Рішення № 53885663, 18.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1326/874/12 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/340/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Копняк С.М., Шумської Н.Л.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю представника КС «Центр фінансових послуг» - Заблоцького К.О., Тарасенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 січня 2014 року у справі за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення несплачених процентів, нарахованої пені та застосованих штрафних санкцій, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а:

04 січня 2012 року Кредитна спілка «Центр фінансових послуг» звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення несплачених процентів, нарахованої пені та застосованих штрафних санкцій. Свої вимоги мотивувала тим, що 24 червня 2008 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4, як позичальником, і ОСОБА_5, як поручителем, було укладено кредитний договір за № В-/10/0181/08/22/09, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 20 000,00 грн. з платою за користування кредитом - 0,164% за день. Також 25.06.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду № 1, згідно якої позивач надав транш відповідачу ОСОБА_4 у розмірі 10 000,00 грн., водночас було погоджено графік платежів по кредиту та відсотках. Крім того, 21.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до якої позивач надав додатково ОСОБА_4 транш у розмірі 10 000,00 грн. та було погоджено новий графік платежів по кредиту та відсотках, з врахуванням раніше сплачених платежів. Позивач виконав умови Додаткових угод та надав ОСОБА_4 кошти, що підтверджується касовими ордерави № 2320/9 від 25.06.2008 року та № 2735/9 від 21.07.2008 року. Крім того, 24.06.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № В-10/0181/08/22/09, відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно з відповідачем відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань ОСОБА_4 за Кредитним договором. Станом на 27.06.2011 року ОСОБА_4 не сплатив позивачу заборгованість у розмірі 14 496,46 грн., з яких 4 496,46 грн. - заборгованість по сплаті процентів та пені; 10 000,00 грн. - штраф (отримав кредит в іншій фінансовій установі, не повідомивши про це КС «Центр фінансових послуг»). Просив позов задовольнити та стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 14 496,46 грн.

Під час судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги. Свої вимоги мотивував тим, що згідно укладеного Кредитного договору № В-10/0181/08/22/09 та Додаткових угод № 1 та № 2 станом на 23.04.2013 року заборгованість складає 41 070,98 грн., з яких 8 381,42 грн. - пені за період з 24.03.2011 року по 24.03.2013 року; 12 225,33 грн. - несплачених процентів станом на 23.04.2013 року, 10 464,23 грн. - залишок заборгованості по кредиту, 10 000,00 грн. - штрафу. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 41 070,98 грн.

Відповідач ОСОБА_4 подав зустрічний позов до КС «Центр фінансових послуг», яким просив стягнути з Кредитної спілки: «відшкодування Державі - реальні збитки (упущену вигоду), або доходи, які вона могла реально отримати за звичних обставин в сумі 1 518,02 млн. грн.; позбавити депутатських повноважень депутатів Дарницької районної ради м. Києва - голову ревізійної комісії КС «Ц.С.П.» ОСОБА_6 та голову спостережної ради ОСОБА_7, що обіймають ці посади за сумісництвом, за незаконну комерційну діяльність, з залученням інших посадових осіб КС «Ц.С.П.», як в місті Києві так і за його межами в районах та областях України; відшкодувати моральну шкоду та збитки пов'язані з судочинством; притягнути фігурантів злочинної діяльності до цивільної та кримінальної відповідальності; прийняти судове рішення щодо ліквідації КС «Ц.С.П.», її новостворених структурних підрозділів Кредитної спілки «Супер Кредит» у зв'язку з соціальною небезпекою існування криміналізованої структури та підриву моральних устоїв та підвалин державної економіки». Крім того просить відмовити у задоволенні позовних вимог КС «Центр фінансових послуг» про стягнення несплачених процентів, нарахованої пені та застосованих штрафних санкцій. Свої вимоги мотивує тим, що 23.06.2008 року він звернувся в структурний підрозділ КС «Центр фінансових послуг» для оформлення та отримання короткострокового кредиту на соціальні потреби у сумі 10 000,00 грн. терміном на один рік. Проте працівником первісного позивача було нав'язливо запропоновано оформити кредит на 20 000,00 грн. терміном на 5 років на пільгових умовах без збільшення кінцевих сум проплат. Додаткові угоди № 1 та № 2 він отримав лише 21.08.2008 року. При отриманні першого траншу він отримав не 10 000,00 грн. як зазначено у меморіальному ордері, а лише 9 300,00 грн. При отриманні другого траншу отримав не 10 000,00 грн., а лише 9 000,00 грн. На руки йому не було видано жодної квитанції до прибуткового касового ордера чи іншого документу, що підтверджує отримання ним кредиту у розмірі 20 000,00 грн. Без належного його повідомлення про зміну відсоткової ставки КС «Центр фінансових послуг» збільшив відсоткову ставку по кредиту з 600 грн. до 1000 грн. Він належним чином сплачував кредит та відсотки згідно Додаткової угоди № 1. Просив відмовити в первісному позові за безпідставністю.

Оскаржуваним рішенням позов Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення несплачених процентів, нарахованої пені та застосованих штрафних санкцій залишено без задоволення за безпідставністю заявлених вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про визнання недійсним Кредитного договору № В-10/0181/08/22/09 від 24.06.2008 р. - задоволено.

Визнано Кредитний договір № В-10/0181/08/22/09 від 24.06.2008 року, укладений між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4 - недійсним.

Визнано Договір поруки № В-10/0181/08/22/09 від 24.06.2008 року, укладений між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_5 - недійсним.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 червня 2015 року в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про відшкодування шкоди та прийняття дій - відмовлено.

Рішення суду оскаржила КС «Центр фінансових послуг». Вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неправильно встановлено обставини справи та застосовано закон, який не підлягає застосуванню. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні відомості про зобов'язання позивача надати ліцензії, прибуткові касові ордери, протоколи засідання спостережної ради КС «Центр фінансових послуг» та інші документи. Тому вважає, що висновок суду про те, що позивачем не надано доказів сплати позичальником пайового внеску, доказів того, що кредит надавався за рахунок капіталу кредитної спілки та, що у позивача була відсутня ліцензія на надання фінансових послуг по залученню внесків - не відповідає дійсності. Стверджує, що кредит було надано після сплати відповідачами обов'язкового пайового внеску та на час укладення кредитного договору у КС «Центр фінансових послуг» була ліцензія на здійснення діяльності по залученню внесків. Також посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази невідповідності кредитного договору та договору поруки вимогам законодавства, які б були підставою для визнання цих правочинів недійсними. Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 січня 2014 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КС «Центр фінансових послуг» - Заблоцького К.О., Тарасенка С.В., який залучений судом в якості правонаступника відповідача ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається наступне.

24 червня 2008 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4, як позичальником, і ОСОБА_5, як поручителем, було укладено кредитний договір за № В-/10/0181/08/22/09, за яким кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в кредит в сумі 20 000,00 грн. на умовах строковості з платою за користування кредитом - 0,164% за день (т. 1 а.с. 8, 76).

25.06.2008 року між позивачем КС «Центр фінансових послуг» та відповідачем ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду № 1, згідно якої позивач зобов'язався надати транш ОСОБА_4 у розмірі 10 000,00 грн., водночас було погоджено графік платежів по кредиту та відсотках. Строк дії угоди з 25 червня 2008 по 25 червня 2013 року (т. 1 а.с. 9).

Крім того, 21.07.2008 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до якої позивач зобов'язався надати додатково ОСОБА_4 транш у розмірі 10 000,00 грн. та було погоджено новий графік платежів по кредиту та відсотках, з врахуванням раніше сплачених платежів. Строк дії угоди з 21 липня 2008 по 25 червня 2013 року (т. 1 а.с. 86).

Позивач виконав умови Додаткових угод та надав ОСОБА_4 кошти, що підтверджується видатковими касовими ордерами № 2320/9 від 25.06.2008 року та № 2735/9 від 21.07.2008 року (т. 1 а.с. 27, 28).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 27.06.2011 року, поданого позивачем за первісним позовом, борг ОСОБА_4 перед КС «Центр фінансових послуг» становить 14496,46 грн. з яких: 4 496,46 грн. - заборгованість по сплаті процентів та пені; 10 000,00 грн. - штраф, всього 14 496,46 грн. Станом на же 23.04.2013 року заборгованість складає 41 070,98 грн.: з яких: 8 381,42 грн. - пені за період з 24.03.2011 року по 24.03.2013 року; 12 225,33 грн. - несплачених процентів станом на 23.04.2013 року, 10 464,23 грн. - залишок заборгованості по кредиту, 10 000,00 грн. - штрафу, всього - 41070,98 грн.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 вказаного Закону України передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно з пунктів 3, 4 ч. 1 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Частина 2 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачає, що здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Пунктом 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг (затверджених Розпорядженням № 146 від 02 грудня 2003 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг), ліцензуванню у кредитній спілці підлягає виключно діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, використання таких коштів для надання їм кредитів та по наданню фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій). Діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.

За змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.

Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду України, постановлений в ухвалі від 03 листопада 2010 року (справа № 6-1023св10).

В той же час з матеріалів справи вбачається, що КС «Центр фінансових послуг» було отримано ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, щодо: діяльності кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки (строк дії якої з 03.08.2006 року по 03.08. 2009 року); та діяльності кредитної спілки по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки (строк дії якої з 22.11.2005 року по 22.12. 2008 року) (т. 3 а.с. 48, 49).

Прийняття ОСОБА_4 в члени кредитної спілки підтверджується, як протоколом Засідання спостережної ради КС «Центр фінансових послуг» від 25 червня 2008 року на порядку денному якого розглядалось питання щодо прийняття нових членів в спілку, серед яких зазначено і ОСОБА_4, так і сплаченими останнім вступними внесками, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів (т. 3 а.с. 40а-47).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 530 ч. 1 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

З урахуванням зазначених правових норм та представлених розрахунків, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч умов кредитного договору (з додатковими угодами) відповідач за первісни позовом систематично почав порушувати платежі по сплаті нарахованих процентів з лютого 2010 року, а щодо погашення заборгованості по тілу кредиту, то така припинилась з грудня 2010 року (т. 1 а.с. 7).

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору (п. 2.4), кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (у справі, що переглядається - по 25 червня 2013 року), вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

З позовом в суд позивач за первісним позовом звернувся в січні 2012 року. Рішення Франківським районним судом м. Львова ухвалене 21 січня 2014 року.

З матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору виникла заборгованість по кредиту, відсотках та пені. Представлені позивачем суду розрахунки їх нарахування повністю відповідають умовам кредитного договору.

Будь-яких належних доказів на спростування розміру заборгованості відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не представлено.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є видами відповідальності за різні порушення зобов'язань боржником.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Аналіз правових норм, зокрема ст. ст. 536, 549 ЦК України, дає підстави для висновку проте, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом невстановлена.

Згідно п. 3.5. кредитного договору - у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% від суми заборгованості по сплаті основної суми кредиту за кожний день прострочення платежу та на нараховані проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Пунктом 2.4. кредитного договору зобов'язано позичальника повідомляти кредитора про зміну місця проживання, зміну прізвища, зміну сімейного стану, втрату паспорта, отримання кредиту в інших фінансових установах. У випадку неповідомлення про будь-яку з наведених обставин зобов'язується сплатити кредитодавцеві штраф у розмірі 50% від суми кредиту вказаного в п. 1.1., а також достроково повернути суму кредиту, нараховані проценти та пеню.

Отже умовами договору передбачені різні види цивільно-правової відповідальності за різні порушення цих умов.

У відповідності до умов кредитного договору позивачем розраховано пеню в сумі 8 381,42 грн. (за період з 24.03.2011 року по 24.03.2012 року /т. 2 а.с. 196-198/) та штраф в сумі 10 000,00 грн. (за отримання кредиту в іншій фінансовій установі, не повідомивши про це КС «Центр фінансових послуг» (т. 1 а.с. 15-16, 17-19)).

Відповідачем за первісним позовом не заперечується факт отримання ним кредиту в іншій фінансовій установі.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що сумарний розмір пені та штрафу є значно високим по відношенню до розміру заборгованості за основним боргом, суд, не нівелюючи при цьому значення неустойки як одного із засобів цивільно-правової відповідальності, тобто санкції за порушення зобов'язань, та враховуючи співвідношення неустойки - пені та штрафу із наслідками порушення зобов'язання, причину неналежного виконання боржником зобов'язання, а саме настання кризи світової фінансової системи, що згідно із ч. 2 ст. 61 ЦПК України є загальновідомим фактом, що не потребує доказування, і відповідно матеріальний стан відповідача та стан його здоров'я, - вбачає підстави для зменшення розміру пені та штрафу.

З огляду на наведене та з урахуванням обставин справи, що мають істотне значення, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України вважає за можливе, застосувавши ст. 549, ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшити розмір пені з 8 381,42грн. до 4 381,42грн. та суму штрафу з 10000,00 грн до 4000.00 грн.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що заборгованість по кредитному договору, яка підлягає до стягнення, станом 23.04.2013 року складає 31 070,98 грн.: з яких: 10 464,23 грн. - заборгованість по кредиту; 12 225,33 грн. - несплачені проценти; 4381,42 грн. - пеня; 4 000,00 грн. - штраф.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Оскільки норми ЦК, якими врегульовано відносини поруки, мають диспозитивний характер, то відповідно вони надають можливість сторонам на свій розсуд визначити переважну частину умов договору, а саме обсяг зобов'язання поручителя (забезпечення боргу частково або в повному обсязі), характер зобов'язання поручителя (солідарно з боржником або субсидіарно), предмет та строк виконання зобов'язання, тощо.

Аналізуючи вищевказані правові норми, колегія суддів не може погодитись і з твердженням позивача за первісним позовом про те, що 24.06.2008 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № В-10/0181/08/22/09, відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно з відповідачем ОСОБА_4 відповідати перед позивачем за первісним позовом КС «Центр фінансових послуг» за виконання зобов'язань ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором.

В п. 4.1 кредитного договору за № В-/10/0181/08/22/0924 від 24 червня 2008 року, укладеного між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4, як позичальником, і ОСОБА_5, як поручителем, зазначено, що для забезпечення виконання зобов'язання позичальником перед кредитодавцем за цим договором сторони уклали договір поруки № В-10/0181/08/22/09 від 24.06.2008 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був присутній лише під час укладення кредитного договору за № В-/10/0181/08/22/0924 від 24 червня 2008 року.

Будь-які інші договори з ним не укладались.

В матеріалах справи вищевказаний договір поруки відсутній.

З свідоцтва про смерть, виданого Личаківським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського уравління юстиції серія І-СГ № 334087 вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.с. 164).

18 листопада 2015 року ухвалою апеляційного суду залучено правонаступника.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги КС «Центр фінансових послуг» щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5, як поручителя, - є безпідставними.

Посилання суду першої інстанції про припинення поруки у відповідності до ч. ст. 599 ЦК України не ґрунтується на законі та є безпідставним.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

На підставі вищенаведеного колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до КС «Центр фінансових послуг» щодовідшкодування йому - позивачу за зустрічним позовом, моральної шкоди та збитків пов'язаних з судочинством, необхідно відмовити за безпідставністю.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Колегія суддів приходить до переконання, що ОСОБА_4 звернувшись із зустрічним позовом до КС «Центр фінансових послуг» про: «відшкодування Державі - реальних збитків (упущеної вигоди), або доходів які вона могла реально отримати за звичних обставин в сумі 1518,020 млн. грн.; позбавлення депутатства депутатів Дарницької районної ради м. Києва - голови ревізійної комісії КС «Ц.С.П.» ОСОБА_6 та голови спостережної ради ОСОБА_7, що обіймають ці посади за сумісництвом, та незаконну комерційну діяльність, з залученням інших посадових осіб КС «Ц.С.П.», як в місті Києві так і за його межами в районах та областях України; притягнення фігурантів злочинної діяльності до цивільної та кримінальної відповідальності; прийняття судового рішення щодо ліквідації КС «Ц.С.П.», її новостворених структурних підрозділів Кредитної спілки «Супер Кредит» у зв'язку з соціальною небезпекою існування криміналізованої структури та підриву моральних устоїв та підвалин державної економіки», - обрав спосіб захисту, не передбачений ст. 16 ЦК України, а тому в задоволенні зазначених позовних вимог слід також відмовити.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» та визнаючи: Кредитний договір № В-10/0181/08/22/09 від 24.06.2008 року, укладений між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4 - недійсним та Договір поруки № В-10/0181/08/22/09 від 24.06.2008 року, укладений між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_5 - недійсним, вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 такі вимоги не заявлялись, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права,- до скасування з ухваленням нового рішення про: часткове задоволення позову Кредитної спілки «Центр фінансових послуг»; стягнення з ОСОБА_4 в користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» заборгованості за кредитним договором № В-10/0181/08/22/09 від 24 червня 2008 року та додатковими угодами до цього кредитного договору, в розмірі 31070,98 грн. (тридцять одна тисяча сімдесят гривень 98 коп.), а також 431,00 грн. судового збору, а всього 31 501,98 грн. (тридцять одна тисяча п'ятсот одна гривня 98 копійок). В решті позову Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» слід відмовити. В зустрічному позові ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» також слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 3, 4; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 січня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 червня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

Позов Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, 1945 р.н., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» - м. Київ, проспект Григоренка, 39 Б, офіс 2, код ЄДРПОУ 33738861, заборгованість за кредитним договором № В-10/0181/08/22/09 від 24 червня 2008 року та додатковими угодами до цього кредитного договору, в розмірі 31070,98 грн. (тридцять одна тисяча сімдесят гривень 98 коп.), а також 431,00 грн. судового збору, а всього 31 501,98 грн. (тридцять одну тисячу п'ятсот одну гривню 98 копійок).

В решті позову відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Копняк С.М.

Шумська Н.Л.