Рішення № 53893923, 26.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2015р. Справа № 905/2233/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер", ЄДРПОУ 14310684,

м.Павлоград

до відповідача Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»,

ЄДРПОУ 00176472, м.Добропілля, Донецька область

про стягнення 159912,84 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Дударенко А.Д.-по дов., Римар В.Е.-по дов.

від відповідача: Лисак Т.Г.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство "Макіївський завод "Лазер", м.Павлоград, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м.Добропілля, про стягнення заборгованості в сумі 159912 грн. 84 коп., у тому числі основний борг в сумі 131112,00 грн., три проценти річних в розмірі 1552,38 грн., інфляція в сумі 13849,42 грн. та пеня в сумі 13399,04 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №128-ЦД від 09.01.2014р., додаткову угоду від 28.02.2014р., рахунки-фактури №СФ-000398 від 25.07.2014р., №СФ-000437 від 26.08.2014р., №СФ-000465 від 22.09.2014р., №СФ-000508 від 24.11.2014р., №СФ-0000011 від 28.04.2015р., видаткові накладні №РН-0000440 від 25.07.2014р., №РН-0000468 від 26.08.2014р., №РН-0000496 від 30.09.2014р., №РН-0000537 від 24.11.2014р., №РН-0000059 від 28.04.2015р., банківські виписки, розрахунок суми позову, специфікації, акт звірки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.11.2015р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на невизначеність моменту поставки товару позивачем, відсутність товаро-супровідних документів на товар, невірне нарахування позивачем пені та інфляції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

09.01.2014р. сторонами було підписано договір поставки №128-ЦД, за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність позивача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі- Продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п.5.2 договору ціни на поставлену продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Сторонами було підписано специфікації до договору №128-ЦД від 09.01.2014р., в яких узгоджено найменування товару, його кількість, вартість та строки поставки.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У розділі 4 договору №128-ЦД від 09.01.2014р. сторонами було узгоджено, що постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до договору. Умови постачання - DDP, згідно "Інкотермс-2010" з урахуванням умов, які містяться у договорі. Позивач зобов'язаний надати відповідачу наступні документи: рахунок податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні документи, сертифікат якості та/або паспорт, сертифікат відповідності, інструкцію з експлуатації, технічну документацію тощо. Документи (крім податкових накладних) позивач зобов'язаний надати відповідачу разом з продукцією, що постачається.

У випадку надходження продукції без товаросупровідної документації згідно п.4.4 договору відповідач має право відмовитися від приймання продукції (у такому випадку повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п.2.5 договору).

Датою поставки вважається дата, вказана представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем (п.4.7 договору). Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки (п.4.8 договору).

Виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи видаткових накладних №РН-0000440 від 25.07.2014р., №РН-0000468 від 26.08.2014р., №РН-0000496 від 30.09.2014р., №РН-0000537 від 24.11.2014р., №РН-0000059 від 28.04.2015р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 131112,00 грн., з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на невизначеність моменту поставки товару позивачем, відсутність товаро-супровідних документів до товару.

Проте, за висновками суду, вказані твердження відповідача спростовуються наявними у справі документами.

Зокрема, в матеріалах справи наявні довіреності №545 від 24.07.2014р., №612 від 26.08.2014р., №707 від 30.09.2014р., №797 від 24.11.2014р., видані відповідачем на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на отримання від позивача товару за договором №128-ЦД від 09.01.2014р. Підписи представників відповідача містяться на перелічених вище видаткових накладних, які мають дати складання - 25.07.2014р., 26.08.2014р., 30.09.2014р., 24.11.2014р., 28.04.2015р. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Згідно із ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Право відповідача на відмову від приймання продукції у випадку відсутності товаросупровідних документів також передбачене умовами договору №128-ЦД від 09.01.2014р.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем письмових доказів наявності претензій до позивача з приводу документів, що стосуються товару, доказів відмови від договору №128-ЦД від 09.01.2014р., повернення товару, до матеріалів справи не надано.

Як наслідок, з урахуванням викладеного, датою поставки товару є саме дати складання видаткових накладних, а зобов'язання позивача з постачання цього товару були виконані 25.07.2014р., 26.08.2014р., 30.09.2014р., 24.11.2014р., 28.04.2015р.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно умов специфікацій до договору №128-ЦД від 09.01.2014р. (з урахуванням додаткової угоди від 28.02.2014р.) розрахунок за продукцію, поставленої за цими спеціфікаціями здійснюється у порядку та в строки, передбаченими п.5.4 договору, а саме: шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору.

Додатковою угодою від 15.01.2015р. до договору №128-ЦД від 09.01.2014р., сторони змінили строки оплати продукції по специфікації від 25.12.2014р. на суму 131112,00 грн., якою визначили, що розрахунки за поставлену продукцію за цією специфікацією здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 20 календарного дня з дати поставки продукції.

Згідно з наданими до матеріалів справи банківськими виписками №БВ-0000010 від 20.01.2015р. та №БВ-0000054 від 02.04.2015р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості по специфікаціям до договору №128-ЦД від 09.01.2014р. на загальну суму 169778,40 грн.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 131112,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.8 договору №128-ЦД від 09.01.2014р., у разі несвоєчасної оплати продукції відповідач, за письмовою вимогою позивача, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від вартості своєчасно несплаченої продукції, однак не більш ніж 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Позивачем на підставі п.6.8 договору №128-ЦД від 09.01.2014р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 13399,04 грн. за період з 30.10.2014р. по 31.08.2015р.

Відповідач у відзиві на позов посилається на порушення позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України при нарахуванні суми пені.

Проте, внаслідок перевірки судом викладених відповідачем обставин порушень вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України не встановлено.

Одночасно, за висновками суду, позивачем при нарахуванні пені на суму заборгованості, яка виникла за видатковою накладною №РН-0000440 від 25.07.2014р., не було враховано положення договору щодо обмеження розміру пені 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

За таких обставин, внаслідок проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 13116,04 грн. за період з 30.10.2014р. по 31.08.2015р., а решта вимог про стягнення пені в сумі 283,00 грн. є неправомірною.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 1552,38 грн. за період з 30.10.2014р. по 31.08.2015р. та інфляцію в сумі 13849,42 грн. за період з листопада 2014р. по березень 2015р.

При дослідженні вказаних позовних вимог суд приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо невірного нарахування суми інфляції.

Зокрема, відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За висновками суду, позивачем при розрахунку інфляції помилково було нараховано інфляцію за місяць, в якому заборгованість була сплачена відповідачем (зокрема, за січень 2015р.), внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 11197,33 грн. за період з листопада 2014р. по березень 2015р.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 283,00 грн. та інфляції в сумі 2652,09 грн. є неправомірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 156977,75 грн., у тому числі основний борг в сумі 131112,00 грн., три проценти річних в розмірі 1552,38 грн., інфляція в сумі 11197,33 грн. та пеня в сумі 13116,04 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер", м.Павлоград до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м.Добропілля про стягнення заборгованості в сумі 159912 грн. 84 коп., у тому числі основний борг в сумі 131112 грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 1552 грн. 38 коп., інфляція в сумі 13849 грн. 42 коп. та пеня в сумі 13399 грн. 04 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85000 Донецька область, м.Добропілля, вул.Київська, буд.1; рах.№26004962490458 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, ЄДРПОУ 00176472) на користь Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" (51400 Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Карла Маркса, буд.96, корпус 1, кв.42; рах.№26004962485504 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, ЄДРПОУ 14310684) основний борг в сумі 131112 грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 1552 грн. 38 коп., інфляцію в сумі 11197 грн. 33 коп. та пеню в сумі 13116 грн. 04 коп., всього заборгованість в сумі 156977 грн. 75 коп., судовий збір в сумі 2354 грн. 85 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 26.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 30.11.2015р.

Суддя Г.В. Левшина