Рішення № 53894668, 26.11.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р. Справа № 923/1707/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 7 894,71 грн. за спожиту теплову енергію

за участю представників сторін:

від позивача: Колганова Ю.М., заступник начальника юридичного відділу за довіреністю № 01-4/56 від 31.12.2014р.; Юхно Я.О., юрисконсульт за довіреністю № 01-4/60 від 31.12.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 20.10.1998р.; ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_3 від 13.03.2009р.

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 7 894 грн. 71 коп. за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 21 від 01.01.2011р. (далі - Договір).

В засіданні суду позивач позовні вимоги підтримав в повному розмірі.

27 жовтня 2015 року відповідач подав до суду клопотання, в якому повідомляє, що не укладала з ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 21 від 01.01.2011р., підпис за даним Договором їй не належить.

Відповідач надав докази переписки з позивачем щодо розірвання договору № 29 від 16.04.2007р. (договір, який діяв до укладення договору №21 від 01.01.2011 р.).

12.11.2015 р. відповідачем подано до суду клопотання до суду, в якому відповідач просить суд зобов'язати позивача надати оригінал договору №21 від 01.01.2011р., а також просить суд вручити позивачу заяву про припинення дії договору та відмову від послуг, а також просить зобов'язати позивача надати письмову відповідь відповідачу та суду на заяву про розірвання договору.

Позивач, у своїх письмових поясненнях № 01-4/2222 від 17.11.2015р. повідомляє, що 16 квітня 2007 року між ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 29 від 16.04.2007р.

01 січня 2011 року між ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та ФОП ОСОБА_1 було укладено новий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 21 від 01.01.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств". Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії.

Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат рентабельності, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Господарським кодексом України, Законом України "Про ціни та ціноутворення", іншими законодавчими актами встановлено, що в Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Частиною шостою статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

01 січня 2011 року між ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 21 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 1 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до вказаного Договору об'єктом надання послуг є приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 площею 44,1 кв.м.

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ "Херсонська ТЕЦ" направляло відповідачу лист повідомлення щодо зміни тарифів. Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувались ПАТ "Херсонська ТЕЦ" у листопаді 2014 року затверджена постановою № 595 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014р., протягом грудня 2014 - лютого 2015 року постановою № 618 від 28.11.2014р., протягом березня 2015 року постановою № 282 від 27.02.2015 року.

Виконання позивачем умов Договору підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача, за листопад, грудень 2014р., за січень, лютий, березень 2015р., що знаходяться у матеріалах справи (а.с.25-34), розрахунком спожитої теплової енергії за період листопад 2014р. - березень 2015р., що знаходяться у матеріалах справи (а.с.48).

Згідно з п. 8 Договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Відповідно до п.15 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Судом встановлено, що позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки №№ 0-36а за листопад 2014р. на суму 1 108 грн. 04 коп., за грудень 2014р. на суму 1 794 грн. 26 коп., за січень 2015р. на суму 1 961 грн. 95 коп., за лютий 2015р. на суму 1 626 грн. 58 коп., за березень 2015р. на суму 1 946 грн. 68 коп., які вручались відповідачу особисто під підпис, що підтверджується копіями цих рахунків та реєстрами вручення рахунків за відповідний період (а.с.35-44).

Матеріали справи свідчать, що позивачем направлялась відповідачу вимога про сплату заборгованості від 02.06.2015р. № 06-1/1164. Крім того, із супровідним листом від 07.07.2015р. № 06-1/1409 направлено акт звірки взаєморозрахунків від 07.07.2015р. Відповіді на зазначені листи відповідачем на надано, другий примірник акту звірки розрахунків не повернуто.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 5 528 грн. 20 коп.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 5 528 грн. 20 коп. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 5 528 грн. 20 коп. є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п.12 Договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм закону та Договору позивачем за прострочення виконання зобов'язань по оплаті спожитих послуг з теплопостачання нараховано:

- 85 грн. 99 коп. - 3% річних;

- 1 317 грн. 89 коп. - інфляційних збитків;

- 962 грн. 63 коп. - пені.

Зазначене підтверджується детальним розрахунком заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 21 від 01.01.2011 року (а.с.22-24).

Враховуючи вищенаведені умови договору та норми законодавства, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункти 30-31 договору щодо умов його розірвання, на те, що відповідач відмовляється від користування послугами та самостійно відключився від мережі опалення та просить припинити дію договору, оскільки зникла потреба в отриманні послуги.

Суд вважає за доцільне повідомити відповідачу наступне.

Частиною 1 статті 651 ЦК країни встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.188 ГК країни зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.25 Постанови КМ від 21.07.2005 р. №630 - відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 218 грн. 00 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 75, ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26036303006572 в ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 5 528 грн. 20 коп.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26006300006572 в ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму 3% річних в розмірі 85 грн. 99 коп., суму пені в розмірі 962 грн. 63 коп., суму інфляційних в розмірі 1 317 грн. 89 коп. та 1 218 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2015р.

Суддя В.В.Литвинова