Рішення № 53893574, 25.11.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2015 р.

Справа № 903/1119/15

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Шевчук Світлана Анатоліївна

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" в особі філії "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" про стягнення 5935,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" в особі філії "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" про стягнення 5 935,07 грн.

Позов мотивує тим, що Рішенням №189 від 05.07.2010 р. Трускавецької міської Ради філію "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" визначено виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів у м. Трускавець, рішенням № 9 від 27.01.2009 р. Бориславської міської Ради філію "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" визначено виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів у Борислав.

01.12.2013 р. між філію "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" укладено договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №105/Т та договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 20/Б.

Відповідно до умов договору позивач виконав взяті на себе зобов’язання та надав послуги відповідно до укладених договорів, а саме відповідно до договору №105/Т за період з 30.04.2015 р. по 06.10.2015 р. на загальну суму 3367,66 грн. та відповідно до умов договору № 20/Б за період з 27.0.22015 р. по 06.10.2015 р. на загальну суму 1341,46 грн.

Однак відповідач умови договору не виконав у зв’язку із чим позивач просив суд стягнути з відповідача:

- за договором № 105/Т: 4097,30 грн. з них: 3367,66 грн. основної заборгованості, пені 554,19 грн., 28,87 грн. 3% річних, 146,58 грн. інфляційних втрат;

- за договором № 20/Б: 1837,77 грн. з них: 1341,46 грн. основної заборгованості, пені 227,21 грн., 11,85 грн. 3% річних, 257,25 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення, яке наявне в матеріалах справи.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представників сторін, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2010 р. виконавчий комітет Трускавецької міської ради рішенням №189 визначив філію "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" виконавцем послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів у м. Трускавець (а.с.36).

На виконання даного рішення в грудні 2013 р. між філію "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" укладено договір про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів № 105/Т (а..с.63)

У відповідності до п. 2.1.1. договору вивозити тверді побутові відходи власним автотранспортом з об’єктів замовника, що вказані в паспорті контейнерних майданчиків та об’єктів по вивезенню ТПВ, який є невід’ємною частиною цього договору у вигляді додатку №1.

Відповідно до паспорта контейнерних майданчиків та об’єктів по вивезенню ТПВ з території (а.с.64) позивач надавав послуги з вивезення побутових відходів за адресами обслуговування: м. Трускавецьк, вул. Ів. Мазепи, 25/б та с. Балахівці, вул. Трускавецька, 1, Дрогобицького району Львівської області.

Згідно п.3.1. договору вартість послуг з вивезення ТПВ визначається за згодою сторін та встановлюється в розмірі 51 грн. з ПДВ за 1 м.куб. Розрахунок за наданні послуги здійснюється згідно додатків № 1, 2, 3 до рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 183 від 07.07.2011 р. «Про погодження тарифів на послуги із збирання, вивезення та захоронення твердих побутових доходів» та додатку до рішення виконкому міської ради №258 від 18.10.2012 р. «Про затвердження норм надання послуг із вивезення побутових відходів».

В останній день місяця виконавець подає замовнику два примірника акту виконаних робіт, в яких зазначається вартість за фактично надані послуги по перевезенню ТПВ (п.3.2. договору № 105/Т).

На виконання умов договору позивач надав в підтвердження акти здачі-приймання виконаних робіт: № СФ-002967 на загальну суму 222,70 грн. (а.с. 76), № СФ-0005051 на загальну суму 445,39 грн. (а.с.78) та № СФ-0005643 на загальну суму 445,39 грн. (а.с.81).

Проте акт № СФ-0005643 на загальну суму 445,39 грн. (а.с.81) та акт № СФ-002967 на загальну суму 222,70 грн. (а.с. 76) не можуть бути належними докази по виконанню умов договору № 105/Т, оскільки останні не підписанні замовником, а позивач не надав доказів надіслання даних актів виконаних робіт, які витребовувались ухвалою суду від 11.11.2015 р.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача за договором №150/Т 445,39 грн. на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт № СФ-0005051 (а.с.78), так як лише він був підписаний двома сторонами. В стягненні 2922,27 грн. основного боргу за договором № 105/Т слід відмовити.

У відповідно до п. 4.1. за порушення строків оплати вартості наданих послуг із збирання, вивезення та захоронення ТПВ понад термін, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день.

Відповідно до даного договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 554,19 грн. Провівши власний розрахунок суд прийшов до наступного.

Акт про надання послуг підписаний 31.07.2015 р. № СФ-0005051 (а.с.78).

Відповідно до п.3.2.2. остаточний розрахунок за звітний період здійснюється не пізніше десятого числа наступного місяця за який було надано послуг.

Тобто, прострочення відбулось з 10.08.2015 р. по 06.10.2015 р. Здійснивши власний розрахунок за період з 10.08.2015 р. по 06.10.2015 р. сума пені складає 38,07 грн., а тому в стягненні пені на суму 516,12 грн. слід відмовити (а.с.89-90).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахованих відповідачем 3% річних на суму 28,87 грн., суд зазначає, що проведений розрахунок є невірним, оскільки просторочення зобов’язання відповідно до акту приймання-здачі виконаних робіт почалось з 10.08.2015 р. по 06.10.2015 р. Здійснивши власний розрахунок на суму 445,39 грн. за період з 10.08.2015 р. по 06.10.2015 р. сума 3% річних складає 2,12 грн (а.с.89-90).

Виходячи з цього за порушення строків оплати наданих послух згідно договору з відповідача підлягає до стягнення 2,12 грн. 3% річних. Отже, в позові на суму 26,75 грн. нарахованих 3 % річних слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 146,58 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У відповідності до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Отже, з врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Провівши власний розрахунок за період з 01.09.2015 р. по 30.09.2015 р. з відповідача підлягає до стягнення 10,24 грн. інфляційних втрат (а.с.89-90). Отже, в позові на суму 134,34 грн. нарахованих інфляційних втрат слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2013 р. між філію "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" укладено договір про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів № 20/Б (а.с.61).

Згідно п. 2.1.1. договору вивозити тверді побутові відходи власним автотранспортом з об’єктів замовника, що вказані в паспорті контейнерних майданчиків та об’єктів по вивезенню ТПВ, який є невід’ємною частиною цього договору у вигляді додатку №1.

Відповідно до паспорта контейнерних майданчиків та об’єктів по вивезенню ТПВ з території (а.с.62) позивач надавав послуги з вивезення побутових відходів за адресами обслуговування: м. Борислав, вул. Коваліва, 46 а.

У відповідності до п. 3.1. договору вартість послуг з вивезення ТПВ визначається за згодою сторін та встановлюється в розмірі 34,90 грн. з ПДВ за 1 м.куб. Розрахунок за наданні послуги здійснюється згідно додатків рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради «Про погодження тарифів на послуги із збирання, вивезення та захоронення твердих побутових доходів».

Згідно п. 3.2. договору в останній день місяця виконавець подає замовнику два примірника акту виконаних робіт, в яких зазначається вартість за фактично надані послуги по перевезенню ТПВ.

На виконання умов договору позивач надав в підтвердження акти здачі-приймання виконаних робіт: № СФ-0004865 на загальну суму 199,10 грн. (а.с.77), № СФ – 0005445 на загальну суму 132,74 грн. (а.с.79), № СФ-0001958 на загальну суму 199,10 грн. (а.с.80), № СФ-0004249 на загальну суму 398,22 грн. (а.с.82).

Проте акт № СФ-0004249 на загальну суму 398,22 грн. (а.с.82) не може бути належними докази по даній справі, оскільки не підписаний замовником, а позивач не надав доказів надіслання даних актів виконаних робіт, які витребовувались ухвалою суду від 11.11.2015 р.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача відповідно до договору №20/Б 530,94 грн. основного боргу. В стягненні 810,52 грн. основного боргу слід відмовити.

Відповідно до п. 4.1. за порушення строків оплати вартості наданих послуг із збирання, вивезення та захоронення ТПВ понад термін, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день.

Згідно п.3.2.2. остаточний розрахунок за звітний період здійснюється не пізніше десятого числа наступного місяця за який було надано послуг.

Відповідно до даного договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 227,21 грн. Провівши власний розрахунок суд прийшов до наступного.

В актах про надання послуг: № СФ-0004865 – 31.07.2015 р. прострочення відбулось з 10.08.2015 р., № СФ – 0005445 – 31.08.2015 р. прострочення відбулось з 10.09.2015 р., № СФ-0001958 – 31.03.2015 р. прострочення відбулось з 10.04.2015 р.

Здійснивши власний розрахунок сума пені яка підлягає до стягнення складає 59,86 грн. (а.с.91-92), а тому в стягненні пені на суму 176,37 грн. слід відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахованих відповідачем 3% річних на суму 11,85 грн. суд зазначає, що проведений розрахунок є невірним, оскільки просторочення зобов’язання відповідно до актів приймання-здачі виконаних робіт почалось з 10.08.2015 по 06.10.2015 р., з 10.09.2015 р. по 06.10.2015 р., з 10.04.2015 р. по 06.10.2015 р. Здійснивши власний розрахунок сума 3% річних складає 8,24 грн.

Виходячи з цього за порушення строків оплати наданих послух згідно договору з відповідача підлягає до стягнення 8,24 грн. 3% річних (а.с.91-92). Отже, в позові на суму 3,61 грн. нарахованих 3 % річних слід відмовити.

Що до стягнення з відповідача 257,25 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У відповідності до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Отже, з врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Провівши власний розрахунок з відповідача підлягає до стягнення 14,34 грн. інфляційних втрат (а.с.91-92). Отже, в позові на суму 249,91 грн. нарахованих інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Отже беручи до уваги викладене позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме:

- відповідно до договору №105/Т: 495,39 грн. з них: 445,39 грн. основного боргу, 38,07 грн. пені, 2,12 3% річних, 10,24 грн. інфляційних втрат.

- відповідно до договору №20/Б: 613,38 грн. з них: 530,94 грн. основного боргу, 59,86 грн. пені, 8,24 грн. 3% річних, 14,34 грн. інфляційних втрат.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, в сумі 227,55 грн. (1108,77*1218,00/5935,07) згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" на користь спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ" в особі філії "КОМ-ЕКО-БОРИСЛАВ" 1108,77 (одну тисячу сто вісім гривень сімдесят сім копійок) (за договором №105/Т: 495,39 грн. з них: 445,39 грн. основного боргу, 38,07 грн. пені, 2,12 3% річних, 10,24 грн. інфляційних втрат; за договору №20/Б: 613,38 грн. з них: 530,94 грн. основного боргу, 59,86 грн. пені, 8,24 грн. 3% річних, 14,34 грн. інфляційних втрат, а також 227,55 грн. (двісті двадцять сім гривень п’ятдесят п’ять копійок) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

В позові на суму 4826,30 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 30.11.2015

Суддя І. О. Гарбар