Постанова № 53894908, 19.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Справа№ 910/15874/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Федорчука Р.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 - за договором про надання правової допомоги №001 від 05.05.2015 року;

від відповідача: Шаркаді І.І. - представник за дов. №0001-ЮРС від 05.01.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року

у справі № 910/15874/15 (суддя:Цюкало Ю.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі - відповідач) про стягнення 15150,00 грн заборгованості за надані послуги, 8 843,68 грн пені, 11514,00 грн інфляційних втрат, 1181,50 грн 3% річних, а також витрат на правову допомогу в розмірі 7 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 606 від 23.07.2010 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату наданих йому позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі № 910/15874/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 15 150,00 грн заборгованості за надані послуги, 1258,90 грн 3% річних, 11359,62 грн інфляційних втрат, 1318,81 грн судового збору та 2776,85 грн витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що від імені позивача діяв ОСОБА_6, який не мав повноважень на підписання акту виконаних робіт №30.10.2012 року, тобто позивач не міг виконувати зобов'язання за спірним договором.

Також, скаржник не погоджується з покладанням на нього витрат на правову допомогу адвоката в сумі 7600,00 грн.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, проте в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/15874/15 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 01.10.2015 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" було прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/15874/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів:Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.11.2015 року прийнято до провадження справу № 910/15874/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

18.11.2015 року від представника відповідача через відділ діловодства до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалі справи копії договору доручення на посередницькі послуги старшого аварійного комісару від 28.05.2009 року та витребування у позивача його оригіналу та оригіналу довіреності №4308-ЮРС від 31.10.2011 року, для огляду в судовому засіданні.

За результатом розгляду справи Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Крім того, розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим за наявними матеріалами справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

23.07.2010 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено договір № 606 (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання виконавця виконати на свій ризик роботи, які передбачені цим договором, за замовленням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу. Замовник замовляє виконавцю виконання робіт щодо "Кіа Ріо", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме проведення перевірки обставин ДТП.

Згідно з п. 2.3. договору за результатами виконання робіт виконавець повинен передати замовнику звіт та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1. договору, за даним договором замовник виплачує виконавцю вартість робіт у розмірі 15150,00 грн без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем було передано акт виконаних робіт від 30.10.2012 року за договором № 606 від 23.07.2010 року скріплений печатками та підписами сторін. Відповідно до вказаного акту виконавець передав, а замовник прийняв звіт про виконані роботи. Акт виконаних робіт не містить жодних застережень щодо неналежності виконанням позивачем роботи.

Від відповідача акт виконаних робіт від 30.10.2012 року підписано ОСОБА_6, повноваження якого на вчинення зазначених дій підтверджуються довіреністю № НОМЕР_2 від 31.10.2011 року та договором-дорученням на посередницькі послуги старшого аварійного комісара від 28.10.2009 року (наявні в матеріалах справи).

Також суд враховує, що підписи на договорі та акті скріплені печаткою відповідача про втрату якої останній не заявляв. Журнал обліку довіреностей відповідач суду також не надавав.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що від імені позивача діяв ОСОБА_6, який не мав повноважень на підписання акту виконаних робіт від 30.10.2012 року.

Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника щодо неналежності виконання спірного договору та відмову від нього на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки з моменту укладання договору пройшло більше 5 років і за цей період скаржник його не оспорював, претензій щодо виконаних робіт не надавав, судом спірний договір недійсним не визнавався.

При цьому, слід відзначити, що в разі визнання спірного договору недійсним рішення у даний справі може бути переглянуто за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за цим договором здійснюється замовником у день отримання звіту та акту виконаних робіт або у випадку безготівкового розрахунку протягом 3 банківських днів з моменту отримання виконавцем звіту та акту виконаних робіт.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15150,00 грн заборгованості за надані послуги.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1258,90 грн 3% річних, 11359,62 грн інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році).

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму 3 % річних та інфляційних втрат погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо їх часткового задоволення у розмірі 11359,62 грн інфляційних нарахувань, 1258,90 грн 3% річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10437,54 грн пені, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1. договору про надання послуг у випадку порушення замовником строку сплати вартості робіт, проти строків, встановлених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 20% від суми заборгованості за кожний календарний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з урахуванням того, що сторонами не передбачено продовження строку нарахування пені за договором, а зазначення у договорі про нарахування пені за кожний день затримки оплати вартості наданих послуг не є таким продовженням, позивачем неправильно визначено період нарахування пені з 02.11.2012 року по 12.08.2015 року. З урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 3.2. договору, період нарахування пені почався 05.11.2012 року та закінчився 05.05.2013 року.

При цьому, враховуючи, що відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо пені, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, правильним періодом нарахування пені є період з 05.11.2012 року по 05.05.2013 рік та враховуючи спеціальний строк позовної давності в один рік щодо даної вимоги, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника щодо неправомірного покладання судом першої інстанції на нього витрат на правову допомогу адвоката в сумі 7600,00 грн, з огляду на наступне.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Так, матеріали справи містять копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4556 на ім`я ОСОБА_2, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, посвідчення адвоката, договір про надання правової допомоги № 001 від 05.05.2015 року, рахунок-фактуру № С-00000001 від 15.05.2015 року, акт наданих послуг від 22.05.2015 року, платіжне доручення № 336 від 20.05.2015 року на суму 7600,00 грн за надання правової допомоги, що в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України є належними та допустимими доказами отримання позивачем правової допомоги та оплати її на вказану суму.

Крім того, як зазначено у п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи неспіврозмірність суми сплаченої за надання послуг адвокатом та ціною позову, часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 2 776,85 грн. (10% від розміру задоволених позовних вимог).

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/15874/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/15874/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15874/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Р.В. Федорчук

О.М. Гаврилюк