Постанова № 53879518, 24.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р. Справа № 820/6792/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - Вязьонова Д.С.

представника відповідача - Бур'ян М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2015р. по справі № 820/6792/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Турбоатом"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Турбоатом", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2015 року № 0000014000.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення - залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч. 2 ст. 72, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень № 308, № 309 від 25.05.2015 року працівниками Спеціалізованої ДПІ ОВП у м. Харкові у період з 25.05.2015 року по 10.06.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Турбоатом" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період взаємовідносин з ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" за грудень 2014 року та відображення обсягів придбання по даним взаємовідносинам при декларуванні податку на прибуток за період 2014 рік, за наслідками якої складено Акт №157/28-09-40/14/05762269 від 10.06.2015 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- по операціях з постачання послуг від постачальника ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" за грудень 2014р. на суму ПДВ 52206,6 грн., встановлено як такі, що не відповідають дійсності або мають ознаки нереальності здійснених фінансово-господарських операцій;

- за результатами перевірки ПАТ "Турбоатом" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період взаємовідносин з ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" за грудень 2014р. та відображення обсягів придбання по даним взаємовідносинам при декларуванні податку на прибуток за період 2014 рік встановлено порушення вимог п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.3 та п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, в частині формування податкового кредиту, та встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 52206,6 грн., завищена сума заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2015р. на суму 52206,6 грн.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним актом, надав свої заперечення від 12.06.2015 року № 10-708 на імя в.о. начальника СДПІ ОВП у м. Харкові.

Листом від 19.06.2015 року № 292/10/28-09-40-26 керівника ПАТ "Турбоатом" повідомлено, що заперечення підприємства залишено без задоволення, а висновки акту перевірки №157/28-09-40/14/05762269 від 10.06.2015 року - без змін.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року № 0000014000

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагента позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА ".

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки податкового органу про неможливість формувати позивачем податковий кредит по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання (реалізації) наданих послуг, на підставі яких винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є правомірними.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час судового розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Турбоатом" (Замовник) та ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" (Підрядник) укладено аналогічні за своєю правовою природою договори на виконання підрядних робіт, а саме:

- № 23/12-РК від 23.12.2014 року (т.1 а.с. 49-51) на виконання робіт по ремонту покрівлі Головного корпусу ПТЦ у складі західного корпусу (цех 53) інв.. № 02201153, ГТЦ (цех 83) інв. № 02201083;

- № 19/12-РК від 19.12.2014 року (т.1 а.с. 75-77) на виконання робіт по ремонту покрівлі цехів 2-ї площадки (інв. № № 02202004, 02202060.2, 03102059, 02202060.1, 02602532);

- № 18/12-Рк від 18.12.2014 року (т.1 а.с. 117-119) на виконання робіт по ремонту покрівлі корпуса СБИК інв. № 02203273.

У відповідності до пунктів 2.2., 4.3.2-4.3.3 вищезазначених правочинів, замовник передає підряднику аванс для покриття нормальних запасів, а звіт про цільове використання отриманого авансу підрядник зобов'язаний передати замовника протягом 10 днів з моменті отримання.

Підрядник розробляє проект робіт і оформляє наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки і узгоджує із замовником.

Замовник перед початком робіт проводить ввідний інструктаж по питанням охорони праці робітникам підрядника.

Також п.п. 4.3.1-4.3.3 вказаних договорів передбачено, що перед початком робіт на території ПАТ "Турбоатом" підрядник оформляє акт-допуск для виконання робіт відповідно СНИП 111-4-80 і узгоджує із замовником.

Згідно п.п. 2.2., 4.3.2-4.3.3 вищезазначених правочинів, замовник передає підряднику аванс для покриття нормальних запасів, а звіт про цільове використання отриманого авансу підрядник зобов'язаний передати замовника протягом 10 днів з моменті отримання.

Підрядник розробляє проект робіт і оформляє наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки і узгоджує із замовником.

Замовник перед початком робіт проводить ввідний інструктаж по питанням охорони праці робітникам підрядника.

П.п. 4.3.1-4.3.3 вказаних договорів передбачено, що перед початком робіт на території ПАТ "Турбоатом" підрядник оформляє акт-допуск для виконання робіт відповідно СНИП 111-4-80 і узгоджує із замовником.

На підтвердження реального виконання умов вказаних договорів позивачем було надано належним чином засвідчені копії документів первинного бухгалтерського та податкового обліку: кошториси до зазначених договорів, акти приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки( кошторисні прибутки) трудомісткості у прямих витратах і загальновиробничих витратах, дефектні акти, відомості ресурсів, рахунки - фактури на оплату, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, банківські виписки по особовому рахунку позивача, податкові накладні, звіт про цільове використання авансованих платежів. ( т. 1 а.с. 49-151, 178-210, т.2 а.с. 21-23)

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорів поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, в обґрунтування

необхідності проведення ремонтних робіт покрівлі, позивачем надано до матеріалів справи копії внутрішніх документів підприємства, а саме: наказу про створення ПАТ "Турбоатом", лист з переліком майна, яке увійшло до статутного фонду, акти чергових технічних оглядів споруд, наказ про підготовку ПАТ "Турбоатом" до роботи у осінньо-зимовий

період 2014-2015 років. ( т. 2 а.с. 25-45)

З приводу висновків суду першої інстанції про відсутність доказів використання матеріалів підрядника під час виконання ремонтних робіт, а також доказів наявності достатніх трудових ресурсів для здійснення визначених договорами робіт, наявність складських, виробничих та інших приміщень, відсутність товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає, що ПАТ "Турбоатом" було долучено до матеріалів справи засвідчену належним чином копію звіту Підрядника - ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА", про цільове використання авансових платежів. ( т. 2 а.с. 24)

Крім того, як передбачено умовами договорів № 18/12-РК від 18.12.2014 р., № 19/12-РК від 19.12.2014 р., № 23/12-РК від 23.12.2014 р., роботи виконувались із засобів та матеріалів Підрядника, у зв'язку з чим, їх доставка до місця виконання підрядних робіт було обов'язком виключно ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА".

Також колегія суддів зазначає, що транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не правочини з придбання підрядних робіт, а тому посилання суду першої інстанції на порушення позивачем у спірних правовідносинах вимог Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, є безпідставними. Факт надання транспортних послуг під час перевезення будівельних матеріалів, які надавались або не надавались контрагенту позивача - ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА", не є предметом дослідження і перевірки в межах розгляду даної справи.

Відносно висновків суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів належного дотримання позивачем умови догорів, як то оформлення акту-допуску до виконання робіт працівників підрядника ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" чи допусків у іншій формі, колегія суддів погоджується з доводами позивача, умовами вищезазначених договорів не передбачено, що наряд - допуск на здійснення робіт підвищеної небезпеки та акт - допуск для виконання робіт, які оформлюються Підрядником, повинні зберігатися у Замовника. При цьому, вказані документи не витребовувались податковим органом під час проведення перевірки.

Разом з цим, на пропозицію суду апеляційної інстанції, позивачем було надано до матеріалів справи копії трудових угод, які були укладені ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" з фізичними особами на виконання підрядних робіт на ПАТ "Турбоатом", а також виписки з Журналу видачі тимчасових перепусток, в якому містяться записи щодо видачі працівникам ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" тимчасових перепусток на територію ПАТ "Турбоатом" в період виконання підрядних робіт за договорами № 18/12-РК від 18.12.2014 р., № 19/12-РК від 19.12.2014 р., № 23/12-РК від 23.12.2014 р.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на відсутність доказів передачі контрагенту (ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА") робочого проекту за договорами підряду, колегія суддів зазначає, що визначення вартості підрядних робіт за Договорами, відповідно і розробка кошторисів була здійснена у відповідності до ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", який прийнятий згідно Наказу № 293 від 05.07.2013 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі також ДСТУ Б Д. 1.1 -1:2013).

При цьому, складання сторонами договору підряду робочого проекту кошторису не передбачено ані Цивільним кодексом України, ані ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на недотримання позивачем вимог державних будівельних норм ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", оскільки відповідно до п. 2 Наказу № 293 від 05.07.2013 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України ДБН Д.1.1-1-2000 визнані такими, що стратили чинність з 01.01.2014 р. При цьому, згідно п. 1.2. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, він носить обов'язків характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів наданих під державні гарантії. Разом з цим, ПАТ "Турбоатом" не є підприємством державної власності.

Відносно посилання суду першої інстанції на те, що до переліку робіт провадження господарської діяльності ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" пов`язаної із створенням об`єктів архітектури та передбаченого ліцензійними умовами, не входять роботи з проведення капітального та/або поточного ремонту будівель чи інших приміщень, колегія суддів зазначає наступне.

Перелік робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 47 від 27.01.2009 р. (Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (далі Ліцензійні умови).

Пунктом 1.2. Ліцензійних умов передбачено, що господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, в тому числі і діяльність щодо проведення будівельних та монтажних робіт.

Додатком № 1 до Ліцензійних умов визначено перелік будівельних та монтажних робіт, які підлягають ліцензуванню.

Враховуючи, що до вищевказаного переліку не включені роботи щодо капітального та/або поточного ремонту будівель чи інших приміщень, такі роботи не підлягають ліцензуванню.

З приводу твердження суду першої інстанції про те, що позивачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду в повному обсязі необхідних первинних документів, які б підтверджували реальність виконання господарських операцій, оскільки акт форми № КБ-2в за грудень 2014 року (т.1 а.с. 191-196), який був виданий на підтвердження виконання договору № 19/12-РК від 19.12.2014 року, підтверджує виконання капітального ремонту покрівель ГТЛ (проліт Д-Ж, вісі 1-11), у той час як предметом вищезазначеного договору був ремонт покрівлі цехів 2-ї площадки (т.1 а.с. 75), що в свою чергу вказує на неможливість встановлення конкретного об'єкту, який підлягав ремонтним роботам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 1.1. договору № 19/12-РК від 19.12.2014 р. передбачено, що Підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту покрівлі цехів 2-ї площадки: гідротурбінна лабораторія з обладнаними у неї випробувальним стендом (ГТЛ) інв. № 02202004, будівля відділення конденсаторів цеху зварних конструкцій (цех 60), інв. № 02202060.2, приміщення трьохпрольотного корпусу цеху № 60, інв. № 03102059, приміщення чотирьохпрольотного корпусу (цех 60), інв. № 02202060.1, одноповерховий сторожовий пост, інв. № 02602532. Пунктом 3.1.3. договору № 19/12-РК від 19.12.2014 р. передбачено, що підрядник зобов'язується виконати вищевказані роботи в строк до 31.07.2015 р.

Враховуючи, що позапланова виїзна перевірка ПАТ "Турбоатом" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період взаємовідносин з ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" відповідачем проводилась лише за грудень 2014 р., ПАТ "Турбоатом" в обґрунтування позовних вимог були надані до суду первинні документи, які підтверджують здійснення фінансово - господарських операцій з Підрядником саме за грудень 2014 року.

Таким чином, позивачем до суду першої інстанції в якості доказів фактичного виконання робіт по договору № 19/12-РК від 19.12.2014 р. були надані акти приймання виконаних будівельних робіт з поточного ремонту покрівлі сторожового посту, інв. № 02602532 та капітального ремонту покрівлі гідротурбінної лабораторії з обладнаними у неї випробувальним стендом (ГТЛ) інв. № 02202004.

При цьому, позивачем, на пропозицію суду апеляційної інстанції, було надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії первинних документів щодо виконання решти обсягу робіт, визначеного вищезазначеними договорами підряду у січні 2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції за вищезазначеними договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеним контрагентом у грудні 2014 року під час апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено.

З приводу посилання відповідачем в акті перевірки на слугувала податкову інформацію встановлену при перевірці контрагента позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА ", колегія суддів зазначає наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та валових витрат при обчисленні податку на прибуток. Натомість, наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.06.2015 року № 0000014000, а тому колегія суддів вважає позовні вимоги ПАТ "Турбоатом" про його скасування обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2015р. по справі № 820/6792/15 не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки прийнята судом з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2015р. по справі № 820/6792/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України № 0000014000 від 24.06.2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 27.11.2015 р.