Рішення № 53893844, 12.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2015 справа № 905/1959/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарина Б.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» м. Київ

до відповідача - Фізичної особи підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості: 109059,67 грн.

за участю представника позивача - Сущенко Ю.В. - довіреність від 03.11.2015р.,

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов 28.08.2015 року про стягнення з відповідача 109059,67 грн., з яких: 82000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 24107,67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, штрафу в розмірі 2952,00грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ПАТ «Дельта Банк» посилається на укладений з відповідачем договір кредитної лінії № ВКЛ-2010183 від 07.03.2012р., за яким фізична особа підприємець Тихонов Володимир Геннадійович отримав від Банку у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, плановості, забезпеченості ті цільового характеру використання грошові кошти за меморіальним ордером № 10195415 від 7 березня 2012р. в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним кредитної заборгованості 98400,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99% відсотків річних, з кінцевим терміном повернення до 06.03.2015р. Умови договору відповідач не виконав, тому позивач звернувся з вимогами до господарського суду.

Представником позивача надана заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Заява задоволена.

Представником позивача в судовому засіданні надані оригінал меморіального ордеру № 10195415 від 7 березня 2012р. за яким відповідачу видані грошові кошти в розмірі 98400,00 грн., витяг банку щодо руху коштів по рахунку відповідача 07.03.2012р. по 29.10.2015р., оригінал розрахунку заборгованості за договором кредиту ВКЛ-2010183 від 07.03.2012р. за яким загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 117221,96 грн.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про час і місце якого був належним чином повідомлений, про що свідчать поштові конверти з рекомендованими повідомленнями, відправлені відповідачу господарським судом Донецької області, які повернуті за закінченням терміну зберігання поштовим відділенням та отримані господарським судом 22.10.2015р. Відповідачем було отримано ухвалу суду про відкладення судового засідання та продовження строку розгляду справи від 03.11.2014р., про що свідчить рекомендоване повідомлення від 04.11.2015р.Відповідач не надав відзив на позов і докази укладення з позивачем договору та його виконання.

Приймаючи до уваги достатність документів, наданих позивачем для вирішення спору, по суті, господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) стороні судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог.

Перевіряючи надані позивачем документи, якими він обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є стягнення з позичальника суми отриманого і неповерненого кредиту, процентів за користування кредитом та нарахування штрафу за невиконання умов договору кредитування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

07.03.2012 року між сторонами укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2010183 за яким Кредитор (позивач) надає Позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості , платності, забезпеченості ті цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 98 400,00грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості в розмірі 25,99% відсотків річних, з кінцевим терміном повернення до 06.03.2015р.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами даного спору є кредитним договором за яким позивачем надано відповідачу кредит на поповнення обігових коштів. Надання кредиту здійснюється окремими частинами - траншами, в межах максимального ліміту заборгованості встановленого п.1.1 договору - 98400,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 98400,00грн., що підтверджується наявними у справі оригіналом меморіального ордеру № 10195415 від 7 березня 2012р. на суму 98400,00 грн. та виписками банку по рахунку відповідача.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту ВКЛ-2010183 від 07.03.2012р. наданого позивачем, відповідачем частково сплачено заборгованість по кредиту в сумі 16400,00 грн., заборгованість по процентам за кредитом в сумі 66982,09 грн.

Таким чином станом на 02.11.2015р. відповідачем залишились несплаченими заборгованість за кредитом в розмірі 82000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 32269,96 грн.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 даного Кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 6 статті 1056-1 Цивільного кодексу України у разі застосування змінювальної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки заборгованість відповідача за кредитом в розмірі 82000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 24107,67 грн. підтверджуються матеріалами справи, а відповідачем не надано заперечень і документального підтвердження виконання ним зобов'язань щодо повернення кредиту та процентів за користування кредитом у порядку та строки, обумовлені договором, тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та присуджує до стягнення з відповідача вказані суми заборгованості у заявленому розмірі.

Позивач просить стягнути з відповідача 2952,00 грн. штрафу за порушення п.5.12.1 договору (проведення оборотів) з 21.10.2013року по 18.03.2014року, посилаючись на п.9.2 договору.

Вирішуючи правомірність заявлених вимог, господарський суд виходить з наступного.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до п.9.2 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 3 проценти від загальної суми отриманих кредитних коштів за порушення п. 5.12.1 (переведення оборотів) з 21.10.2013 року по 18.03.2014 року.

П.5.12.1 сторони визначили, що протягом 3-х місяців з моменту надання кредиту позичальник зобов'язався перевести обороти пропорційно кредитної заборгованості оборотів фізичної особи-підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича по поточним рахункам в Публічне акціонерне товариства «Дельта Банк». Для підтвердження виконання своїх зобов'язань, позичальник повинен був щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник.

Відповідно до ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Оскільки відповідачем не надано жодного заперечення стосовно заявлених вимог, а також доказів виконання п. 5.12.1 договору, суд вважає законними вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 3-х процентів від загальної суми отриманих кредитних коштів (98400,00 грн.), передбаченого п. 9.2 договору в розмірі 2952,00 грн.

Оскільки з вини відповідача виник спір, на покладаються на нього в розмірі пропорційно стягнутої суми на користь державного бюджету.

Керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості: 109059,67 грн. з Фізичної особи підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича, м. Маріуполь задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича (м. Маріуполь - 85505, Донецької області, прт. Перемоги, буд. 104, кв. 85, ІН 2632508873) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитом в сумі 82000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 24107,67 грн., штраф в розмірі 2952,00грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Тихонова Володимира Геннадійовича (м. Маріуполь - 85505, Донецької області, прт. Перемоги, буд. 104, кв. 85, ІН 2632508873) на користь державного бюджету 1635,90 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Ю. Гринько