Ухвала суду № 53886756, 26.11.2015, Болградський районний суд Одеської області

Болградський районний суд Одеської області

26.11.2015

Справа № 1507/2589/12

Провадження № 6/497/117/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015 м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря Ковтун О.І.,

заявника ОСОБА_1,

заінтересованої особи ОСОБА_2,

її представника ОСОБА_3,

заінтересованої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград заяву Відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області (надалі Відділ ДВС) про встановлення способу і порядку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_5, діючого в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, а також за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, -

В С Т А Н ОВ И В:

25 вересня 2015 року до суду надійшла заява Відділу ДВС, якою Він просить встановити спосіб примусового виконання виконавчих листів, виданих Болградським районним судом Одеської області № 1507/2589/12 від 19.12.2004 року, а саме: дозволити реалізацію рухомого майна Mersedes-Benz 312D, 1999 року випуску, зеленого кольору, кузов WDB9034621P878508, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на імя чоловіка боржниці та співвласника ОСОБА_9 у якому згідно із рішенням Болградського районного суду Одеської області за боржником ОСОБА_4 визначена ? частка майна, яка не була виділена в натурі (а.с.1-2).

Також в судовому засіданні державний виконавець просив зобовязати відповідний орган здійснити перереєстрацію цього транспортного засобу на імя боржниці ОСОБА_4

В обґрунтування заяви зазначає, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області перебувають виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 коштів у сумі 586126.97 гривен на підставі виконавчих листів № 1507/2589/12 виданих Болградським районним судом Одеської області.

Зазначені вимоги боржницею ОСОБА_4 добровільно не виконуються на протязі 2013-2015 років. В порядку примусового виконання, державний виконавець встановив, що боржниця має майно у спільній власності з ОСОБА_9. У звязку з чим державний виконавець направив до Болградського районного суду подання про виділення частки майна. Ухвалою зазначеного суду від 05.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2014 року, подання задоволено та визначено, що ОСОБА_4 належить ? частка транспортного засобу Mersedes-Benz 312 D, 1999 року випуску, зеленого кольору, кузов BDW9034621Р878508, державний номер НОМЕР_2, зареєстрований на імя ОСОБА_9.

21.08.2015 року за адресою фактичного проживання боржниці державним виконавцем було проведено опис названого вище транспортного засобу.

В своїй заяві державний виконавець посилаючись на вимоги ст.ст.4, 5 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження» стверджує, що за власною ініціативою він не вправі застосовувати певний спосіб або порядок виконання рішення.

Тобто, звернути стягнення на належне на праві власності нерухоме майно боржниці, державний виконавець не в змозі, оскільки є рухоме майно, а саме ? транспортного засобу Mersedes-Benz 312 D, 1999 року випуску, зеленого кольору, кузов BDW9034621Р878508, державний номер НОМЕР_1, на який в свою чергу не можливо звернути стягнення у звязку з тим, що законодавством не передбачено процедуру реалізації ? частини названого вище транспортного засобу не порушивши першочергового права заінтересованої особи ОСОБА_9 на придбання ? частки належної ОСОБА_4, а також не представляється можливим виділення в натурі ? частки транспортного засобу для проведення процедури реалізації.

За викладених обставин, посилаючись на вимоги ст. 36 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець просив задовольнити його заяву.

Заявник в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його заяві, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення з підстав зазначених в заяві. При цьому не зміг обґрунтувати суду, який саме орган необхідно зобовязати перереєструвати спірний транспортний засіб на імя боржниці ОСОБА_4, і на підставі яких норм закону. Пояснив, що боржниця дійсно подала заяву, згідно якої готова сплатити стягувачу 1500 доларів США за свою ? частку названого транспортного засобу, однак стягувач не погодилася, оскільки вважає, що запропонована сума занадто занижена. Разом з цим підтвердив, що оцінку названого транспортного засобу до теперішнього часу не проведено.

Заінтересована особа ОСОБА_2 наполягала на задоволенні заяви, оскільки іншим шляхом питання стягнення на вказаний транспортний засіб не вирішується.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 ОСОБА_3 пояснив, що рішення має бути обовязково виконано, однак державний виконавець навмисно затягує його виконання, не вчиняючи виконавчі дії. Апеляційний суд Одеської області в своїй ухвалі від 11.11.2015 року зазначив, що «згідно наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», розшук транспортних засобів являється однією із стадій звернення стягнення на майно боржника, оскільки транспортний засіб оголошується в розшук з метою його вилучення та подальшої реалізації». Таким чином, державний виконавець зупинився на півдороги, оскільки оголосив транспортний засіб в розшук, описав його, але не здійснював його реалізацію, хоча цивільним законодавством чітко прописано порядок реалізації такого майна, що перебуває у спільній частковій власності. Просив заяву задовольнити та розяснити державному виконавцю, його подальші дії з приводу реалізації транспортного засобу.

Заінтересовані особи ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду названої заяви були повідомлені належним чином (а.с.65, 66).

Заінтересована особа, вона ж боржниця ОСОБА_4 просила в задоволенні заяви відмовити, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою.

Заінтересована особа ОСОБА_9 про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином (а.с.66)

Розглянувши матеріали заяви Відділу ДВС, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даного питання, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви державного виконавця за наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження відповідно до вимог виконавчого листа № 1507/2589/12 від 19 грудня 2012 року, виданого Болградським районним судом Одеської області щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, для відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, витрат, повязаних з похованням і ритуальними послугами та вартість відновлюваного ремонту автомобіля (а.с.1-45).

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 05.11.2014 року визначено належну частку майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у транспортному засобі Mersedes-Benz 312 D, 1999 року випуску, зеленого кольору, кузов BDW9034621Р878508, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на імя ОСОБА_9 в розмірі ? частки (а.с.38-39), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2014 року (а.с.40-42).

21 серпня 2015 року державним виконавцем проведено опис названого транспортного засобу за адресою місця його знаходження, та передано на відповідальне зберігання співвласнику (чоловіку боржниці) ОСОБА_9 (а.с.42-43).

Боржниця ОСОБА_4 на імя державного виконавця 10 вересня 2015 року подала заяву, якою виразила згоду сплатити стягувачу 1500.00 доларів США за належну їй ? частку транспортного засобу Mersedes-Benz 312 D (а.с.74).

Однак стягувач ОСОБА_2 відповіла відмовою, оскільки вважає, що ця сума є не співмірною з фактичною вартістю названого транспортного засобу, та просила державного виконавця здійснити належним чином оцінку цього майна (а.с.77).

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов'язковість виконання судових рішень прямо передбачена статтею 124 Конституції України.

Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ст. 11 п.1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 8 частини 3 цієї статті Закону України передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

В цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з вимогами ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обовязки субєктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Перелік підстав, які б давали суду право змінити спосіб і порядок виконання рішення суду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, після відкриття виконавчого провадження, у процесі примусового виконання виконавчого документа, можуть виникнути обставини, які ускладнюють або взагалі унеможливлюють його виконання. Зазначені обставини можуть свідчити про тимчасові ускладнення, в строки, встановлені законом, для здійснення виконавчого провадження, провести державним виконавцем виконавчі дії з виконання рішення суду, внаслідок тяжкого майнового становища боржника, або про неможливість виконання у спосіб і в порядку, передбаченому у виконавчому документі.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 01.07.2015 року в п.9 розяснив наступне: «Під час розгляду заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 373 ЦПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Слід зазначити, що наведений у ст. 373 ЦПК перелік найбільш характерних виняткових обставин, що можуть враховуватися судом під час розгляду питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Стаття 373 ЦПК не пов'язує суд зі згодою сторони на вжиття передбачених законом заходів. Згідно з вимогами статей 10, 60, 373 ЦПК саме заявники зобов'язані довести зазначений локальний предмет доказування. Скрутне матеріальне становище не завжди має характер особливих або виняткових обставин».

За своїм змістом зміна способу й порядку виконання рішення застосовується лише у виключних випадках.

Поняття зміни способу виконання рішення випливає зі ст.16 ЦК України, в якій йдеться про можливі способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, який раніше встановлений. При цьому розглядаючи заяву про зміну способу виконання рішення, суд не вправі змінювати зміст рішення або його суть.

Таким чином, при вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

Суд бере до уваги, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.12.2012 року на користь позивачів ОСОБА_5, діючого в своїх інтересах, та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, а також на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 стягнуто з ОСОБА_4 певну суму коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

З метою виконання названого рішення суду, державним виконавцем Відділу ДВС проведено ряд виконавчих дій, направлених на виявлення майна божниці з метою погашення боргу, що вбачається з матеріалів виконавчого провадження.

Саме з цих підстав державний виконавець звертався до суду з поданням, за наслідками розгляду якого було постановлено ухвалу Болградським районним судом Одеської області від 05.11.2014 року, якою визначено належну частку майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у транспортному засобі Mersedes-Benz 312 D, 1999 року випуску, зеленого кольору, кузов BDW9034621Р878508, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на імя ОСОБА_9 в розмірі ? частки (а.с.38-39).

Положеннями статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Главою 26 ЦК України регламентовано право спільної власності.

Так, відповідно до вимог ст. 356 ч.1 ЦПК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (ст.366 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Стаття 366 ЦК України передбачає звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності.

Так, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (ч.1).

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку (ч.2).

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Окрім майна, зазначеного в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону (стаття 56 ЦК України).

Транспортний засіб Mersedes-Benz 312 D не підпадає під цей перелік майна, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Надалі названий закон визначає дії, які слід вчинити державному виконавцю з метою виконання рішення суду, а саме арешт і вилучення майна боржника (ст.57).

Наступним етапом є визначення вартості майна, а саме:

Положеннями статті 58 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Враховуючи те, що ще 21 серпня 2015 року державним виконавцем здійснено опис і арешт транспортного засобу Mersedes-Benz 312 D, що підтверджується відповідним актом (а.с.75-76), однак до теперішнього часу не проведено його оцінку, що перешкоджає у подальшому здійснити реалізацію цього майна.

Державний виконавець не взяв до уваги заяву боржниці ОСОБА_4, яка згодна сплатити вартість своєї ? частки цього транспортного засобу, яку вона оцінила в 1500 доларів США (а.с.74), оскільки необхідної оцінки цього майна до теперішнього часу державним виконавцем не здійснено, на що також вказує стягувач ОСОБА_2 в своїй заяві від 12.10.2015 року (а.с.77).

Згідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте на порушення вимог ст. 373 ЦПК України, заявником не наведено у заяві про заміну способу і порядку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які унеможливлюють виконання рішення, що ці обставини є особливими та винятковими, обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим і дають підстави для заміни способу і порядку саме виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що запропонований Відділом ДВС варіант, не є способом і порядком в розумінні ст.373 ЦПК України, оскільки фактично призведе до змінення рішення суду, а саме його резолютивної частини, а не спосіб його виконання.

Встановлена судом обставина не дає підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 373 ЦПК України була б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже з огляду на викладене, вбачається бездіяльність державного виконавця, що призводить до умисного не виконання рішення суду.

Посилання заявника на неможливість виконання рішення суду шляхом реалізації транспортного засобу, де лише ? часка належить боржниці, а інша ? частка належить її чоловікові з метою недопущення порушення його прав як власника, не заслуговують на увагу, оскільки стаття 362 ЦК України визначає переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, яке має співвласник перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Разом з цим, з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача.

Крім того, боржниця не заперечує щодо сплати коштів за свою ? частку названого транспортного засобу в рахунок погашення боргу перед стягувачем, перешкодою є лише не визначеність вартості цієї частки, оскільки по теперішній час державним виконавцем не здійснено оцінки цього майна.

Дослідивши матеріали даної справи, пояснення заявника, заінтересованих осіб, суд вважає не встановленими обставини, що ускладнюють виконання судового рішення. Виконання рішення суду можливо без зміни способу та порядку виконання судового рішення.

За таких обставин та з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що зміна на підставі статті 373 ЦПК України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст.ст1, 4 ЦПК України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 168, 208-210, 293, 294, 373 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області про встановлення способу і порядку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_5, діючого в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, а також за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: С.В.Кодінцева