Рішення № 53894064, 02.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/23842/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакшмі-8"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Дорожинський О.А. - за довіреністю від 09.09.2015р.;

від відповідача: Суліма Ю.О. - за довіреністю від 26.08.2015р.

В судовому засіданні 02 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакшмі-8" (відповідач) про стягнення 450,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою та за послуги з розрахунково-касового обслуговування, 92,13 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського рахунку № 22384 від 17.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/23842/15. Розгляд справи призначено на 05.10.2015р.

В судове засідання, призначене на 05.10.2015р., з'явився представник позивача, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015р. розгляд справи відкладено на 02.11.2015р.

02.11.2015 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 02.11.2015 року, у якому останній просить відкласти розгляд справи.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, враховуючи те, що про день, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013р. між позивачем (банк - за договором) та відповідачем (клієнт - за договором) було укладено Договір банківського рахунку № 22384 (надалі - Договір), відповідно до умов якого банк зобов'язувався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком (п. 1.1. Договору). Банк відкриває клієнту поточний рахунок № 2600030122384 в національній валюті України та в іноземній валюті (рахунок - за договором) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.4.7. Договору відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані позивачем послуги відповідно до Тарифів, а також компенсувати витрати позивача у разі, якщо дії позивача по виконанню доручення відповідача пов'язані з витратами, які не передбачені тарифами позивача.

У відповідності до положень п.п. 3.2. - 3.3. Договору клієнт доручав банку списувати з рахунку плату за надані банком послуги в розмірі, визначеному в тарифах, а також неустойку та збитки, передбачені договором або чинним законодавством України. В разі неможливості здійснення розрахунків в порядку, встановленому п. 3.2. Договору, клієнт розраховується з банком за надані послуги в готівковій формі або шляхом здійснення переказу на користь банку в строки, визначені у тарифах банку.

Пунктом 5.9. Договору передбачено, що за прострочення клієнтом розрахунків за послуги, що надаються банком, останній має право стягнути з клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такого прострочення.

17.05.2013р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору банківського рахунку № 22384, відповідно до п. 1.1. якої, клієнт доручав, а банк брав на себе забезпечення виконання розрахункового обслуговування за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів «Клієнт-Банк» (iFOBS) за відкритим клієнту поточним рахунком, відкритим на підставі Договору банківського рахунку № 22384 від 17.05.2013р.

Згідно п.п. 5.1. - 5.2. Додаткової угоди №1 від 17.05.2013р. до Договору за послуги розрахункового обслуговування по каналах зв'язку клієнт сплачує банку плату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця у розмірах встановлених тарифами банку, на момент оплати. Клієнт доручає банку щомісячно здійснювати договірне списання коштів в рахунок сплати наданих банком послуг зі свого поточного рахунку.

Позивач стверджує, відповідачем допущено неналежне виконання умов договору банківського рахунку № 25946 від 04.12.2013 року з наступними змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковою угодою №1 від 04.12.2013р., щодо сплати комісійної винагороди та послуг з розрахунково-касового обслуговування, у зв'язку із чим, з останнього підлягає стягненню 106,58 грн. заборгованості за комісійною винагородою та за послуги з розрахунково-касового обслуговування, 14,35 грн. пені.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, зокрема, останнім було відкрито відповідачу рахунок № 2600030122384, а також здійснювалося його розрахунково-касове обслуговування за ПТК «iFOBS» за відкритим клієнту поточним рахунком.

Тоді як, відповідач свої зобов'язання за Договором, зокрема, в частині сплати комісійної винагороди та вартості послуг з розрахунково-касового обслуговування не виконав належним чином, внаслідок чого у нього утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 450,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за Договором № 22384 від 17.05.2013р. та банківською випискою по рахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісійної винагороди та вартості послуг з розрахунково-касового обслуговування в розмірі 450,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмір 92,13 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5.9. Договору за прострочення клієнтом розрахунків за послуги, що надаються банком, останній має право стягнути з клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 92,13 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду) визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича, що призначений з 19.12.2014р. уповноваженою особою на ліквідацію позивача рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150 від 18.12.2014р.

Судові витрати, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакшмі-8" (ідентифікаційний код 34241258, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" (ідентифікаційний код 34693790, адреса: 04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 16), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 450,00 грн. (чотириста п'ятдесят гривень) заборгованості за комісійною винагородою та за послуги з розрахунково-касового обслуговування, 92,13 грн. (дев'яносто дві гривні 13 копійок) пені. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакшмі-8" (ідентифікаційний код 34241258, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 16.11.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало