.

Проте погодитись з цим не можна, оскільки сам відповідач своїми діями визнав, що

спір все ж таки існує, заявивши клопотання про призначення експертизи у справі не за своїм позовом, а за позовом іншого співвласника - ОСОБА_3, сторони не узгодили свої відносини в мирному порядку в ході розгляду справи, а потім ОСОБА_2 не погодився з визначеним судом порядком користування. Все це вказує на те, що домовленості щодо користування готелем між співвласниками не мається, а кожний бажає користуватись готелем на свій розсуд.

Щодо стверджень ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в частині розміру виділених в користування приміщень, то вони є необґрунтованими.

Так, ОСОБА_2 зазначає, що позивачу виділено в користування приміщень на загальну площу 278,87 кв. м, а відповідачам - на загальну площу 279,3 кв. м, а не 558,84 кв. м, як зазначено у рішенні суду.

Але ці ствердження апелянта суперечать висновкам судової будівельно-технічної експертизи, за якими для ІІ варіанту порядку користування визначено, що ОСОБА_3 в користування надаються приміщення загальною площею 278,87 кв. м, співвласнику 2 - на загальну площу 279,67 кв. м, співвласнику 3 - на загальну площу 279,17 кв. м, а в спільному користуванні співвласників залишається приміщень на загальну площу 419,3 кв. м ( Т. 1 а.с. 86).

Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визначення порядку користування між двома сторонами: між нею та іншими двома співвласниками разом ( без визначення порядку користування між відповідачами), суд об»єднав виділені в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приміщення в одне ціле та підсумував площу виділених їм приміщень, визначивши, що виділена їм загальна площа складає: 279,17 кв.м + 279,67 кв.м = 558,84 кв. м.

Саме на цих висновках експертизи базуються висновки суду, в той час як ОСОБА_2 не правильно зрозумів вказані висновки, і тому вважав, що судом допущено помилку.

Розмір площ виділених сторонам в користування приміщень максимально відповідає їх часткам у праві власності, маючи незначну похибку: у позивача на 0,36 кв. м менше від належної на її ідеальну частку, у відповідачів - на 0,38 кв. м більше він належної на їх ідеальну частку, тобто відрізняється неістотно.

Разом з тим, намагаючись оспорити рішення суду, відповідач ОСОБА_2 нічого не зазначає в апеляційній скарзі з приводу неправильності або несправедливості визначеного порядку користування, порушення його прав таким порядком користування.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду справи не виявлено тих порушень судом норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі, а тому у відповідності до вимог ст.. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2014 року у справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: