Постанова № 53895211, 23.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа № 920/1205/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н.В.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників:

позивача - Воєйко В.Л. - дов. № 14/08-15 від 14.08.2015р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5137 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 29.09.2015 р. у справі № 920/1205/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське", с. Яструбщина, Глухівський район, Сумська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МалКа - транс" в особі філії "Конотопський молзавод", м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 406 192,70 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.09.2015 р. (суддя Заєць С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МалКа-транс" в особі філії "Конотопський молзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" 406 192,70 грн. заборгованості, 8 187,05 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ТОВ "МалКа-транс" в особі філії "Конотопський молзавод", подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 29.09.2015 року скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач посилається на те, що позивачем до матеріалів справи надано копії первинних документів, що оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а також не надано первинних бухгалтерських документів - довіреностей, на підставі яких виписується видаткові накладні, у разі отримання товару уповноваженою особою. Як вважає відповідач, надані видаткові та товарно-транспортні накладні, на підставі яких позивач просить стягнути заборгованість не можуть підтверджувати поставку товарів, не доводять такого факту, та відповідно отримання товару по договору від 02.01.2015 року.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, на адресу суду від нього надійшло клопотання (вх. № 15737) про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність представника ТОВ "МалКа-транс" в особі філії "Конотопський молзавод".

Судова колегія, розглянувши дане клопотання відповідача, вважає його необґрунтованим, не доведеним належними доказами та таким, що не підлягає задоволенню. До того ж, як зазначено в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Позивач, ТОВ "Яструбщанське", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач зазначив, що оформлення факту прийняття товару шляхом складання видаткових накладних не передбачено ні договором, ні Інструкцію про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС) затвердженою наказом Міністерства аграрної політика України № 176 від 01.07.2002 р., зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02.09.2002 р. за № 723/7011, а тому видаткові накладні і не складались сторонами, а посилання відповідача у цій частині на якісь порушення є безпідставними та такими, що не підтверджені доказами. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 09.09.2015 р. заборгованість в сумі 406 192,70 грн. на користь позивача підтверджена сторонами договору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаної особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, вислухавши доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.01.2015 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "МалКа-транс" в особі філії "Конотопський молзавод" було укладено договір на закупівлю сільськогоспождарської продукції (сировини), відповідно до п 1.1 якого продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97 (надалі товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2 даного договору місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця визначається місцезнаходження продавця: с. Яструбщина Глухівського району.

В п. 1.3 та п. 1.4 цього ж договору сторони визначили, що приймання продукції покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України. Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товаротранспортній накладній.

У відповідно до п. 2.1 зазначеного договору, оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Згідно із п. 2.2 договору, загальна ціна на товар за даним договором складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської документації.

Пунктом 2.5. вказаного договору розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, позивач зобов'язався на підставі товарно-транспортної накладної передати у власність відповідачу товар, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами встановленими у протоколі погодження.

Умовами договору покупець (відповідач) зобов'язався: в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар (п. 3.2.1. договору); своєчасно прийняти весь переданий продавцем відповідно до даного договору товар (п. 3.2.2. договору); забезпечити вивезення та розвантаження продукції власним або залученим транспортом (п. 3.2.3. договору); забезпечити та проконтролювати своєчасне прийняття товару за кількістю та якістю (п. 3.2.4. договору).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач (постачальник) свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та належним чином, щоденно передаючи молочну сировину відповідачу. Факт поставки та отримання товару підтверджується матеріалами справи, а саме товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини за період з 01.01.2015 р. по 31.05.2015 р. (а.с. 25-111).

Відповідач, в свою чергу, порушив умови укладеного договору та не здійснив оплату за поставлений товар в повному обсязі та в належні до оплати строки, в зв'язку з чим заборгованість відповідача за отриманий товар склала 406 192,70 грн., про що також свідчить акт звіряння взаємних розрахунків № 224 від 09.09.2015 р., якій підписаний та скріплений печатками обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 152 від 03.06.2015 р. про погашення заборгованості. Проте, заборгованість, що є предметом цього позову, залишається не погашеною.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями товарно-транспортних накладних, а також, актом звіряння взаємних розрахунків № 224 від 09.09.2015 р., проте в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару в сумі 406 192,70 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктом 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України вбачається, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже було зазначено, факт поставки та отримання товару підтверджується матеріалами справи, а саме товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини за період з 01.01.2015 р. по 31.05.2015 р.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з позивачем, що останнім повністю дотримано вищезазначені умови договору та належним чином поставлено товар відповідачу, оскільки надані ним товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт поставки товару, не мають доказової сили.

Судова колегія вважає такі твердження необґрунтованими та таким, що не можуть бути взяті судом до уваги.

Так, пунктом 1.2. спірного договору визначено, що місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця визначається місце знаходження продавця с. Яструбщина Глухівського району.

Отже, договором визначено, що місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця визначається місце знаходження продавця с. Яструбщина Глухівського району.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором визначене місце передачі товару, відповідач зобов'язався забезпечити вивезення та розвантаження продукції власним або залученим транспортом, забезпечити та проконтролювати своєчасне прийняття товару за кількістю та якістю, позивач передав товар відповідачу у визначеному місці, згідно товарно-транспортних накладних замовник (платник) товару є саме ТОВ "МалКа-транс", тобто відповідач, а відправником є ТОВ "Яструбщанське", а тому дії позивача по передачі товару відповідачу відповідають умовам договору.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф.№3-ПК (МС), затвердженої наказом Міністерства аграрної політика України № 176 від 01.07.2002 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2002 року за № 723/7011, приймальна квитанція - це

документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Документальне забезпечення записів у приймальній квитанції проводиться відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704). Дані з нагромаджувальної відомості за місяць по сільськогосподарському підприємству вносяться до приймальної квитанції.

В матеріалах справи містяться приймальні квитанції: № 377 за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року; № 414 за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року; № 430 за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року; № 471 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року; № 474 за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року та акти звірки взаємних розрахунків: № 5 від 02.01.2015 року; № 51 від 02.02.2015 року; № 101 від 31.03.2915 року; № 133 від 05.05.2015 року і № 152 від 31.05.2015 року, згідно яких саме посадові особи відповідача прийняли товар у позивача, оскільки приймальні квитанції підписані посадовими особами та скріплені печатками філії відповідача.

Також, в матеріалах справи є акт № 152 звірки взаємних розрахунків від 31.05.2015 р. заборгованість в сумі 409 352,70 грн. на користь ТОВ "Яструбщанське" підтверджена сторонами договору, в тому числі і факт прийняття молочної сировини саме відповідачем.

Враховуючи викладене, у відповідності з пунктом 2.1. договору позивач виконав взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачу молочної сировини, а відповідач розрахувався за цю сировину частково та на момент подання позову мав заборгованість у сумі 409 352,70 грн. Після подання позову відповідач уточнив свої позовні вимоги, оскільки перерахував позивачу 21.07.2015 року - 1860,00 грн., а 13.08.2015 року - 1000,00 грн. з призначенням платежу - плата за молоко згідно договору від 01.01.2015 року, всього 2860,00 грн., що також підтверджує визнання відповідачем боргу.

На виконання ухвали господарського суду Сумської області від 07.09.2015 року сторонами 09.09.2015 року була проведена звірка взаємних розрахунків, в результаті проведення якої було складено акт № 224 від 09.09.2015 року. В цьому акті сторони зазначили, що звірка взаємних розрахунків проводилась за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 02.01.2015 року, що всі розрахунки незважаючи на їх призначення, сторони зараховують за цим договором, оскільки інші договори в 2015 році не укладалися.

Також, за результатами звірки взаємних розрахунків 09.09.2015 року сторонами встановлено, що борг відповідача перед позивачем за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 02.01.2015 року становить 406 192,70 грн.

Судова колегія зазначає, що під час розгляду справи в апеляційній інстанції в судовому засіданні було оглянуто всі вищенаведені документи в оригіналі.

Таким чином, як правильно дійшов висновку суд першої інстанції, станом на 09.09.2015 р. борг відповідача перед позивачем за умовами виконання договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 02.01.2015 р. становив 406 192,70 грн. та фактично визнаний відповідачем.

Враховуючи викладене та те, що матеріалами справи підтверджено факти прийняття товару від позивача відповідачем, а також актом звірки взаємних розрахунків № 224 від 09.09.2015 р., проте, відповідач не провів розрахунки за прийнятий товар повністю, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуваним рішенням з урахуванням уточнення позовних вимог правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача 406 192,70 грн.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 29.09.2015 р. у справі № 920/1205/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МалКа - транс" в особі філії "Конотопський молзавод", м. Конотоп, Сумська область, на рішення господарського суду Сумської області від 29.09.2015 р. у справі № 920/1205/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.09.2015 р. у справі № 920/1205/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 30.11.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.