Ухвала суду № 53885584, 24.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 440/561/15 Головуючий у 1 інстанції: Мельник С.Р.

Провадження № 22-ц/783/5867/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Крайник Н.П.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Буського районного суду Львівської області від 16 липня 2015 року у справі за поданням відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-

встановила:

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 16.07.2015 року подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області Поцілуйка П.В. задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1, до виконання зобов'язання, покладеного на нього наказом №911/3338/14 від 20.10.2014 року Господарського суду Київської області про солідарне стягнення з ТзОВ «Галич-Агро» та ТзОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 12302 грн. 60 коп. пені, 2150 грн. 40 коп. 3% річних, 4699 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 1827 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1827 грн. судового збору.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2, просить її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні вказаного подання.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що державним виконавцем не доведено факту ухилення його, як боржника у виконавчому провадженні, від виконання зобов»язань, покладених на нього судовим рішенням. Крім того, зазначає, що він не має відношення до виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу господарського суду, оскільки був прийнятий на посаду директора ТзОВ «Галич-Агро» вже після його видачі - з 26.11.2014 року.

В судове засідання представник відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області не з»явився, хоча про час і місце розгляду справи названий відділ ДВС було повідомлено у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому судової повістки 13.11.2015 року, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, а тому справу розглянуто відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в»їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв»язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України».

У відповідності до ст.6 цього Закону, може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорту або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням суду, - до виконання зобов»язань.

У відповідності до п.18 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього судовим рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи, за межі України до виконання зобов»язань.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи встановлено, що ТзОВ «Галич-Агро» є одним із солідарних боржників у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу №911/3338/14 від 20.10.2014 року, виданого Господарським судом Київської області, про солідарне стягнення з ТзОВ «Галич-Агро» та ТзОВ «ПК Трейдсервісгруп» в користь ТзОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 22806 грн. 79 коп. боргу, яке було відкрито 05.11.2014 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Буського районного управління Львівської області Поцілуйком П.В. (а.с. 2).

ОСОБА_2 є керівником ТзОВ «Галич-Агро» з 26.11.2014 року.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що наявність у ОСОБА_2 невиконаних зобов»язань, покладених на нього наказом Господарського суду Київської області, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки відповідно до зазначених вище норм закону, підставою для тимчасового обмеження керівника юридичної особи -боржника у виконавчому проваджені у праві виїзду за межі України є ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням суду, а суд першої інстанції висновків про встановлення факту ухилення ТзОВ «Галич-Агро» від виконання зобов»язань, покладених на нього названим вище судовим рішенням, в оскаржуваній ухвалі не навів, а отже, не перевірив обґрунтованість подання державного виконавця в цій частині на відповідність вимогам закону, чим порушив норми процесуального права, що відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з постановленням апеляційним судом нової ухвали з цього питання.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Цією статтею закріплено право державного виконавця, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його у встановленому законом порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах; звертатись до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Частиною шостою статті 12 цього Закону встановлені обов»язки боржника у виконавчому провадженні, а саме: утримуватись від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, в тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з»являтись за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Враховуючи те, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2, як керівник названого підприємства-боржника, викликався до державного виконавця, що він не виконував інших вимог державного виконавця, які доводились йому до відома у встановленому законом порядку, та обов»язків, покладених на нього ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», тому підстав для висновку про наявність у його діях факту ухилення від виконання судового рішення немає.

Таким чином, у зв»язку з недоведеністю факту ухилення ОСОБА_2, як керівника ТзОВ «Галич-Агро», від виконання зобов»язань, покладених на ТзОВ «Галич-Агро» судовим рішенням, - правових підстав обмежувати його в конституційному праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця Поцілуйка П.В. немає, а тому у задоволенні цього подання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 16 липня 2015 рокускасувати і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області Поцілуйка Павла Володимировича про тимчасове обмеження керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Агро» ОСОБА_2 у праві виїзду за межі Українивідмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Крайник Н.П.