Рішення № 53895478, 03.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопад 2015року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Пікуль А.А.,

при секретарі Троц В.О., Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі ліквідатора Раєвського Костянтина Євгенійовича, Національного банку України про скасування рішення ліквідатора визнання та віднесення вимоги до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Івано-Франіквського міського суду від 07.06.2010, було розірвано договір участі у ФФБ та стягнуто з ТОВ «Укрпромбанк» на користь позивача грошові кошти в сумі 1024286,04 грн.. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк» було прийнято рішення про визнання та віднесення вимоги ОСОБА_1 до 7-ої черги задоволення вимог кредиторів. Також, згідно витягу додатку № 2 до Договору про передачу в управління непроданих активів від 05.09.2013 №31-J1 ОСОБА_1 включений до 7-ої черги задоволення кредиторів на суму 982786,08 грн., а на підставі цього договору ТзОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ КАПІТАЛ» зобов'язалась вжити всіх заходів щодо погашення заборгованості Банку перед його кредиторами за рахунок отриманих активів.

Справа № 757/25556/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц-796/10928/2015Головуючий у суді першої інстанції: Матвійчук Г.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2015 задоволений позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі ліквідатора Раєвського Костянтина Євгенійовича, Національного банку України про скасування рішення ліквідатора визнання та віднесення вимоги до сьомої черги задоволення вимог кредиторів.

Визнаний частково недійсним Договір № 31-Л від 05.09.2013, укладений між ТОВ «Український промисловий банк», Національним Банком України та ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», а саме: в частині постановлення ОСОБА_1 на 7-му чергу задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк», що передбачено Додатком № 2 до даного Договору, який являється його невід'ємною частиною

Скасовано рішення ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» Раєвського Костянтина Євгенійовича про віднесення ОСОБА_1 до сьомої черги задоволення вимог кредиторів.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» виплатити кошти в сумі 982786 (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят шість) гри. 08 коп. ОСОБА_1 з коштів оперативного резерву Фонду фінансування будівництва, які знаходяться на розрахунковому рахунку ТзОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал».

Не погодився з таким рішення суду відповідач ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ КАПІТАЛ», його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність необґрунтованість рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Відповідач вказує на те, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, а тому не може ставити вимогу про визнання його недійсним. Також відповідач наголошує на помилковості висновків суду що ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» набуло зобов'язань по ФФГ, оскільки вони не є фінансовою установою і, відповідно, не можуть здійснювати управління ФФБ. Звертається увага і на те, що розмір коштів, які мають бути виплачені позивачу становлять половину переданих активів ФФБ, що призведе до порушення прав інших довірителів. На підставі викладеного, відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених ній, просив про задоволення заявлених вимог.

Представник НБУ також підтримав апеляційну скаргу, просив про задоволення її вимог.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення вважають законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Інші учасники в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції аналізуючи норми Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дійшов до висновку, що включення позивача до сьомої черги суперечить нормам Закону України ««Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», так як у разі ліквідації управителя ФФБ кошти на рахунку ФФБ не включаються до ліквідаційної маси управителя ФФБ і спрямовуються виключно на задоволення вимог довірителів до управителя ФФБ згідно з Правилами ФФБ.

Проте, погодитись з такими висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 07.06.2010 було розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва №81 від 31.05.2007, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» відкріпити від довірителя ОСОБА_1 будинок в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 106,83 кв.м., що відповідає 10683 вимірних одиниць.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1 024 286 грн. 04 коп. в рахунок вартості будинку /т.1 а.с.12-13/.

Наказом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» РаєвськогоК.Є. від 13.09.2011 відкріплено об'єкт інвестування за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 106,83 кв.м. від довірителя ОСОБА_1 /т.1 а.с.14/. Також у наказі зазначено направити забудовнику ТОВ «Новекс Дім» вимогу щодо повернення коштів для подальшої виплати довірителю за рішенням Івано-Франківського міського суду від 07.06.2010.

Однак, рішення Івано-Франківського міського суду від 07.06.2010 в частині повернення коштів ОСОБА_1 на сьогодні не виконане.

Разом з тим, з набранням законної сили рішенням суду від 07.06.2010 Договір про участь у ФФБ є розірваним, відповідно на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Що стосується присудженої судом суми до стягнення з ТОВ «Укрпромбанк». Після набрання законної сили судового рішення, отримання та пред'явлення до виконання виконавчого листа правовий режим перейшов у площину примусового стягнення заборгованості, що регулюється Законом України «Про виконавче провадження». В подальшому виконавче провадження по примусовому виконанню судового рішення було закінчено у зв'язку із ліквідацією боржника ТОВ «Укрпромбанк», а виконавчий документ було направлено для виконання на адресу ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» К.Є.Раєвського, який в межах своїх повноважень вніс грошові вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів до сьомої черги, в силу вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто до 21.09.2012).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор при прийнятті рішення про відчуження активів та/або зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 96 цього Закону кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовують на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоровю громадян;

2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку;

2-1) вимоги Пенсійного Фонду України щодо зобов'язань перед накопичувальним пенсійним фондом та вимоги недержавних пенсійних фондів;

3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

5-1) вимоги Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку наданням поворотної фінансової допомоги за виключенням внесків до статутного капіталу;

6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

8) вимоги за субординованим боргом.

А отже, рішення ліквідатора про віднесення позивача до сьомої черги кредиторів відповідає обставинам справи та викладеним вимогам законодавства, оскільки вимоги позивача не можуть бути віднесені до іншої черги, що передує сьомій.

Посилання позивача на те, що його вимоги мали бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури не можуть бути прийняті до уваги суду, так як не ґрунтуються на нормах законодавства, яке не передбачає іншої процедури погашення вимог кредиторів банку, що ліквідується.

Положення ст. 93 цього Закону, на які посилається позивач, передбачають, що кошти на рахунку Фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на рахунку банку, що перебувають в його управлінні, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до Законів України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Проте, вказані положення регулюють питання управління зокрема Фондом фінансування будівництва, управителем якого був банк, що ліквідується, а не порядок погашення вимог кредиторів.

Також слід звернути увагу, на положення ч. 10 ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно якоївимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

В установлений Законом строк позивач інших вимог ніж за рішенням суду до ліквідатора не заявляв, натомість ним обраний спосіб захисту не передбачений спеціальним законом, проте і суд не може перебирати на себе функції інших установ.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про скасування рішення ліквідатора, яким віднесено позивача до сьомої черги задоволення вимог кредиторів банку, не відповідає обставинам справи та вимогам діючого на момент прийняття такого рішення законодавства. Крім того, ні позивачем в позові, ні судом в оскаржуваному рішенні не вказано на порушення ліквідатором конкретних правих норм.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом першої інстанції визнаний частково недійсним Договір № 31-Л від 05.09.2013, укладений між ТОВ «Український промисловий банк», Національним Банком України та ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ КАПІТАЛ», а саме: в частині постановлення ОСОБА_1 на 7-му чергу задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк». Проте, як вже вказано вище, віднесення ОСОБА_1 до сьомої черги кредиторів не суперечить вимогам законодавства. А отже і підстав для визнання недійсним договору в цій частині не вбачається, тому рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню.

Розглядаючи вимоги про зобов'язання ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ КАПІТАЛ» виплатити позивачу грошові кошти з коштів оперативного резерву Фонду фінансування будівництва, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно Договору № 31-Л від 05.09.2013 ТОВ «Укрпромбанк» в особі ліквідатора Раєвського К.Є. передав в управління ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» активи наявні на балансі на дату укладення цього договору, а ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» прийняв в управління активи і зобов'язався вжити всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк» за рахунок переданих активів. Перелік активів наведений в додатку. Зокрема, в додатку № 2 вказаний позивач, як кредитор сьомої черги /т.1 а.с.15-19/.

Пунктом 3.3. Договору № 31-Л передбачено, що окрім активів, що входять до складу ліквідаційної маси, Установник управління передає Управителеві грошові кошти оперативного резерву ФФБ, а також документацію ФФБ. Управитель приймає на себе зобов'язання вжити заходи щодо заміни управителя вказаних ФФБ та вирішення інших питань функціонування Фондів фінансування будівництва.

Відповідно до вказаного пункту Договору № 31-Л на ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», як Управителя, покладено обов'язок здійснювати заходи щодо заміни управителя вказаних ФФБ та вирішення інших питань функціонування Фондів фінансування будівництва.

За умовами вказаного Договору №31-Л до ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» не переходить функція управителя Фондів фінансування будівництва в рамках Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

А тому зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» виплатити позивачу грошові кошти з оперативного резерву не відповідає положенням вказаного договору, при цьому зобов'язання ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» визначаються виключно переліком переданих активів. А в силу ст.ст. 11,509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів або безпосередньо з актів цивільного законодавства. Оскільки не встановлено інших правових підстав для виникнення обов'язку ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» виплатити кошти позивачу в інший спосіб ніж вказано у договорі, то підстав для такого зобов'язання не вбачається.

Крім того, оспорюваним рішенням фактично встановлений порядок виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 07.06.2010, яке не передбачало порядку як то виплата коштів з оперативного резерву Фонду фінансування будівництва, застосовано було лише стягнення суми грошових коштів з ТОВ «Укрпромбанк», хоча виходячи з положень ст..373 ЦПК України ці питання вирішуються судом, який видав виконавчий документ і на стадії виконавчого провадження.

Виходячи з викладеного, і в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» виплатити позивачу грошові кошти рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В порядку ст. 305 ЦПК України підставами для зміни та скасування рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2015 скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі ліквідатора Раєвського Костянтина Євгенійовича, Національного банку України про скасування рішення ліквідатора визнання та віднесення вимоги до сьомої черги задоволення вимог кредиторів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: