Рішення № 53894123, 04.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа №910/20967/15За позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 60 415,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Гоголь О.Я., за довіреністю

від відповідача: Павличенко В.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - відповідач) про стягнення 83 405,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 було порушено провадження у справі № 910/20967/15, розгляд справи призначено на 07.10.2015.

24.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

25.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.10.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

07.10.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Судове засідання 07.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 розгляд справи було призначено на 04.11.2015.

Розглянувши у судовому засіданні 04.11.2015 заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

У судове засідання 04.11.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 04.11.2015 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2013 року між Посольством соціалістичної республіки В'єтнам в Україні (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 02-0176-13-ТЗ (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля "БМВ", державний номерний знак НОМЕР_2.

18.03.2014 о 15 год. 04 хв. на перехресті вул. Будівельників - вул. Червоноткацька в м. Києві, ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, не переконавшись в безпеці маневру допустив зіткнення з автомобілем "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямі, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2014 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № С14-161 від 02.04.2014 (далі - Звіт), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження під час ДТП, яка сталась 18.03.2014 о 15 год. 04 хв. на перехресті вул. Будівельників - вул. Червоноткацька в м. Києві, складає 70 775,70 грн.

Позивачем було складено та підписано страховий акт № 2/108 від 24.12.2014 , згідно з яким пошкодження автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 109 905,00 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 2/108 від 24.12.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 109 905,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 11647 від 29.12.2014 на суму 3 000,00 грн, № 11665 від 05.01.2015 на суму 20 000,00 грн, №11671 від 06.01.2015 на суму 25 000,00 грн, № 11736 авд 16.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11716 від 15.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11698 від 14.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11679 від 12.01.2015 на суму 20 000,00 грн, № 11767 від 20.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11774 від 21.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11781 від 22.01.2015 на суму 3 905,00 грн, № 11632 від 25.12.2014 на суму 3 000,00 грн, № 2357 від 06.01.2015 на суму 20 000,00 грн, які містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 належить Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (далі - відповідач), в свою чергу ОСОБА_3, винуватець ДТП, відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2014 працює водієм СВП «Автотранспорт» ПАТ «Київененрго».

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки винною у скоєнні вищезазначеної ДТП особою було завдано матеріальну шкоду страхувальнику позивача, останній, виплативши страхове відшкодування своєму страхувальнику (потерпілому) за договором майнового страхування, правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, завданої його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 було застраховано у ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», згідно з Полісом № АІ/6299079.

Відповідно до пунктів 9.1 та 9.2 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно з абзацом другим п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АІ/6299079 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» було виплачено позивачу страхове відшкодування в межах страхової суми, визначеної Полісом № АІ/6299079 (50 000,00 грн), та за вирахуванням франшизи, встановленої зазначеним Полісом (510,00 грн), в розмірі 49 490,00 грн.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач зазначає про направлення відповідачу вимоги вих. № 120ЄСС від 17.02.2015, однак доказів її направлення матеріали справи не містять.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що він не отримував вищезазначену вимогу позивача.

Разом з тим, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Відповідно до частини першої статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, право особи є порушеним з моменту завдання їй шкоди внаслідок ДТП та відповідно з цього моменту у особи виникає право на судовий захист порушеного права. Так само, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна, переходить право вимоги матеріального відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто на момент переходу прав уже наявне порушене право, яке дозволяє особі звертатись безпосередньо до суду за його захистом.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, також вказує на ту обставину, що сума матеріального збитку, зазначена у Звіті, є меншою, від суми страхового відшкодування, сплаченої позивачем своєму страхувальнику за вищевказаним страховим випадком.

Проте звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої, в тому числі, відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.12.2014 у справі № 910/13665/14.

В матеріалах справи наявна копія рахунку № SC0188 від 22.12.2014, на підставі якого у відповідності до платіжних доручень № 11647 від 29.12.2014 на суму 3 000,00 грн, № 11665 від 05.01.2015 на суму 20 000,00 грн, №11671 від 06.01.2015 на суму 25 000,00 грн, № 11736 авд 16.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11716 від 15.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11698 від 14.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11679 від 12.01.2015 на суму 20 000,00 грн, № 11767 від 20.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11774 від 21.01.2015 на суму 3 000,00 грн, № 11781 від 22.01.2015 на суму 3 905,00 грн, № 11632 від 25.12.2014 на суму 3 000,00 грн, № 2357 від 06.01.2015 на суму 20 000,00 грн. позивачем було перераховано страхове відшкодування в сумі 109 905,00 грн на рахунок СТО.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та приписами чинного законодавства України.

Позивачем визначено розмір матеріальної шкоди (60 415,00 грн), заявлений до стягнення з відповідача, як різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченою позивачем за Договором (109 905,00 грн), та сумою страхового відшкодування, сплаченою Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачу на підставі Полісу № АІ/6299079 (49 490,00 грн), що відповідає приписам статті 1194 Цивільного кодексу України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 60 415,00 грн є обґрунтованою та доведеною належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (01025, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1; ідентифікаційний код: 33552636) матеріальну шкоду в розмірі 60 415 (шістдесят тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 16.11.2015.

Суддя О.В. Нечай