Постанова № 53894919, 23.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа№ 910/10577/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Драчова М.С.

від відповідача: Сергієнко М.С.

від третьої особи 1: Король О.М.

від третьої особи 2: Науменко С.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015р.

у справі №910/10577/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Дарниця-2»

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Київенерго», Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

про стягнення 147 301,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Дарниця» про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 133 861,63 грн., інфляційних витрат в сумі 7 174,13 грн., 3% річних в розмірі 5 715,04 грн. та пені в сумі 550,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2103р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Дарниця-2» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 60 509,75 грн., 1 257,01 грн. інфляційних витрат, 2 251,78 грн. 3% річних, 550,56 грн. пені та 1 291,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2013р. змінено, позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 28 397,67 грн. основного боргу, 811,91 грн. інфляційних витрат, 1 313,69 грн. 3% річних, 176,44 грн. пені, а також 409,01 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2104р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. в частині стягнення 28 397,67 грн. основного боргу, 911,91 грн. інфляційних витрат, 1 313,69 грн. 3% річних, 176.44 грн. пені та 613,99 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи №910/10577/13 Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 07.10.2014р., яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 30 266,24 грн., 811,91 грн. інфляційних збитків, 1 313,69 грн. 3% річних, 176,44 грн. пені та 613,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.0.2015р. та рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи Господарським судом міста Києва прийнято рішення 20.07.2105р., яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015р. у справі №910/10577/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Дарниця-2» на користь позивача 28 397,67 грн. основного боргу, 811,91 грн. інфляційних витрат, 1 313,69 грн. 3% річних, 176,44 грн. пені задовольнити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, застосувавши лише аналогію права, прийшов до висновку про нечинність розпоряджень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради щодо встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, виходячи виключно з постанови Верховного суду України. Проте, як вказує скаржник, застосовані позивачем при нарахуванні за надані в спірний період послуги розпорядження Київської міської державної адміністрації щодо встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2103р. (К/9991/79833/12, К/800/3835/13) були визнані законними та чинними. За таких обставин, на думку позивача, господарський суд, не застосувавши тарифи, погоджені розпорядженням №980 до спірного періоду, прийшов до незаконного та хибного висновку щодо незадоволення позовних вимог та, як наслідок, прийняв незаконне рішення.

Відповідач надав до матеріалів справи письмові пояснення, за якими звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Кабінетом Міністрів України від 17.07.2009р. за №842-р. було видано розпорядження, яким зупинено дію розпорядження КМДА за №520 від 29.04.2009р. Дане розпорядження набрало законної сили з 17.07.2008р. і чинне на даний час. Крім того розпорядження КМДА №980 від 31.08.2009р. визнано нечинним з моменту прийняття згідно постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а/118/11, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2104р. Також розпорядження КМДА не пройшли державної реєстрації і відповідно до постанов Верховного суду України від 28.11.2011р. у справі №21-246а11 та від 02.12.2014р. у справі №21-470а14 є нечинними, у зв'язку з тим, що не пройшли державної реєстрації і відповідно не повинні застосовуватися до спірних правовідносин.

Треті особи не надали письмових пояснень щодо доводів апеляційної скарги позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Пономаренко Є.Ю. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та призначено її до розгляду на 21.09.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 21.09.2105р., у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи №910/10577/13 у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015р. колегія суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. прийняла до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

12.10.2015р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Шевченка Е.О. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. розгляд справи призначено на 09.11.2015р.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 21.09.2015р., 09.11.2015р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

28.12.2001р. між Закритим акціонерним товариством Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "Дарниця-2", як абонентом, був укладений Договір №9778/4-14-с від 28.12.2001р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент, в свою чергу, сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які було затверджено Наказом №65 від 01.07.1994р. Державного комітету України.

У відповідності до п. 2.2 Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору №9778/4-14-с від 28.12.2001р. абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останні три місяці для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. У разі невиконання даної умови Договору, облік спожитих послуг за відповідний період приймається абонентом за даними постачальника та перерахунки за вказаний період не проводяться.

Згідно з п. 3.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які було затверджено Наказом №65 від 01.07.1994р. Державного комітету України.

Пунктом 3.6. укладеного між сторонами правочину передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до п. 5.1. Договору цей Договір є безстроковим, діє на весь період часу надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає Державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затвердженим Наказом №400 від 12.05.2010р. Міністерства охорони здоров'я України, та водовідведення.

Матеріали справи свідчать, що на підставі Договору відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 2-833 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.

З розшифровок з рахунку відповідача за період з 02.2009р. по 08.2012р. вбачається, що позивачем було надано відповідачеві послуг з холодного водопостачання та водовідведення (код 2-833) в обсязі 306 649,22 куб. м.

Відповідачем не заперечувався обсяг наданих позивачем вказаних вище послуг.

За спожиті у період з 02.2009р. по 08.2012р. відповідачем послуги з холодного водопостачання та водовідведення (код 2-833) в обсязі 306 649,22 куб.м позивачем було нараховано плату на загальну суму 616 322,62 грн.

Згідно п.п.12.5, 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Державного комітету України, передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Згідно з п.3.1 Наказу №190 від 27.06.2008р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. Рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання (п.3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України).

Як вбачається з розрахунку позивача, при визначенні вартості спожитих послуг ним були застосовані тарифи за Розпорядженням №1127 від 28.08.2007р. Київської міської державної адміністрації "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води", Розпорядженням №516 від 29.04.2009р. "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", Розпорядженням №980 від 31.08.2009р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", Розпорядженням №1332 від 30.11.2009р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", Постановою №58 від 20.01.2011р. Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал" та Постановою №82 від 10.02.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал".

Оскільки, за твердженнями позивача, відповідачем свої зобов'язання в частині оплати спожитих у період з 02.2009р. по 08.2012р. послуг з холодного водопостачання та водовідведення (код 2-833) в повному обсязі оплачено не було, у нього утворилась заборгованість в розмірі 73 635,19 грн. за кодом за кодом 2-833.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

Так, у відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з 02.2009р. по 08.2012р., що є предметом розгляду у даній справі, 30.05.2013р.

За таких обставин, враховуючи положення наведених вище норм закону, строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 02.2009р. по 05.2010р. (включно) сплив.

За період з 06.2010р. по 08.2012р. позивач нараховував плату за послуги згідно Розпорядження №980 від 31.08.2009р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", Розпорядження №1332 від 30.11.2009р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", Постанови №58 від 20.01.2011р. Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал" та Постанови №82 від 10.02.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал".

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Наведене кореспондується із положеннями підпункту 4 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч.3 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" щодо засад формування органами місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

За змістом ст.ст.14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні №21-рп/2003 від 25.12.2003 вказав, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Водночас, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст.1 Указу №493/92 від 03.10.1992р. Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992р. Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

У абз.2 п.15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011р. у справі №21-246а11 та від 02.12.2014 по справі №21-470а14.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності до приписів ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що Розпорядження №980 від 31.08.2009р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", Розпорядження №1332 від 30.11.2009р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення" не пройшли державну реєстрацію у органах Міністерства Юстиції України, а отже, застосування позивачем тарифів, визначених цими розпорядженнями, за період 06.2010р. по 08.2012р., є безпідставним.

20.06.2002р. Київською міською державною адміністрацією прийнято Розпорядження №1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення".

Вказане Розпорядження зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002р. за №46/429, а тому у відповідності до приписів Указу №493/92 від 03.10.1992р. Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" даний акт набув сили.

Оскільки до моменту набуття сили Постановою №58 від 20.01.2011р. Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал" та Постановою №82 від 10.02.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал", тобто до 02.2011р., не існувало інших зареєстрованих органами Міністерства юстиції України розпоряджень, окрім Розпорядження №1245 від 20.06.2002р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, що були спожиті відповідачем у спірний період, плата повинна розраховуватись саме за тарифами, розміри яких затверджено наведеним актом Київської міської державної адміністрації.

Згідно вказаного акту тариф на холодне водопостачання при наявності квартирного або побудинкового (на групу будинків) приладу обліку холодної води становив 0,52 грн. за один куб.м та на водовідведення холодної води при наявності квартирного або побудинкового (на групу будинків) приладу обліку холодної води - 0,30 грн. за один куб. м.

Одночасно, застосування у період з 02.2011р. по 08.2012р. тарифів, затверджених Постановою №58 від 20.01.2011р. Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал" та Постановою №82 від 10.02.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал" апеляційний господарський суд вважає правомірним, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ст.19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 01.01.2011. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом №335/98 від 21.04.1998р. Президента України, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності.

Таким чином, саме на підставі означених повноважень Національною комісією регулювання електроенергетики України і було прийнято постанови №58 від 20.01.2011р. та №82 від 10.02.2012р. "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал".

Вищий господарський суд України, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 28.04.2015р. у справі №910/10577/13 також наголосив на правомірності застосування до спірних правовідносин наведених вище постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Обґрунтованість застосування наведених вище розпорядчих актів наголошено і Верховним Судом України у постановах від 28.05.2013р. у справі №5011- 64/2345-2012 та від 11.12.2012р. у справі №22/313.

Судова колегія апеляційного господарського суду, здійснивши розрахунок за споживання на підставі Договору у період з 06.2010р. по 08.2012р. послуг за кодом 2-833, встановила, що відповідачем повинно було бути сплачено 321 967,36 грн., з яких вартість послуг за період з 06.2010р. по 01.2011р. визначається на підставі Розпорядження №1245 від 20.06.2002р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", за період 02.2011р. по 02.2012р. за Постановою №58 від 20.01.2011р. Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал" та у період з 01.03.2012р. по 08.2012р. згідно Постанови №82 від 10.02.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал".

Матеріали справи підтверджують сплату відповідачем позивачеві за послуги з холодного водопостачання та водовідведення (код 2-833) в розмірі 370 711,58 грн., тобто в більшому розмірі, ніж підлягало сплаті. З огляду на що заборгованість з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення (код 2-833) за період з 06.2010р. по 08.2012р. згідно Договору у відповідача перед позивачем відсутня.

Стосовно заборгованості за стоки гарячої води слід зазначити наступне.

Як вбачається, позивачем відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 2-50883 для здійснення розрахунку за послуги з постачання води на підігрів та стоків гарячої води.

Разом з тим, акти зняття показань з приладів обліку по коду 2-50883 не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, так як вони не підписані відповідачем, а отже не можуть слугувати належним доказом, який би підтверджував факт, про який стверджує позивач.

Аналогічну позицію щодо доказової сили непідписаних представниками контрагентів актів за кодом 2-50883 наведено у постанові від 30.07.2014р. Вищого господарського суду України у розглядуваній справі.

Крім того, судовою колегіє апеляційного господарського суду також прийнято до уваги, що показники за кодом 2-50883, які зазначені в актах, було знято з лічильника, що знаходився на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго", а не сторін за Договором, тобто позивача чи відповідача.

Враховуючи те, що у відповідача перед позивачем відсутній основний борг, в задоволенні 911,91 грн. інфляційних втрат, 1 313,69 грн. 3% річних, 176,44 грн. пені судова колегія також відмовляє, як у похідних вимогах.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015р. у справі №910/10577/13 залишити без змін.

3. Справу №910/10577/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко