Рішення № 53886525, 25.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10272/14-ц 25.11.2015 25.11.2015 25.11.2015

Провадження №22-ц/784/2739/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа номер 490/10272/14-ц

Провадження номер 22-ц/784/2739/15 Суддя суду 1-ї інстанції - Подзігун Г.В.

Категорія 24 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва

від 29 вересня 2015 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний 1" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2014 року ТОВ "Центральний 1" звернулось до відповідачів із зазначеним позовом, який обґрунтовувало наступним.

Відповідачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Зазначений будинок знаходиться на балансі позивача, який здійснює функцію з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.

Позивач вказував, що відповідачі свого обов'язку щодо оплати вказаних комунальних послуг не виконують, внаслідок чого за період з 01 жовтня 2010 року по 01 липня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 2 574 грн.71 коп.

Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з них зазначену заборгованість по оплаті даної житлово-комунальної послуги в солідарному порядку.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_3 вказував, що не укладав з ТОВ "Центральний 1" договору щодо надання вказаної послуги, не отримував від нього жодних послуг, а тому заявлений позов є безпідставним. Крім того, наполягав на тому, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 вересня 2015 року позов ТОВ "Центральний 1" задоволено частково. З відповідачів в солідарному порядку на користь ТОВ "Центральний 1" стягнуто заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території за період з 25 липня 2011 року по 24 липня 2014 року в сумі 2016 грн.60 коп., а також судовий збір в сумі 81 грн.20 коп. з кожного.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зміни рішення стосовно розподілу судових витрат, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Центральний 1", суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими в межах строку позовної давності, оскільки відповідачі отримували послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, але її не оплачували.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкції та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкції тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 32 цього ж Закону передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкової території встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Згідно з ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Ст.360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з цією статтею підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини та юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яку приватизували згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.3,4).

Виконавцем послуги з утримання вищезазначеного будинку, його споруд та прибудинкової території є ТОВ "Центральний 1", що випливає з договору про утримання житлових будинків, споруд та прибудинкової території (а.с.10-11).

Відповідач ОСОБА_3, як співвласник квартири, письмового договору з ТОВ "Центральний 1" щодо надання вищезазначеної послуги не укладав, хоча дане підприємство її надавало (а.с.166-177, 187, 189, 190-197, 199-213).

У зв'язку з цим за зазначеною квартирою утворився борг по вказаній послузі з 01 жовтня 2010 р. до 01 липня 2014 року у сумі 2574 грн.71 коп. (а.с.5-7).

У листопаді 2013 року позивач звертався до Центрального районного суду м.Миколаєва з заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу.

27 листопада 2013 року наказ був виданий, але 14 лютого 2014 року скасований ухвалою цього суду (а.с.14).

З позовом до суду позивач звернувся 08 серпня 2014 року.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 боргу за надану йому послугу у солідарному порядку з іншими співвласниками квартири є правильним. Зазначене витікає з обов'язку відповідача оплачувати надані йому послуги. Солідарний порядок такого відшкодування передбачений ст.541 ЦК України та Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. №45.

За такого, рішення районного суду в частині стягнення з ОСОБА_3 боргу за надану позивачем послугу з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у розмірі 2016 грн.60 коп. у солідарному порядку з іншими відповідачами зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що між ним та позивачем не укладено договору щодо надання послуги, а тому він і не повинен її оплачувати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки його обов'язок щодо сплати такої послуги прямо передбачений вищенаведеним законодавством.

Доводи відповідача про те, що позивач не має права на стягнення коштів за надану послугу, повністю спростовуються матеріалами справи.

Твердження відповідача про те, що судом неправильно було визначено строк позовної давності, є неправильним.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки строк позовної давності відповідно до ст.264 ЦК України переривався пред'явленням позивачем заяви про видачу судового наказу (листопад 2013 року), то зазначений судом період, за який підлягає стягненню борг за надану послугу, не є поза межами позовної давності.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині солідарного обов'язку відповідачів відшкодувати судовий збір.

Згідно з ст.88 ЦПК України при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За такого, рішення районного суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом виключення з нього висновку про солідарний обов'язок відповідачів відшкодувати судовий збір.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 вересня 2015 року змінити в частині розподілу судових витрат, виключивши з нього висновок про солідарний обов'язок відповідачів відшкодувати судовий збір.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді