Ухвала суду № 53895482, 10.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Головачова Я.В., Невідомої Т.О.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2015 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» до відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про виключення майна з опису та зняття арешту, -

В С Т А Н О В И Л А

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2015 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» до відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про виключення майна з опису та зняття арешту.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права. А саме, позивач вказує на те, що суд першої інстанції мав прийняти позовну заяву до розгляду у відповідності до статті 122 ЦПК України, перевірити склад зведеного виконавчого провадження на момент прийняття справи до розгляду і тільки після цього розглянути питання про передачу справи до розгляду іншому судові відповідно до його юрисдикції, якщо для цього будуть відповідні підстави. Також вказує на те, що при вирішення питання підсудності заяви про виключення майна з опису та зняття арешту у зведеному провадженні суду не надано право віддавати перевагу судовим рішенням, винесеним тим чи іншим судом (в даному разі - загальної юрисдикції чи адміністративним). Таким чином, вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, позивач просить її скасувати та зобов'язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі.

Справа № 756/9885/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/12792/2015Головуючий у суді першої інстанції: Камбулов Д.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. В судове засідання сторони не з'явились, про слухання справи повідомлені належними чином (а.с.22,23), причини неявки суду не повідомили, тому в порядку ст. 305 ч. 2 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» до відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про виключення майна з опису та зняття арешту, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції адміністративного судочинства, оскільки фактичний суб'єктний склад сторін у вказаній справі складається із юридичних осіб, а оскаржувана дія відповідача була вчинена на підставі виконавчих документів, виданих Окружним адміністративним судом м. Києва.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач просить виключити з опису нежитловий будинок - інженерно - лабораторний корпус А-5 площею 2346,30 м. кв., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, №5/7 (літера А), та нежитловий будинок - корпус Б-2 Е-2 площею 241,7 м. кв., який розташований за адресою: м. Київ. вул. Куренівська, №5/7 (літера Е), та зняти з них арешт.

Свої вимоги позивач обґрунтовув тим, що у провадженні відповідача перебуває зведене виконавче провадження № 39032312, по яким боржником виступає позивач.

Відповідно до вимоги державного виконавця від 05.05.2015 №114/5, загальна заборгованість позивача по вказаному вище виконавчому провадженні становить 2 342128,97 грн.

Так, з позовних матеріалів вбачається, що стягувачем по зазначеному вище зведеному виконавчому провадженню є Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, також зазначені матеріали містять відомості про те, що наявний у позивача борг виник на підставі виконавчих документів, виданих Окружним адміністративним судом м. Києва.

Посилаючись на те, що накладення арешту на нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності є порушенням його прав, вважав, що позов підлягає задоволенню на підставі ст. ст. 391, 392 ЦК України, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства Оболонським районним судом м. Києва.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття17, далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 2; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні порушення, законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним слід виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовом, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією із сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Крім того, п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 роз'яснено, що у відповідності зі статтею 33 Закону «Про виконавче провадження», кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів лише з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження. Скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та той факт, що позивачем оскаржується дія відповідача вчинена на виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих Окружним адміністративним судом м. Києва, то і оскарження вказаної дії має відбуватися за правилами адміністративного судочинства.

Право власності на майно, на речове право на чуже майно, та захист цих прав регулюються цивільним законодавством і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/ або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень) (п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).

Проте, сторонами у вказаній справі є юридичні особи, одна з яких є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень.

Таким чином, проаналізувавши зміст позовних вимог та виходячи із суб'єктного складу спору, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вимоги мають вирішуватися в порядку адміністративного судочинства (ст. 181 КАС України).

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про непідсудність справи місцевому суду, так як даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали з доводів викладених в апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» - відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: