Рішення № 53887306, 13.11.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

____________

Справа №1519/5868/2012

Номер провадження №6/521/548/14

УХВАЛА

13 листопада 2015 року м.Одеса

Малиновський районний суду м. Одеси у складі:

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання - Ідкіної Ж.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця про встановлення способу виконання судового рішення в межах об'єднаного виконавчого провадження (боржник ОСОБА_2),-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2014 року державний виконавець звернувся із поданням про встановлення способу виконання судового рішення в межах об'єднаного виконавчого провадження (боржник ОСОБА_2) шляхом надання державному виконавцю Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції дозволу на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка належить боржникові.

Подання розглядається судами неодноразово.

В обґрунтування подання виконавець посилається на те, що на примусовому виконанні у першому Малиновському відділі ДВС Одеського міського управління юстиції знаходиться об'єднане виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1519/5868/2012, виданого 11.09.2013 року Малиновським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_2. на користь ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 1.651.280,58 грн., виконавчого листа №1519/23029/2012, №1519/23036/2012 про стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 127.199,70 грн., 297.947,72 грн. та наказ №916/1933/13 про стягнення з ОСОБА_2. на користь ТОВ «Трефль - України» 11.235,37 грн.

Боржник від виконання рішень суду ухиляється.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одесі від 27.02.2014 року ОСОБА_2. тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за вищевказаним об'єднаним виконавчим провадженням.

Стверджуючи, що ним були вжиті всі можливі та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи та встановивши, що ОСОБА_2. є власником квартири АДРЕСА_1, виконавець з метою реалізації вказаного майна, звернувся за попереднім дозволом до органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради.

7.10.2014 року виконавець отримав відмову, що стало підставою звернення із даним поданням до суду.

Державний виконавець в судовому засіданні подання підтримав.

Представник боржника ОСОБА_2. заперечував проти задоволення подання.

Стягувач ОСОБА_3 наполягала на задоволенні клопотання.

Стягувачі ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Трефль - України» в судове засідання не з'явились, повідомлені судом про розгляд подання належним чином.

Дослідивши матеріали подання, виконавчого провадження, заслухавши доводи учасників виконавчого провадження суд вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що на примусовому виконанні у першому Малиновському відділі ДВС Одеського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження №42265496 з примусового виконання виконавчого листа №1519/5868/2012, виданого 11.09.2013 року Малиновським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_2. на користь ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 1.651.280,58 грн.

Постановою державного виконавця від 24.02.2014 року до зведеного виконавчого провадження №41814045 про стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 127.199,70 грн., 297.947,72 грн. та наказу про стягнення з ОСОБА_2. на користь ТОВ «Трефль - Україна» 11.235, 37 грн. приєднано виконавче провадження №42265496 про стягнення з ОСОБА_2. на користь ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 1.651.280, 58 грн.

Основний закон - Конституція України встановлює, що судовi рiшення, якi набрали законної сили, є обов'язковими до виконання для всiх органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових осiб, об'єднань громадян та iнших юридичних осiб i громадян.

Зазначене узгоджується із Законом України «Про виконавче провадження», за яким виконавець повинен вчинити всі необхідні дії для виконання рішення суду.

Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, в межах виконавчого провадження державний виконавець ознайомив ОСОБА_2. із постановами про відкриття останнього.

ОСОБА_2. не надав у строки, встановлені цим Законом для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішень.

Державний виконавець після закінчення відповідних строків розпочав примусове виконання рішення.

В порядку частини 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень державний виконавець маючи право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів перевірив інформацію про боржника, його майно.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провів виконавчі дії щодо виявлення коштів, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках.

На все належне боржникові майно накладений арешт.

Так, виконавцем було встановлено, що ОСОБА_2. є власником квартири АДРЕСА_1, транспортних засобів Тойота Камрі, 2008 року випуску, ГАЗ 3302-414, 2006 року випуску, ЗАЗ 110557, 2004 року випуску, має грошові рахунки в ПАТ «ОТП Банк»

Водночас, залишки коштів на рахунках становлять 21,14 грн, 0,8 USD.

Тойота Камрі знаходиться у заставі ВАТ АБ «Укргазбанку».

ГАЗ 3302-414, 2006 року випуску, ЗАЗ 110557, 2004 року випуску перебувають у розшуку.

Земельні ділянки, які стануть власністю ОСОБА_2. в майбутньому після отримання державного акту на право власності є об'єктом обтяження ВАТ КБ «Надра».

Зазначені обставини стали підставою неодноразових звернень стягувача ОСОБА_3 до виконавчої служби, яка не може виконати ухвалене на свою користь рішення суду від 20.09.2013 року.

Враховуючи орієнтовану вартість квартири (інформаційна довідка з державного реєстру іпотек - 200.000 USD) та вищевикладені обставини державний виконавець в порядку Інструкції з організації примусового виконання рішень з метою реалізації квартири по провулку Хвойному в м.Одесі звернувся до органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради за отриманням попереднього дозволу, оскільки у квартирі є зареєстрованим місце проживання неповнолітніх дітей боржника - ОСОБА_4, ОСОБА_5

07.10.2014 року державний виконавець отримав відмову органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради.

Оскільки зазначені обставини утруднюють виконання рішення суду, виконавець звернувся до суду із подання про встановлення порядку виконання рішення шляхом надання державному виконавцю Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції дозволу на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про встановлення способу і порядку виконання рішення.

Законодавець не визначає вичерпного переліку таких обставин, тому вони мають визначатись судом з урахуванням різних обставин виконавчого провадження із метою виконання судового рішення.

При вирішенні подання суд враховує, що у тому випадку, коли рішенням суду з боржника стягнуто певну суму, виконання такого рішення в першу чергу здійснюється шляхом звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що у боржника відсутні коштів та інші цінності для задоволення вимог стягувачів, окрім квартири по пров. Хвойному в м.Одесі.

Зазначені обставини були визнані і представником ОСОБА_2. в судовому засіданні.

Відповідно, державний виконавець вважає, що шляхом виконання рішення суду може бути реалізація майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1.

Сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням перевищує десять розмірів мінімальної заробітної плати, що дозволяє реалізацію такого майна в межах виконавчого провадження.

Суд не погоджується із доводами представника ОСОБА_2. про застосування до виниклих правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», за яким протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Так, за своїм змістом вказаний Закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів по суті щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Вказаним Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи по ухвалених судових рішеннях на корись ПАТ «ДельтаБанк», ТОВ «Трефіль-Україна», ОСОБА_3 предметом спору була грошова заборгованість ОСОБА_2., а не звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, в даному випадку судом вирішується питання про встановлення порядку виконання вже існуючого судового рішення шляхом надання судом дозволу на реалізацію квартири, а не вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки по суті, тому вказаний закон до порядку виконання вже існуючих судових рішень про стягнення заборгованості не застосовується.

Необгрунтовними є твердження представника ОСОБА_2. про те, що реєстрація місця проживання неповнолітніх дітей є підставою, за якої рішення суду при встановленні способу його виконання шляхом реалізації квартири боржника не може бути виконано з наступних підстав:

У підпункті 4.5.9 пункту 4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 177 СК батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки і піклування поміж іншого вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, як укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Аналогічне, але розширене положення міститься в ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» - батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Оскільки реалізація нерухомого майна боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку (преамбула та ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження»), майно у виконавчому провадженні реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і неповнолітні діти.

Крім того, в даному випадку на подання державного виконавця про встановлення способу виконання судового рішення в межах об'єднаного виконавчого провадження не поширюються вищезазначені норми Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» оскільки реалізація майна в рахунок заборгованості боржника не є угодою або правочином.

Зазначене узгоджується і з самим Законом України «Про виконавче провадження», яким не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу.

Вказані обставини були предметом дослідження апеляційного суду Одеської області. Проте, ані Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ані ні Закони України «Про охорону дитинства» та «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» не стали підставою скасування ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 24.11.2014 року по встановленню способу виконання рішення суду.

Суд враховує, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться в іпотеці ПАТ «Дельта Банк».

Зазначені обставини відповідно до Закону України «Про іпотеку» не позбавляють інших стягувачів права на виконання судових рішень в межах виконавчого провадження.

Поряд із тим, ПАТ «Дельта Банк» має переважне право на задоволення його вимог як стягувача.

Оскільки надання державному виконавцю права на дозволу на реалізацію майна не є зміною предмета позову, а представляє собою встановлення порядку виконання рішення суду, звернення державного виконавця із останнім є обґрунтованим в сенсі ст. 373 ЦПК України.

При таких обставинах, суд вважає, що подання державного виконавця про встановлення способу виконання судового рішення в межах об'єднаного виконавчого провадження відповідає вимогам закону, водночас, підлягає частковому задоволенню, а саме в частині встановлення способу виконання судового рішення в межах об'єднаного виконавчого провадження шляхом надання державному виконавцю Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції дозволу на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 з урахуванням переважного права ПАТ «Дельта Банк» на задоволення його вимог як стягувача.

Керуючись ст.ст. 27, 60, 61, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця про встановлення способу виконання судового рішення в межах об'єднаного виконавчого провадження (боржник ОСОБА_2) - задовольнити частково.

Встановити спосіб виконання судового рішення в межах об'єднаного виконавчого провадження (боржник ОСОБА_2) шляхом надання державному виконавцю Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції дозволу на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 з урахуванням переважного права ПАТ «Дельта Банк» на задоволення його вимог як стягувача.

В решті вимог подання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подання в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя С.В.Маркарова