Рішення № 53893938, 24.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/128/15-2/149/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015 Справа № 908/5009/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Комсомольська, буд. 1),

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, смт. Веселе, Запорізька область

про стягнення 36091,28 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Шубін О.П (довіреність б/н від 21.09.2015 р.);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук з позовом про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 14.10.2008 р. основної заборгованості в сумі 12471,45 грн., а також пені в сумі 12316,48 грн. за період з 03.02.2009 р. по 29.04.2015 р., 3% річних в сумі 1905,56 грн. за період з 03.02.2009 р. по 29.04.2015 р. та інфляційних втрат в сумі 9397,79 грн. за період з лютого 2009 року по квітень 2015 року.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 655, 656, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України.

22.10.2015 р. від позивача надійшли уточнення обґрунтування позовних вимог до розрахунку заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 14.10.2008 р. В зазначених уточненнях щодо відшкодування витрат по електроенергії позивач пояснює, що відповідно до п. 5.8. умов Договору орендар прийняв на себе обов'язок укласти з Балансоутримувачем (позивачем) орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Відповідач, під час використання орендованого нерухомого майна, фактично користувався комунальними послугами (електропостачанням), з метою здійснення своєї підприємницької діяльності, оплату якої здійснював позивач. Виходячи з викладеного, відповідач безпідставно, за рахунок позивача, без достатньої правової підстави набув майно (електроенергію), яке підлягає відшкодуванню його вартості у зв'язку із неможливістю повернення вказаного майна в натурі, на підставі ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 р. № П-682/15, враховуючи перебування судді Кутіщевої-Арнет Н.С. у відпустці, справу № 908/5009/15 передано для подальшого розгляду судді Мойсеєнко Т.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 р. прийнято справу до розгляду, присвоєно справі номер провадження 7/128/15-2/149/15 та призначено розгляд справи на 09.11.2015 р.

Ухвалою суду від 09.11.2015 р. відкладено розгляд справи на 24.11.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням сторонами у повному обсязі вимог суду та з метою витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 24.11.2015 р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав заяву, в якій просить суд розглянути дану справу на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач не надав відзиву на позов, причин неявки свого представника не повідомив. Надіслана за адресою, яка міститься в матеріалах справи (АДРЕСА_1, 72202), ухвала від 11.09.2015 р. повернулася до суду з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає». Зазначену ухвалу, а також ухвалу від 05.10.2015 р. було направлено за адресою: АДРЕСА_2 (зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Надіслані відповідачу на юридичну адресу ухвали від 11.09.2015 р. та від 05.10.22015 р. повернулись до суду з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання». Ухвала суду від 09.11.2015 р., надіслана за юридичною адресою відповідача, до суду не поверталась.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 24.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

14.10.2008 р. Державним підприємством "Дослідне господарство "Ізвєстія" ІОК УААН (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

В подальшому найменування орендодавця було змінено на Державне підприємство "Дослідне господарство "Ізвєстія" Національної академії аграрних наук України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 17.11.2010 р. серії А01 № 159368.

Відповідно до п. 1.1 цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене приміщення бару в смт. Веселе (надалі - майно) площею 137,55 кв.м., із них 95,25 кв.м. в оренду за адресою: АДРЕСА_3, що знаходиться на балансі ДП "ДГ "Ізвєстія" ІОК УААН, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 41036,00 (сорок одна тисяча тридцять шість) грн., із них 95,25 кв.м. = 28416,42 грн. Майно передається в оренду з метою громадського харчування, роздрібної торгівлі.

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору орендна плата визначається на підставі ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за домовленістю сторін і становить без ПДВ за перший місяць оренди 671,61 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції 1,226 за 05-12.2006 р. - 01-12.2007 р., 01-09.2008 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата в повному обсязі перераховується ДП "ДГ "Ізвєстія" ІОК УААН щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 14.10.2008 р. по 14.10.2009 р. включно (п. 10.1 договору).

У п. 10.6 договору сторони погодили, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

В позовній заяві позивач вказує, що 03.02.2010 р. директором підприємства був виданий наказ № 34 "Про розторгнення договору оренди № 110; № 111 від 14.10.2008 р. магазин-бар смт. Веселе, вул. Пушкіна, 23" у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати і наявністю дебіторської заборгованості в сумі 15954,69 грн. Було вирішено: 04.02.2010 р. провести інвентаризацію наявності цілісності майна господарства; майстру-будівельнику господарства ОСОБА_4 разом із зав. господарством ОСОБА_5 забезпечити заміну замків на дверях магазину (бар). Також позивач вказує, що 07.04.2012 р. на адресу відповідача була відправлена вимога на суму 12471,00 грн. та акт звірки взаєморозрахунків, однак 15.05.2012 р. цінний лист з повідомленням повернувся в господарство з відміткою «за закінченням терміну зберігання». 17.01.2013 р. за вих. № 25 на адресу ФОП ОСОБА_2 було повторно направлено вимогу на суму 12471,00 грн. та акт № 42 звірки взаєморозрахунків, але ці вимоги залишилися без задоволення. У зв'язку з цим у даному позові позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 12471,45 грн., а також пеню в сумі 12316,48 грн. за період з 03.02.2009 р. по 29.04.2015 р., 3% річних в сумі 1905,56 грн. за період з 03.02.2009 р. по 29.04.2015 р. та інфляційні втрати в сумі 9397,79 грн. за період з лютого 2009 року по квітень 2015 року.

Спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди державного майна.

Спеціальним законом, який регулює відносини оренди державного майна є Закон України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна".

В ч. 2 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук".

За приписами ст. 4 Законом України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук"(в редакції на час укладання договору оренди від 14.10.2008р) галузеві академії наук надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

У справі відсутні докази надання Національною академією аграрних наук України дозволу на укладання позивачем договору оренди від 14.10.2008р. Враховуючи відсутність заперечень з боку сторін щодо правомірності укладання договору оренди від 14.10.2008р., а також приписи ст.204 ЦК України, суд розглядає відносини сторін виходячи з положень цього договору.

Згідно з ч. ч 1, 4 ст. 13 Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Статтею 795 Цивільного кодексу України також встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 7.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону яка передає майно іншій стороні (п.2.5 договору).

У п. 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Таким чином, доказом прийняття майна в оренду саме згідно з договором оренди від 14.10.2008 р. є підписання сторонами акту приймання-передачі майна одночасно з цим договором.

На вимогу суду позивач надав копію акта приймання-передачі майна від 22.07.2008р., але, на думку суду, зазначений акт не може бути належним доказом по справі, оскільки датований 22.07.2008 р., тобто раніше дати укладання договору оренди від 14.10.2008р. Крім того, з акту приймання-передачі слідує, що 22.07.2008р. відповідачка, як орендар, приймала всю будівлю магазину-бару та майно, що знаходиться в смт.Веселе вул. Пушкіна 23, а за договором оренди від 14.10.2008р. орендодавець повинен був передати в оренду лише приміщення бару в АДРЕСА_3 площею 95,25 кв.м. З цього слідує, що на момент складання цього акту між сторонами існували інші орендні відносини.

В договорі оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 14.10.2008р., не передбачено, що умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання.

Позивачем суду не надано належних доказів укладання договору оренди чи іншого договору станом на дату складання акту від 22.07.2008р. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, що у позивача зберігся лише цей акт приймання-передачі від 22.07.2008р. Відсутні докази і виконання інших умов договору оренди від 14.10.2008р., зокрема умов п.п.5.5,5.6,5.8 договору чи здійснення відповідачем оплат хоча б одного орендного платежу за цим договором. Надані позивачем копії рахунків та податкових накладних не містять посилання ні на договір оренди від 14.10.2008р., ні відомостей, за яке саме приміщення виставлялись суми за вказаними документами. Позивачем не надано і доказів надсилання відповідачу або отримання нею цих рахунків. Враховуючи вимоги ст.ст.33,34 ГПК України вище перелічені документи не є належними та допустими доказами виникнення орендних відносин за договором оренди від 14.10.2008р.

Будь-яких доказів та документів щодо орендних відносин з відповідачем за договором оренди від 14.10.2008р. позивач немає.

Проте пунктом 7.1 договору від 14.10.2008р. визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором, тобто 14.10.2008р. Отже, враховуючи умови договору оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 14.10.2008р., та з'ясовані судом обставини, суд дійшов висновку, що орендар не вступив у строкове платне користування майном за договором від 14.10.2008р. Цей договір сторонами не виконувався.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування електричної енергії, суд зазначає наступне. В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В підтвердження безпідставного набуття відповідачем електроенергії за рахунок позивача, останній надає рахунки на оплату електричної енергії і податкові накладні. Вказані документи не є належними та допустими доказами відповідно до приписів ст.ст.33,34 ГПК України. Рахунки не підтверджують сам факт споживання відповідачем електроенергії в обсягах та на суму вказану у рахунках. Крім того, з цих документів не можливо зробити висновок, на якому саме об'єкті використовувалась електроенергія у сумах, вказаних в рахунках. Доказів отримання відповідачем рахунків немає. З наданого позивачем прибуткового касового ордеру (а.с. 34) також не можна зробити жодних висновків про те, що відповідач спожив електричну енергію саме під час користування приміщенням за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 14.10.2008 р. або безпідставно фактично користувався електроенергією за рахунок позивача в період та на суми вказані у рахунках.

Позивач в рахунках вказує суми відшкодування йому витрат, які останній поніс, сплативши за електроенергію, що споживалась на об'єкті магазин-бар, розташованому в смт.Веселе вул.Пушкіна 23. Однак, ним не підтверджено, по-перше, на якій правовій підставі самим позивачем сплачувалась електроенергія (не наданий договір на споживання електричної енергії на цей об'єкт) та, по-друге, не надано доказів її сплати, тобто понесення витрат на оплату електроенергії по цьому об'єкту. В наданих позивачем актах про спожиту ним електроенергію протягом розрахункового періоду за січень-вересень 2009р. відсутнє посилання на об'єкт магазин-бар, розташований у в АДРЕСА_3.

За таких обставин, вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна (електроенергії) в сумі 3395,28грн. є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що за приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів фактичного користування відповідачем майном за договором оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 14.10.2008р (як-от: актів виконаних послуг, акту повернення майна з оренди, доказів часткової сплати орендної плати, листування, в якому було б засвідчено відповідачем факт використання ним орендованого майна, договору на відшкодування витрат з утримання орендованого майна, підписаних сторонами актів звірки розрахунків за договором оренди тощо). Будь-яких документів, які б свідчили про фактичне використання відповідачем орендованого майна у спірний період за договором оренди від 14.10.2008р., вказаного позивачем, як підстава для стягнення спірних сум боргу, до справи не надано. Рахунки на сплату орендної плати та податкові накладні за спірний період складені позивачем одноособово. Докази вручення рахунків відповідачу відсутні.

Отже, докази фактичного виконання договору оренди від 14.10.2008 р. в частині передачі та використання об'єкту оренди відсутні.

За таких обставин, правомірність нарахування та стягнення основного боргу позивачем в сумі 7843,5 грн. з підстав, зазначених у позові, не доведена, як і не доведено сальдо станом на 01.01.2009р. в сумі 1232,67грн., вказане позивачем у акті звіряння, підписаному ним в односторонньому порядку (а.с.69). За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 12471,45 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в сумі 12316,48 грн. за період з 03.02.2009 р. по 29.04.2015 р., 3% річних в сумі 1905,56 грн. за період з 03.02.2009 р. по 29.04.2015 р. та інфляційних втрат в сумі 9397,79 грн. за період з лютого 2009 року по квітень 2015 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю у визначеному пунктом 3.3, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що позивач не довів правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача основного боргу, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на дану суму заборгованості. так само не доведено правових підстав для стягнення вартості безпідставно набутого майна. Тому нарахування на дану суму 3% та інфляційних втрат є необґрунтованим. Підстав для нарахування пені на суму безпідставно набутого майна немає. Тому в задоволенні цих вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.11.2015 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.