Рішення № 53894269, 22.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015Справа №910/24008/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Селівон А.М.

представники сторін:

від позивача: Клименко О.А. - представник, дов. б/н від 25.12.14 р.;

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: Горбань Н.Г. - представник, дов. № 05703-605 від 15.06.15 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про зобов'язання Київську міську раду прийняти від позивача земельну ділянку, місце розташування якої - 2-ий мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:90:146:0126, розмір якої становить 7291 кв.м та підписати відповідний акт приймання - передачі земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ухилення відповідача від прийняття орендованої земельної ділянки від орендаря за актом приймання - передачі після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки № 63-6-00590 від 12.07.10 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24008/15 та призначено справу до розгляду на 13.10.2015. Окрім того, вказаною ухвалою до участі у справі за ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

В судовому засіданні з 13.10.15 р. по 22.10.15 р. на підставі ч. 3 с. 77 ГПК України оголошувалась перерва.

В судові засідання 13.10.15 р. та 22.10.15 р. з'явились уповноважені представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача з'явився в судове засідання 13.10.15 р., в судове засідання 22.0.15 р. - не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 22.10.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника Київської міської ради б/н від 13.10.15 р..

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

До початку судового засідання 13.10.15 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подані:

- клопотання б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучені судом до матеріалів справи.

- пояснення по справі б/н б/д, в яких позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що наслідком порушення відповідачем прав орендаря є сплата останнім орендної плати вже поза межами договірних відносин щодо оренди земельної ділянки. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.10.15 р. представником третьої особи поданий відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому Департамент земельних ресурсів зазначив, що повернення земельної ділянки за актом приймання - передачі, як і сам акт, було передбачено редакцією Закону України «Про оренду землі», яка втратила чинність на даний час, проте на сьогоднішній день акти приймання - передачі земельних ділянок передбачені тільки для примусового повернення майна в порядку здійснення виконавчого провадження у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 22.10.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача поданий відзив № 08/230-2446 від 20.10.15 р., в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що на адресу Київради від ТОВ «Український експертний центр», який є новим балансоутримувачем будівель та споруд, зведених на спірній земельній ділянці, станом на теперішній час не надходило клопотань про оформлення земельної ділянки в користування, що є необхідною умовою для вирішення питання повернення земельної ділянки. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Окрім того, в судовому засіданні 22.10.15 р. представником позивача подане клопотання б/н від 22.10.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучені судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 22.10.15 р. суду не надано.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (далі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги те, що представники позивача та третьої особи проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін повідомили суд, що права та обов'язки сторін зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судових засіданні 13.10.15 р. та 22.10.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні 13.10.15 р. представник відповідача проти позову заперечив підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 22.10.15 р. представник третьої особи підтримав правову позицію відповідача та просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наявні в матеріалах справи докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі, зареєстрованого відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, а також здійснення контролю за використанням і охороною земель.

Отже, аналіз норм Земельного кодексу України, а саме ст.ст. 93, 122- 123, та ст. 16 Закону України «Про оренду землі» свідчить, що обов'язковою передумовою укладання, зміни або розірвання договору оренди землі є волевиявлення органу місцевого самоврядування, представлене у формі відповідного рішення.

Як встановлено судом за матеріалам справи, на підставі п. 3 рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 574/2643 «Про передачу акціонерному товариству холдинговій компанії «Київміськбуд» земельних ділянок для будівництва житлових будинків та об'єктів соціально - побутового призначення, комплексного благоустрою території для суспільних потреб у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва» 12 липня 2010 р. між Київською міською радою (орендодавець за договором, відповідач у справі) та Акціонерним товариством холдингова компанія «Київміськбуд» (орендар за договором, позивач у справі) укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим номером 588, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 15 липня 2010 року за № 63-6-00590 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).

Головне управління земельних ресурсів змінено на Департамент земельних ресурсів відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.12.2002 року №182/342.

Згідно умов п.1.1. даного Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 574/2643 за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - 2-ий мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м.Києва, розмір - 7291 кв.м; цільове призначення отриманої в оренду земельної ділянки - будівництво будинків та об'єктів соціально-побутового призначення, комплексного благоустрою території для суспільних потреб; кадастровий номер 8000000000:90:146:0126. (п.2.1 Договору).

Відповідно до витягу з технічної документації № Ю-29652/2010 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.10 р. № 293 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 36 367 грн. 46 коп. (п.2.2. Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору його укладено строком на 5 років.

Розділами 4 - 11 Договору визначено орендну плату, умови використання та обмеження (обтяження) щодо використання Земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, права та обов'язки сторін, страхування об'єкта оренди, зміну умов договору та припинення і поновлення договору тощо.

Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендодавця та орендаря.

Судом встановлено, що укладений сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини на Україні з питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Суд зазначає, що статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки визначено як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту держаної реєстрації права.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

За змістом частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні у відповідності до умов Договору сторонами підписано акт приймання передачі земельної ділянки від 15.07.10 р., копія якого наявна в матеріалах справи, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння та користування вказану земельну ділянку.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню в оренду земельної ділянки, обумовленої Договором, а позивачем, у свою чергу, прийнято вказану земельну ділянку без будь - яких зауважень.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено, що кореспондується також із п. 11.3 Договору оренди, згідно якого договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що термін дії зазначеного Договору оренди земельної ділянки закінчився 15.07.2015р..

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Частиною 8 ст.32 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.03.2015 року №195/1060 передбачено, що у разі припинення договору оренди земельної ділянки, в тому числі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки, крім випадку використання орендарем права на поновлення договору оренди, а також у разі розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути Київській міський раді земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди, та за актом приймання - передачі, який від імені Київської міської ради підписується уповноваженою особою - директором Департаменту земельних ресурсів та скріплюється печаткою цього департаменту.

За умовами п. 11.8 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві Земельну ділянку на умовах визначених цим Договором.

Враховуючи ту обставину, що Договір оренди припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, позивач неодноразово звертався та повідомляв Орендодавця - Київську міську раду про відсутність наміру продовжувати Договір оренди земельної ділянки та направляв для підписання Акт про повернення земельної ділянки Орендодавцю, що підтверджується листами від 07.04.2015 року №01366/0/2-15; 19.05.2015 року №02006/0/2-15; 16.06.2015 року №02448/0/2-15, 20.08.2015 року №03466/0/2-15, копія яких наявні в матеріалах справи.

Проте, вказані листи залишені відповідачем без відповіді, акт приймання - передачі земельної ділянки від орендаря до орендодавця не підписано.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні відповідач не здійснив прийняття орендованої земельної ділянки від орендаря після закінчення строку дії Договору оренди, який був правовою підставою для користування останньою орендарем, та не підписав відповідний акт приймання - передачі, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання орендодавця прийняти майно з оренди за актом приймання - передачі.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання обов'язку з прийняття земельної ділянки від орендаря з оренди, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 545 ЦК України визначено, що, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Як зазначалось вище, спір між сторонами у справі, що розглядається, виник з приводу вимоги позивача (орендаря) прийняти відповідачем земельну ділянку, яка є предметом Договору оренди земельної ділянки від 12 липня 2010 р., шляхом підписання акту а приймання-передачі.

Згідно із частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта ) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 березня 2012 р. у справі № 3-19гс12.

При цьому судом не приймаються до увагу заперечення відповідача проти позову з підстав відсутності умов Договору та приписів чинного законодавства обов'язку орендодавця щодо повернення та прийняття земельної ділянки за актом приймання передачі від орендаря орендодавцю, оскільки поняття припинення строку дії Договору не є тотожним поняттю закінчення фактичного користування земельною ділянко та не свідчить про фактичну передачу останньої від орендаря орендодавцю.

В даному випадку акт приймання - передачі земельної ділянки за своєю правовою природою є єдиним підтвердженням факту передачі орендованої земельної ділянки орендодавцеві навіть за умови відсутності передбаченого умовами Договору обов'язку з його складання та неприйняття відповідного рішення Київською міською радою на час закінчення строку дії Договору оренди, а можливість виконання орендарем свого обов'язку з повернення орендованого майна (земельної ділянки) не може ставитись в залежність від бездіяльності орендодавця щодо визначення процедури такого повернення.

Окрім того, пунктом 3 частини 8 статті 32 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.03.2015 року №195/1060 передбачено, що після закінчення строку договору оренди земельної ділянки, на який його було укладено, та до підписання акта приймання-передачі земельної ділянки плата за землю справляється відповідно до умов договору.

Тобто невчинення відповідачем дій щодо прийняття орендованої земельної ділянки додатково призводить до матеріальних витрат з боку позивача у вигляді сплати земельного податку (орендної плати за землю) за умови відсутності належних прав на оренду та використання (користування) земельної ділянки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна (земельної ділянки), яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, на момент прийняття рішення доказів прийняття земельної ділянки за актом приймання - передачі з оренди відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов'язати Київську міську раду (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 2288314) прийняти від Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" (вул. Суворова, 4/6, м. Київ, код ЄДРПОУ 23527052) з оренди земельну ділянку, місце розташування - 2-ий мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:90:146:0126, розмір якої становить 7291 кв.м шляхом підписання акту приймання - передачі земельної ділянки.

3. Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36 , м. Київ, 01044 код ЄДРПОУ 2288314) на користь Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" (вул. Суворова, 4/6, м. Київ, код ЄДРПОУ 23527052) 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 27 листопада 2015 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон